Постанова

від 01.08.2018 по справі 826/8807/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8807/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю Егро на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лонгвей до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Егро , Товариство з обмеженою відповідальністю Технікс Трейд Груп , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Лонгвей , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконними дії Міністерства юстиції України, скасувати рішення, зареєстроване Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776957 від 20 червня 2017 року, поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32928984 від 14 грудня 2016 року час 19:23:12, поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 33077756 від 21 грудня 2016 року час 18:16:18). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1979/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, а також внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№18035782, 18195112, 18194892 та внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів про державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки №№18034960, 18035066. Зобов'язано Міністерство юстиції України скасувати записи про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на його неправомірність, просить рішення скасувати та відмовити у задоволені позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивача було повідомлено про розгляд скарги належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, крім того, зауважує, що судом першої інстанції взагалі розглянуті не ті позовні вимоги, які були заявлені позивачем.

Також, з судовим рішенням не погодилась третя особа - ТОВ Егро - і подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та відмовити у задоволені позову. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу. Крім того, зазначає, що ТОВ Беріг Ріелті як іпотекодержатель не повідомив іпотекодавця ТОВ Егро за 30 календарних днів про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а тому у державного реєстратора були відсутні правові підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 01.06.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО від 16.05. 2017 з вимогами: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, на підставі яких внесені записи про право власності ТОВ ЛОНГВЕЙ щодо нежитлової будівлі, загальною площею 10296,2 кв.м., що розташована за адресою: Гімназійна набережна, 24, м. Харків, про іпотеку та про обтяження щодо нежитлової будівлі.

Також, 09.06.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРО від 29.05.2017 з вимогами скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №32928984, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, на підставі яких у Державний реєстр прав внесено записи №18035782 про право власності ТОВ ЛОНГВЕЙ щодо нежитлової будівлі №18194832 про іпотеку та №18195112 про обтяження щодо нежитлової будівлі.

Крім того, 15.06. 2017у до відповідача надійшла скарга ТОВ ЕГРО від 29.05. 2017 з аналогічними вимогами.

Зазначені скарги мотивовані порушенням державним реєстратором умов договору іпотеки, вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України Про іпотеку , оскільки оскаржувану державну реєстрацію права власності ТОВ ЛОНГВЕЙ на нежитлову будівлю проведено без перевірки факту виконання умов договору, за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, та за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження щодо нежитлової будівлі та запису про обтяження всього нерухомого майна скаржника.

За результатами розгляду вказаних скарг Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийняла Висновок від 20.06.2017, яким вирішила скарги ТОВ ЕГРО задовольнити частково з огляду на те, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №32928984 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ТОВ ЛОНГВЕЙ .

На підставі даного Висновку Міністерство юстиції України видало наказ №1979/5 від 20.06.2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2016 року №№32928984, 32928585, 32928674, від 21 грудня 2016 року №№33077756, 33078029, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, а також внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№18035782, 18195112, 18194892 та у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки №№18034960, 18035066.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано процедуру розгляду скарг та прийняття спірного наказу, крім того, вважав прийняті приватним нотаріусом рішення про державну реєстрації прав такими, що прийняті відповідно до законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції повною мірою з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру розгляду відповідно до законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), згідно з яким, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).

Відповідно до п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Відповідно до п.4 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги (п.5 Порядку).

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. (п.7 Порядку).

Відповідно до п.8 Порядку під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п. 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Відповідно до п. 1,2 ч.1 ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст. Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У ч. 1 ст. 24 Закону №1952 встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов п. 5.3 Договору іпотеки, укладеного між ТОВ Беріг Ріелті та ТОВ Егро , посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Левченко О.В. від 21.12.2009 року №3268, предметом якого є нежитлова будівля, визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору (т.2, а.с. 11-13).

Відповідно до п. 5.4.2 вказаного Договору у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України Про іпотеку .

