Рішення

від 06.06.2018 по справі 826/8807/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2018 року № 826/8807/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНГВЕЙ" до треті особиМіністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю ЕГРО , Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНІКС ТРЕЙД ГРУП про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ (далі по тексту - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРГО (третя особа-1), Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНІКС ТРЕЙД ГРУП (далі - третя особа-2), якому просить: визнати дії Міністерства юстиції України незаконними; скасувати рішення, зареєстроване Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776957 від 20 червня 2017 року; поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32928984 від 14 грудня 2016 року час 19:23:12; поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 33077756 від 21 грудня 2016 року час 18:16:18).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу невідомо про можливі обставини, передбачені частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , жодних відповідних повідомлень, передбачених діючим законодавством ТОВ ЛОНГВЕЙ та ТОВ ТЕХНІКС ТРЕЙД ГРУП як іпотекоодержувач не отримував, а відтак оскаржуване рішення відповідача прийняте за відсутності на те законних підстав та порушує право на власність, що належить ТОВ ЛОНГВЕЙ та положення чинного законодавства.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято обґрунтовано, оскільки всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пункту 57 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, приватним нотаріусом Швецем Р.О. не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки ним було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ ЛОНГВЕЙ на нежитлову будівлю на підставі договору за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, зокрема, за відсутності письмової вимоги та документа, що підтверджує наявність факта завершення 30-денного строку з моменту отримання ТОВ ЕРГО письмової вимоги.

Представники третіх осіб в судові засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмових пояснень щодо суті позову не надали.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, враховуючи клопотання представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва в порядку письмового провадження встановив наступне.

Як повідомив представник відповідача, 01 червня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО від 16 травня 2017 року з вимогами: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, на підставі яких приватним нотаріусом внесено записи про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ щодо нежитлової будівлі загальною площею 10296,2 кв.м., що розташована за адресою: Гімназійна набережна, 24, м. Харків, про іпотеку та про обтяження щодо нежитлової будівлі.

Також, 09 червня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО від 29 травня 2017 року з вимогами скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №32928984, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, на підставі яких приватним нотаріусом Швецем Р.О. у Державний реєстр прав внесено записи №18035782 про право власності Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ щодо нежитлової будівлі, №18194832 про іпотеку та №18195112 про обтяження щодо нежитлової будівлі.

Крім того, 15 червня 2017 року до відповідача надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО від 29 травня 2017 року з аналогічними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник у своїй скарзі вказує, що оскаржувана державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю проведена з порушенням умов договору іпотеки, вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України Про іпотеку , оскільки оскаржувану державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ на нежитлову будівлю було проведено без перевірки факту виконання умов договору, за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, та за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження щодо нежитлової будівлі та запису про обтяження всього нерухомого майна скаржника.

За результатами розгляду вказаних вище скарг Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийняла висновок від 20 червня 2017 року, яким вирішила скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО задовольнити частково та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем. Також, вирішено внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№18035782, 18195112, 18194892 та внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки №№18034960, 18035066.

Комісія, приймаючи вказаний висновок, виходила з того, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №32928984 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ .

На підставі даного висновку Міністерство юстиції України видало наказ №1979/5 від 20 червня 2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, а також внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№18035782, 18195112, 18194892 та у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки №№18034960, 18035066.

Незгода позивача із вказаними діями та рішенням відповідача зумовила його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV (далі - Закон №1952-IV, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних в скарзі рішень).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частини 6 статті 37 Закону №1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Водночас, відповідно до приписів частини 5 статті 37 Закону №1952-IV, скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що процедуру розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 12 Порядку, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Таким чином, відповідна комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановивши, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням вимог Закону №1952-IV складає відповідний висновок, який є підставою для прийняття суб'єктом розгляду рішення про задоволення скарги у формі наказу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, при вирішенні адміністративних справ, предметом розгляду в яких є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, обов'язково мають бути досліджені обставини дотримання порядку прийняття таких рішень/ вчинення дій, зокрема, через призму урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача як зацікавленої особи про дату, час та місце розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО . Відповідачем не надано до суду належних доказів такого повідомлення, що є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення відповідача.

Так, відповідно до пунктів 8-10 Порядку, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕГРО та Товариством з обмеженою відповідальністю БЕРІГ РІЕЛТІ укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстровий № 3268, за яким в іпотеку передане нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна (Гімназійна набережна), 24.

У грудні 2015 року до господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРГО з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 21 грудня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕГРО та Товариством з обмеженою відповідальністю БЕРІГ РІЕЛТІ , нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстровий № 3268, за яким в іпотеку передане нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, припинивши іпотеку, встановлену вказаним договором; визнання недійсним договору безвітсоткової зворотної фінансової допомоги, укладеного 21 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕГРО та Товариством з обмеженою відповідальністю БЕРІГ РІЕЛТІ ; припинення іпотеки нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, номер РПВН 28208080 зареєстровану 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстраційний номер обтяження 9367657, скасувавши відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав та скасування заборони на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, номер РПВН 28208080 зареєстровану 21 грудня 2009 року за № 9367651 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., реєстраційний номер обтяження 9367657, скасувавши відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО задоволено повністю.

Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2016 року у справі № 922/6475/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року у справі №922/6475/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

18 травня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2016 року у справі №922/6475/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, приймаючи вказане судове рішення у справі №922/6475/15 суд виходив з того, що договір іпотеки від 21 грудня 2009 року не суперечить діючому законодавству, є звичайним договором даного виду. Судом також встановлено, що спірним договором забезпечені не тільки зобов'язання з повернення грошових коштів, зазначених у п. 1.1. договору зворотної фінансової допомоги, але й зобов'язання з інших договорів, які ТОВ ЕГРО мав право укласти в майбутньому. Також судом встановлено, що оскаржений договір повністю відповідає нормам цивільного законодавства, якими врегульовано порядок укладення договору іпотеки.

Відповідно до вимог статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав визначені статтею 22 Закону №1952-IV.

При цьому, підстави для державної реєстрації прав визначені статтею 27 Закону №1952-IV. Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Як вбачається з висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийняла висновок від 20 червня 2017 року, рішення №32928984 від 14 грудня 2016 року прийнято приватним нотаріусом за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ТОВ ЛОНГВЕЙ від 14 грудня 2016 року, зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав за №20084118, та поданого разом із заявою договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ Беріг Ріелті та ТОВ ЛОНГВЕЙ на підставі застереження в іпотечному договорі, посвідченого приватним нотаріусом Швецом Р.О. 14 грудня 2016 року за №4582.

Комісією встановлено, що відповідно до умов пункту 5.3 договору іпотеки, укладеного між ТОВ Беріг Ріелті та ТОВ ЕГРО , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В. 21 грудня 2009 року за №3268, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.4.2 договору іпотеки передбачено, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено право ТОВ Беріг Ріелті від свого імені продавати предмет іпотеки.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного 14 грудня 2016 року між позивачем та ТОВ Беріг Ріелті (продавець), який є іпотекодержателем, право на продаж нежитлових будівель будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки, посвідченого 21 грудня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Левченко О.В., який містить відповідне застереження. При цьому, в пункті 3 договору купівлі-продажу зазначено, що факт відсутності заборони відчуження нерухомого майна, іпотеки, арешту та податкової застави підтверджується відповідними витягами та інформаційними довідками, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.

Пунктом 4 вказаного договору зазначено, що продавець стверджує, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив ТОВ ЕГРО про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., особи, які мають зареєстровані у встановленим законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відсутні.

При цьому, іпотекодержатель був повідомлений нотаріусом про його відповідальність перед такими особами за відшкодування збитків у випадку неповідомлення у встановлений законом строк вказаних осіб та іпотекодавця про свій намір укласти цей договір.

Відповідач як на протиправність прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. №32928984 від 14 грудня 2016 року посилається на пункт 57 Порядку №1127, зокрема, на відсутність документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Водночас, суд звертає увагу, що в даному випадку право власності за позивачем зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2016 року, а не на підставі договору іпотеки, який містить застереження.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 60 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

В даному випадку, укладення іпотекодержателем з позивачем договору про відчуження предмета іпотеки і є тим документом про надання згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна, оскільки статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено добровільність укладення цивільно-правових договорів.

Відповідачем протиправно ототожнюється правомірність вчинення державної реєстрації права власності за позивачем та укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 14 грудня 2016 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 14 грудня 2016 року, або ж визнання його в судовому порядку неукладеним або розірваним.

Водночас, згідно чинного законодавства здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору купівлі-продажу є правомірним.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Додатково суд звертає увагу, що відповідач у висновку зазначив, що наявність у Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

При цьому, частиною 4 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі : державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

Наявність згоди іпотекодержателя на відчуження або передачу на іншому речовому праві предмета іпотеки встановлена судом на підставі наявних матеріалів справи, зокрема, на підставі добровільності укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, а відтак наведені доводи відповідача не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Водночас, ні відповідачем, ні третьою особою-1 документально не підтверджено наявність станом на 14 грудня 2016 року проведення державної реєстрації заборони на здійснення реєстраційних дій з державної реєстрації права власності та інших речових прав на предмет іпотеки.

Натомість, державним реєстратором в наданих документах, зокрема витягах, сформованих станом на 14 грудня 2016 року, підтверджено відсутність арешту в Державному реєстрі речових прав.

В постанові ВАС України від 13 вересня 2016 року №К/800/18277/16 встановлено, що саме безпосередня наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про судові рішення щодо заборони проведення реєстраційних дій, є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №1979/5 від 20 червня 2016 року.

Водночас, суд звертає увагу, що даний наказ стосується також прав та законних інтересів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., а відтак суд вважає за необхідне в межах даного адміністративного спору скасувати наказ Міністерства юстиції України №1979/5 від 20 червня 2016 року в частині пунктів 2-4.

Стосовно позовних вимог позивача щодо поновлення рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, суд виходить з наступного.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачає, що записи вносяться на підставі відповідних наказів, який, в свою чергу, у разі виникнення судового спору має бути прийнятий після набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, після скасування в судовому порядку оскаржуваного наказу, відповідач має прийняти відповідний наказ, на підставі якого будуть скасовані вчинені реєстраційні дії.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №1979/5 від 20 червня 2016 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного наказу №1979/5 від 20 червня 2017 року, а відтак у суду наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 263, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1979/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, а також внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№18035782, 18195112, 18194892 та внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів про державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки №№18034960, 18035066.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати записи про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГВЕЙ (код ЄДРПОУ 40448951) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук