Ухвала

від 07.06.2018 по справі 905/3337/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua У  Х  В  А  Л  А   07.06.2018                                                                                                       Справа №905/3337/16                                                                                            Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, №13-04/342 від 24.05.2018р. на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 66955,00 грн., - за участю представників сторін: від позивача (заявника): не з'явився; від відповідача (боржника): не з'явився; від Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області: не з'явився, - ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2017р. по справі №905/3337/16 (повний текст рішення складено та підписано 06.02.2017р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення штрафу у сумі 66955,00 грн., задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 66955,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн. На виконання даного судового рішення 17.02.2017р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ. 29.05.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, звернулось зі скаргою №13-04/342 від 24.05.2018р. на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до якої просить суд: - визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.; - скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., яке винесено головним державним виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області; - зобов'язати відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу господарського суду Донецької області по справі №905/3337/16 від 17.02.2017р. про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” штраф 66955,00 грн. та відшкодування судового збору 1378,00 грн. Обґрунтуванням звернення зі скаргою, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваного повідомлення, з огляду на те, що державний виконавець в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника, виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Нормативним підґрунтям визначено ст.129-1 Конституції України, ст.ст.1, 4, 5, 24, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.74, 86, 233-235, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України. 29.05.2018р. ухвалою господарського суду Донецької області прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, №13-04/342 від 24.05.2018р. на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, до розгляду; призначено її розгляд в судовому засіданні на  07.06.2018р. Представник позивача (заявника) у судове засідання 07.06.2018р. не з'явився. Представник відповідача (боржника) у судове засідання 07.06.2018р. не з'явився. Представник Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання 07.06.2018р. не з'явився. У розумінні ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2017р. по справі №905/3337/16 (повний текст рішення складено та підписано 06.02.2017р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення штрафу у сумі 66955,00 грн., задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 66955,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн. 17.02.2017р. на виконання даного процесуального документа господарського суду Донецької області по справі №905/3337/16 видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду. Стягувач (позивач) звернувся до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою №13-05/7 від 19.03.2018р. про прийняття наказу до примусового виконання, у якій вказав, боржником визначив Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав», м.Тернопіль, вул.А.Живова, б.15а, при цьому послався на рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2017р. по справі №905/3337/16, просив прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області від 17.02.2017р. по справі №905/3337/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав» (код ЄДРПОУ 36637261). До заяви, згідно наведеного у ній переліку, додано копії довіреностей на підписантів, оригінал наказу господарського суду Донецької області від 17.02.2017р. по справі №905/3337/16, довідка від 19.03.2018р. №13-04/196, на підтвердження не отримання авансового внеску, оригінал платіжного доручення на сплату авансового внеску №196 від 23.05.2017р. 14.05.2018р. повідомленням головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання (наказ господарського суду Донецької області від 17.02.2017р. по справі №905/3337/16) на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме, з посиланням на ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення суду. У даному випадку у документах пред'явлених стягувачем містяться розбіжності щодо боржника. Виходячи з чого встановлено, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення. Згідно із ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. При цьому, відповідно до ч.1, ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України “Про виконавче провадження”, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження. У скарзі №13-04/342 від 24.05.2018р. позивач зазначає, що при поданні заяви про прийняття наказу до примусового виконання, виявилось внесення змін до установчих документів боржника, які пов'язані зі зміною найменування та його місцезнаходження, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова фінансова компанія «Укразовметсплав» (код ЄДРПОУ 36637261) перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав», місцезнаходження на теперішній час: м.Тернопіль, вул.А.Живова, 3-а. Дані відомості містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, державний виконавець в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника, чим грубо порушив норми Закону щодо реалізації наданих йому повноважень зі здійснення заходів з примусового виконання рішення та порушують права стягувача на своєчасне та в повному обсязі виконання рішення суду, повернувши виконавчий документ без прийняття до виконання. Як встановлено судом за результатами дослідження відомостей заявника, за даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004062490 від 06.06.2018р., з 30.01.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав” змінило найменування, яким на теперішній час є “Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” та місце реєстрації: 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Анатолія Живова, б.15А. Слід зазначити, що зміна найменування юридичної особи та місця її реєстрації, не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується судом при постановленні відповідних процесуальних документів щодо такої особи після реєстрації змін до установчих документів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей. Згідно даних наказу від 17.02.2017р. про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/3337/16, особою, з якої постановлено стягнення грошових сум, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" (87551, Донецька область, м.Маріуполь, проїзд Знаменський, буд.1/29, ЄДРПОУ 36637261, р/р26005962487631 ПАТ “ПУМБ” у м.Київ, МФО 334851). Відповідно ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. При цьому, ч.5 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Аналогічні положення містить Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. За приписами ст.26 згаданого Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у  статті 3  цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до абз.2 ч.5 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Згідно ч.4, ч.8 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Здійснив аналіз приведених норм, судом не вбачається прямого та безумовного обов'язку державного виконавця, без встановлення обґрунтованої необхідності, здійснювати перевірку інформації щодо особи, на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення. Зі змісту приведеного слідує, що повідомлення про викладені обставини покладено на сторін виконавчого провадження, які зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. При цьому, до заяви №13-05/7 від 19.03.2018р. про прийняття наказу до примусового виконання стягувачем не додано документів у підтвердження зміни місця перебування боржника та його найменування, за змістом означеної заяви не пояснено звернення саме до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з наказом від 17.02.2017р. по справі №905/3337/16 із визначенням боржника, як “Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” та місце реєстрації: 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Анатолія Живова, б.15А, що у свою чергу суперечить відомостям означеного вище виконавчого документа. Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. За приписами статей 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України,  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. В силу ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Беручи до уваги викладене, суд не вбачає за бездіяльності стягувача, як особи, яка повинна сприяти вчиненню виконавчих дій, неправомірної бездіяльності державного виконавця у спірному випадку, та, як наслідок порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" у оскаржуваних діях. Одночасно судом звернуто увагу на наявність строку для пред'явлення спірного виконавчого документа до виконання, а відтак право стягувача на своєчасне та в повному обсязі виконання рішення суду, звернувшись у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням усунення недоліків, до виконавчого органу, не вбачається порушеним.   Відтак, враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд відмовляє у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, №13-04/342 від 24.05.2018р. на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Керуючись ст.ст.3, 7, 74, 86, 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, – УХВАЛИВ: 1. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, №13-04/342 від 24.05.2018р. на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до якої просить суд: визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., яке винесено головним державним виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області; зобов'язати відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу господарського суду Донецької області по справі №905/3337/16 від 17.02.2017р. про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” штраф 66955,00 грн. та відшкодування судового збору 1378,00 грн., відмовити. 2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом десяти днів з дня її постановлення. 3. Дата підписання повного тексту ухвали 07.06.2018р. Суддя                                                                                                                О.В. Кротінова