Відповідно до положень п. 5.2 Договору Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Договором позики, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 30 днів, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до положень ст. 38 Закону України Про іпотеку від 05.06.2003 №898, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так, державним реєстратором всупереч вищезазначеним положенням не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виконання, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки ним було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ Лонгвей на нежитлову будівлю на підставі договору за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, зокрема, за відсутності письмової вимоги та документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання ТОВ Егро письмової вимоги.

За таких обставин, у приватного нотаріуса були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, помилковими є висновки суду першої інстанції з посиланням на п. 60 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, що державна реєстрація права власності здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу, а не на підставі договору іпотеки.

Так відповідно до п.60 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Однак, положення вказаного пункту Порядку застосовуються у разі державної реєстрації права власності у результаті відчуження або передачі нерухомого майна іпотекодавцем, а не іпотекодержателем.

Крім того, як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна, наданих Міністерством юстиції України до апеляційної скарги (а.с.184-188), щодо всього нерухомого майна ТОВ Егро міститься запис про обтяження№12693790 у Єдиному реєстрі заборон (арешт нерухомого майна), обтяжував - Головне слідче управління Служби безпеки України. Також на нежитлову будівлю в Єдиному реєстрі заборон міститься запис №10794289 про арешт нерухомого майна , обтяжував - Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківської області.

Відповідно до п. 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (далі - Порядок №1141), під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Відповідно до п. 11 Порядку пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:

1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи:

- для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер;

- для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України;

- для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер;

2) за адресою об'єкта нерухомого майна / місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради.

У разі здійснення пошуку з використанням назви населеного пункту зазначається адреса в межах такого населеного пункту - назва вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо) або іменованого об'єкта (садове товариство, кооператив, природоохоронна установа тощо), номер об'єкта нерухомого майна (будинку, будівлі, споруди), номер корпусу та/або номер окремої частини об'єкта нерухомого майна (квартири, приміщення тощо).

У разі здійснення пошуку за назвою селищної, сільської ради зазначається назва селищної або сільської ради, назва іменованого об'єкта (садове товариство, кооператив, природоохоронна установа тощо), номер об'єкта нерухомого майна (будинку, будівлі, споруди), номер корпусу та/або номер окремої частини об'єкта нерухомого майна (квартири, приміщення тощо).

Якщо у складі іменованого об'єкта міститься вулиця, зазначається також назва такої вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо);

3) за кадастровим номером земельної ділянки;

4) за номером запису.

При цьому, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пошук здійснювався лише за таким параметром як адреса об'єкта нерухомого майна, проте, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України при розгляді скарги ТОВ Егро було встановлено наявність арештів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, у приватного нотаріуса не було правових підстав для реєстрації права власності за позивачем за наявності вищезазначених арештів.

Отже, спірний наказ Міністерства юстиції України винесений правомірно, однак, як вірно установлено судом першої інстанції, без дотримання процедури щодо належного повідомлення зацікавлених осіб.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо меж розгляду позову.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії Міністерства юстиції України незаконними та скасувати рішення, зареєстроване Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776957 від 20 червня 2017 року; поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32928984 від 14 грудня 2016 року час 19:23:12; поновити рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 33077756 від 21 грудня 2016 року час 18:16:18).

З даного приводу відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було зазначено, що скасування державної реєстрації права власності здійснювалось не на підставі рішення Департаменту державної реєстрації, а на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 20.06.2017 №1979/5 за результатами розгляду скарг ТОВ Егро Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Як зазначає апелянт, з цього приводу судом першої інстанції було запропоновано позивачу подати заяву про зміну предмета позову, у зв язку з чим Міністерством юстиції, в свою чергу, подавались заперечення на уточнену позовну заяву (а.с.129).

Водночас, матеріали справи не містять заяви позивача про зміну або уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб єктів владних повноважень.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи вийшов за межі позовних вимог, не обгрунтувавши такої дії, при цьому, скасував правомірний Наказ Міністерства юстиції України, який, відповідно до позовної заяви, взагалі не є предметом судового оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 317, 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю Егро - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2018 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Лонгвей - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 06 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов