Постанова

від 05.06.2018 по справі 813/6511/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №813/6511/14

адміністративне провадження №К/9901/32842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (суддя: Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (судді: Попко Я.С (головуючий), Обрізко І.М., Сеник Р.П.) у справі № 813/6511/14 за позовом Приватного підприємства "Юрконс" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", Державна реєстраційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехпром" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", Державна реєстраційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Юрконс" (далі -ПП "Юрконс") звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" (далі - ДП "ЛДЕЗТО"), Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстехпром" (далі - ТОВ "Транстехпром") про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення до нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові;

- зобов'язання контролюючого органу звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно склав акт опису майна №31 від 29.11.2013, відповідно до якого описав виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові як майно, що належить ДП "ЛДЕЗТО". ПП "Юрконс" зазначає, що частина приміщень вказаного цеху загальною площею 4 123,5 кв.м належить йому на праві приватної власності, а інша частина вказаного цеху належить на праві приватної власності ТОВ "Транстехпром". Жодна частина вказаного приміщення ДП "ЛДЕЗТО" не належала та не належить, спорів про належність цього майна між вказаними суб'єктами немає. А тому, ПП "Юрконс" вважає, що право податкової застави на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові не може виникнути, оскільки вказаний цех не перебуває у власності боржника - ДП "ЛДЕЗТО".

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстехпром" (далі - ТОВ "Транстехпром") вступило у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та подало адміністративний позов до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", Державна реєстраційна служба України про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 2896,2 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові;

- зобов'язання контролюючого органу звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 2896,2 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Справа розглядалась судами неодноразово.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2016 року справа була направлена на новий розгляд з підстав допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права, не з'ясування в повному обсязі всіх обставин справи, визнання встановленими ті обставини справи, які фактично не доведені та не відповідність висновків судів фактичним обставинам справи. Так суд вказав на неповно з'ясовані обставини справи: не наведення належних мотивів та підстав надання переваги ухвалі Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року над рішенням Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року; не дослідження документів бухгалтерської та податкової звітності ПП "Юрконс" з питань обліку основних фондів, зокрема виробничого цеху літ.М-1 загальною площею 7 019,7 кв.м., та відображення в податковій звітності; не взяття до уваги відсутність переконливих доказів, що вказаний цех та в якій частці належить ПП "Юрконс" та існування спору про право власності на вказаний виробничий цех.

6. В подальшому справа повторно ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року була направлена на новий розгляд з підстав не виконання судом першої інстанції приписів ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України та не пропонування ТОВ Транстехпром вступити в справу в якості позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору .

7. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позовні вимоги ПП Юрконс задоволено частково. Визнано протиправними дії контролюючого органу щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 ум. Львові. Зобов'язано відповідача звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна). В решті позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Транстехпром задоволено повністю. Визнано протиправними дії контролюючого органу щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 року в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 2896,2 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 у м. Львові. Зобов'язано відповідача звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 2896,2 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

8. Суди попередніх інстанцій свої рішення обґрунтували наступним.

Судовими рішеннями (рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, ухвала Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року, ухвала Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №13/238), які набрали законної сили, було встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 12 червня 1992 року право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перейшло до кооперативу Єдність . З 06.08.2001 року право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло вже від кооперативу Єдність до ПП Гребля . На даний час право власності на вказану частину цеху літ. М-1 площею 2 896,2 кв.м належить ТОВ Транстехпром , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014, згідно з яким дані приміщення перебувають у власності ТОВ Транстехпром на підставі виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради свідоцтва про право власності від 29.05.2012 ЛР№1515, зареєстрованого 08.06.2012 за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки .

Таким чином, право власності на приміщення виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв.м. по вул. Зелена, 115-б у м. Львові належність ТОВ Транстехпром .

Крім того, згідно з ухвали Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №13/238 (2010) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка набрала законної сили, судом встановлено, що ПП Юрконс належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв. м.; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м.; складу металів загальною площею 900 кв. м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв. м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі неналежні ПП Гребля приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, загальною площею 4 123,5 кв.м.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 19 червня 1992 року право власності на частину (60%) приміщення цеху літ. М-1 з 06 липня 1992 року перейшло до Спілки наукових і інженерних об'єднань України. З 3 липня 2000 року вказана частина цеху площею 4 123,5 кв.м. та інше майно на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність ПП Промзбут і на даний час належить ПП Юрконс , як його правонаступнику.

Суди вказали, що згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, перехід права власності на майно не пов'язувався із державною реєстрацією цього права, а пов'язувався із моментом передачі речі, якщо інше не встановлено у договорі, а отже частини цеху площею 4 123,5 кв.м. належить на праві власності ПП Юрконс , що також підтверджується і наявними у матеріалах справи копіями договору та Статуту.

Таким чином, враховуючи, що передачі у податкову заставу та продажу підлягає лише те майно, яке належить боржникові-платнику податків, враховуючи, що виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв.м не належав на праві власності ДП Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання і доказів існування невирішеного спору про права власності на вказаний виробничий цех матеріали справи не містять, суди дійшли висновку, що при складені акту опису майна №31 від 29.11.2013, яким повторно описаний вказаний об'єкт нерухомості в податкову заставу ДП Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання , що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна за № 4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідач діяв без дотримання норм чинного законодавства.

Разом з цим, суди вказали, що оскільки описаний об'єкт нерухомості належить позивачу ПП Юркон на праві власності в частині 4 123,5 кв.м. то і позовна вимога ПП Юркон про визнання протиправними дії щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 року підлягає задоволенні частково. Дії щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 2896,2 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, яке належить ТОВ Транстехпром , то такими не порушено прав позивача ПП Юркон .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим керуючим відповідача 04.11.2008 складений акт №11 опису активів, на які поширюється право податкової застави, до якого включений виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, як майно ДП Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання .

З метою перереєстрації обтяження вказаного майна відповідачем складений акт опису майна №31 від 29.11.2013, яким повторно описаний виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м, що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна за №4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі №15/238 (2010) за позовом ДП "Львівський дослідно -експериментальний завод технологічного обладнання" до кооперативу "Єдність", Приватного підприємства "Гребля" та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Гребля" до ДП "Львівський дослідно - експериментальний завод технологічного обладнання", встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 12.06.1992 року право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові площею 2 896,2 кв.м. перейшло до кооперативу Єдність . З 06.08.2001 року право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло вже від кооперативу до ПП Гребля .

Також судами встановлено, що на час розгляду цієї справи право власності на вказану частину цеху літ. М-1 площею 2 896,2 кв.м. належить ТОВ Транстехпром , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014 року, згідно з яким дані приміщення перебувають у власності вказаного Товариства на підставі виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради свідоцтва про право власності ЛР№1515 від 29.05.2012 року, зареєстрованого 08.06.2012 року за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року роз'яснено рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, та зазначено, що оскільки право власності на зазначені вище приміщення було визнано за приватним підприємством "Гребля" (на ТОВ Транстехпром ), констатовано належність решти 60% приміщень виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові ДП "ЛДЕЗТО".

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №15/238, що набрала законної сили, частково задоволено заяву ДП ЛДЕЗТО про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року залишено без змін, а ухвалу від 29 липня 2011 року про роз'яснення зазначеного рішення скасовано в частині п. 2 резолютивної частини та роз'яснено судове рішення про належність, зокрема, приміщень виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б ПП Юрконс та ПП Гребля з розрахунку 60% (4 123,5 кв.м.) та 40% (2 896,2 кв.м.) відповідно.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що попередник ДП ЛДЕЗТО у встановленому порядку відчужив спірне майно у 1992 році. На підставі договору про спільну діяльність від 19.06.1992 року право власності на частину (60%) приміщення цеху літ. М-1 з 06.07.1992 року перейшло до Спілки наукових і інженерних об'єднань України. З 03.07.2000 року вказана частина цеху площею 4 123,5 кв.м. (всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв.м; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м; складу металів загальною площею 900 кв.м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв.м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі не належні ПП Гребля приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б) на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність ПП Промзбут і на даний час належить позивачу ПП "Юрконс", як його правонаступнику.

Таким чином, суди з урахуванням ст.128 Цивільного кодексу УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, якою перехід права власності на майно не пов'язувався із державною реєстрацією цього права, а пов'язувався із моментом передачі речі, якщо інше не встановлено у договорі, а також враховуючи ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дійшли висновку, що право власності на частину приміщення цеху розташованого у м. Львів, вул. Зелена, 115-б площею 4123,5 кв.м. (60%) перейшла у власність ПП Промзбут і на даний час належить позивачу ПП "Юрконс", як його правонаступнику.

Обставина належності на праві власності ПП "Юрконс" частини цеху площею 4 123,5 кв.м. на думку судів попередніх інстанцій підтверджується також і наявними у матеріалах справи копіями договору та Статуту, також тим, що ПП Юрконс , як власник частини виробничого цеху загальною площею 4 123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, обліковує і декларує його, а також сплачує з даного майна встановлений законом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується відповідними деклараціями і платіжними дорученнями.

Таким чином, незважаючи на те, що виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв.м. не належав на праві власності ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", відповідачем складений акт опису майна від 29 листопада 2013 року №31, яким повторно описаний вказаний об'єкт нерухомості в податкову заставу ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна за № 4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. В доводах касаційної скарги відповідач вказує на неправильне та неповне дослідження судами попередніх інстанцій доказів і встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. Зокрема обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач вказує на те, що нерухоме майно, щодо якого вжито заходи опису у податкову заставу, перебувало у податковій заставі ще з 2008 року (акт опису майна від 04.11.2008 № 11). Цей акт опису підписаний посадовою особою ДП ЛДЕЗТО та скріплений печаткою підприємства, а відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17689462 від 11.02.2008 підтверджується право власності ДП ЛДЕЗТО на виробничий корпус літ. М-1 площею 7019,7 м. кв. У зв'язку з набранням чинності наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 572 Про затвердження порядку застосування податкової застави органів доходів і зборів , яким, змінено порядок державної реєстрації податкової застави на нерухоме майно, контролюючим органом з метою перереєстрації обтяження заставного нерухомого майна з реєстру обтяжень, рухомого майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно з урахуванням зазначених змін, складено оскаржуваний акт опису №31 від 29.11.2013, до якого включено виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 115-6. Вказаний акт підписано керівником ДП ЛДЕЗТО - Кострубою Т.М. та скріплено печаткою підприємства, на підставі якого 17.01.2014 державним реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за номером 4300764.

Також відповідач зазначає, що належність майна, яке перебуває у податковій заставі, ДП ЛДЕЗТО підтверджується також і тими фактами, що 10.02.2014 року ДП ЛДЕЗТО подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік, в якому зазначена первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду, тобто станом на 01.01.2013 - 4964,8 тис. грн., на кінець звітного періоду - 4934,4 тис. грн., а також поданими розрахунками земельного податку на 2010-2014 роки, згідно з якими за земельну ділянку площею 7757 кв. м. нараховувало плату за землю щороку в сумі 27 765,41 гривень.

Отже , що майно, яке перебуває в податкові заставі, на думку контролюючого органу, є виключно власністю ДП Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання .

12. ПП "Юрконс" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій відносно порушення контролюючим органом норм законодавства при складені акту опису майна №31 від 29.11.2013, що стало підставою для державної реєстрації обтяження об'єкта нерухомого майна за № 4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує на те, що відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили про належність описаного в податкову заставу майна ДП Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання , а касаційна скарга вмотивована та обґрунтована лише припущеннями контролюючого органу, які вже висловлювались у скаргах 2015 та 2016 років, яким судами вже було надано оцінку. Враховуючи зазначене ПП "Юрконс" просить касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України:

13.1. Частина друга статті 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Пункт 87.1 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

14.2. Пункт 87.2 статті 87.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

14.3. Підпункт 87.3.2 пункту 87.2 статті 87.

Не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

14.4. Пункт 88.1 статті 88.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

14.5. Пункт 88.2 статті 88.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

14.6. Пункт 89.1 статті 89.

Право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

14.7. Пункт 89.2 статті 89.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

14.8. Пункт 89.3 статті 89.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

14.9. Пункт 89.8 статті 89.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

15. Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від10.10.2013 № 572, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373 (у редакції на час складення акту опису майна №31 від 29.11.2013):

15.1. Пункт 1.4.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Податковим кодексом України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

15.2. Пункт 1.5.

Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.

15.3. Пункт 1.7.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної органом доходів і зборів, - з дня виникнення податкового боргу.

15.4. Пункт 1.8.

День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства.

15.5. Пункт 2.1.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

15.6. Пункт 2.2.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (додаток 3).

15.7. Пункт 3.1.

Орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

15.8. Пункт 3.2.

Така реєстрація здійснюється щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 22.06.2011 № 703 „Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та від 26.10.2011 № 1141 „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

15.9. Пункт 5.2.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

17. Податкова застава є способом забезпечення погашення платником податків податкового боргу.

18. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України: суми грошового зобов'язання самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної органом доходів і зборів, - з дня виникнення податкового боргу.

19. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права.

20. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

21. Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

22. Контролюючий орган, з метою погашення платником податкового боргу, має дотримуватись визначеного нормами законодавства алгоритму певних дій: при наявності боргу, оформити акт опису майна (враховуючи співрозмірність суми боргу та вартості такого майна), зареєструвати податкову заставу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Висновки зроблені судами попередніх інстанцій не відповідають встановленим у справі фактичним обставинам та зроблені на підставі неправильного застосування (неправильне тлумачення) норм Податкового кодексу України.

25. Позовні вимоги ПП "Юрконс" та ТОВ Транстехпром про визнання протиправними дії відповідача щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення до нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. та площею 2 896,2 кв.м. відповідно, по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові є основними, інші вимоги щодо зобов'язання контролюючого органу звільнити вказане майно у зазначених розмірах з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - є похідними, задоволення яких залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Отже визначальним у цій справі є дослідження правомірності дій контролюючого органу щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013.

26. Як вже зазначалось вище ця справа розглядалась судами неодноразово. Проте колегія суддів вважає, що фактично судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2016 року та не було наведено належних мотивів з відповідним обґрунтуванням, з огляду на норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, які б давали підстави для задоволення позовних вимог ПП "Юрконс".

27. Колегія суддів вважає безпідставним твердження судів попередніх інстанцій про належність на праві власності ПП "Юрконс" частини виробничого цеху загальною площею 4 123,5 кв.м. (60%) по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, станом на час виникнення спірних правовідносин з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б це підтверджували.

28. Копії договору (якого саме судами попередніх інстанцій не зазначили) та Статуту ПП "Юрконс" не є доказами належності спірного майна вказаному суб'єкту господарювання.

29. Суд зазначає, що не є таким доказами і декларація ПП "Юрконс", в яких останній декларує частину виробничого цеху загальною площею 4 123,5 кв.м.,та платіжних доручень щодо сплати з даного майна встановленого законом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи наявна лише податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та відповідні платіжні доручення про сплату податку на нерухоме майно за 2015 рік, тобто за період після опису майна в податкову заставу. За інші податкові періоди звітність та платіжні доручення відсутні.

30. Колегія суддів вказує також на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували наявність декларації за 2015 рік та платіжних доручень у ПП "Юрконс", як доказ належності вказаній юридичній особі задекларованого майна, при цьому дійшли зовсім протилежного висновку, щодо покликань контролюючого органу на фінансові звіти ДП ЛДЕЗТО за 2013 рік та розрахунки земельного податку за 2010 - 2014 роки, та зазначили про їх необґрунтованість, оскільки такі не можуть бути доказом належності ДП ЛДЕЗТО спірного виробничого цеху.

Тобто суди надали перевагу одним доказам над іншими, хоча такі в силу вимог процесуального закону не є належними, оскільки стосувались періоду після виникнення спірних правовідносин.

31. Позивачем не було надано до суду (матеріали справи не містять) первинну бухгалтерську документацію з якої б вбачалось підстави, дати первісного обліковування основних фондів, зокрема частини виробничого цеху літ.М-1 виробничого цеху загальною площею 4 123,5 кв.м. (60%) по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові.

32. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій в порядку частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №15/238, якою, на думку судів встановлена належність, зокрема, приміщень виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б позивачу ПП Юрконс з розрахунку 60% (4 123,5 кв.м.), з огляду на наступне:

32.1. Частино першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами оскаржуваних рішень) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з судових рішень у справі №15/238 (2010), а саме рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та ухвали Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року (про роз'яснення судового рішення), ПП Юрконс не було стороною чи третьою особою по справі. ПП Юрконс було залучено в справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору під час перегляду вищезазначених рішення та ухвали Господарського суду Львівської області за нововиявленими обставинами.

Таким чином, обставини у справі №15/238 (2010) були встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та ухвалою Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року не тільки без участі ПП Юрконс , а й щодо обставин, які такого не стосувались.

32.2. Рішенням господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі №15/238 (2010) встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 12.06.1992 року право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові площею 2 896,2 кв.м. перейшло до кооперативу Єдність . З 06.08.2001 року право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло вже від кооперативу до ПП Гребля .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року роз'яснено рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, та зазначено, що оскільки право власності на зазначені вище приміщення було визнано за ПП "Гребля", то решта 60% приміщень виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові належність ДП ЛДЕЗТО .

Отже вказаними судовими рішеннями фактично констатовано факт належності 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові площею 2 896,2 кв.м. ПП "Гребля", а решти 60% - ДП ЛДЕЗТО .

ПП Юрконс не було стороною чи третьою особою по справі №15/238 (2010), під час розгляду якої не досліджувались та судовим рішенням Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року не було встановлено жодних обставин по відношенню до ПП Юрконс , зокрема і належності будь - якої частини виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові вказаному підприємству.

Проте, під час розгляду заяви ДП ЛДЕЗТО про перегляд судових рішень у справі №15/238 (2010) за нововиявленими обставинами ПП Юрконс було залучено у справу в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

За результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №15/238 (2010), що набрала законної сили, частково було задоволено заяву ДП ЛДЕЗТО про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року залишено без змін, а ухвалу від 29 липня 2011 року про роз'яснення зазначеного рішення скасовано в частині п. 2 резолютивної частини та роз'яснено судове рішення про належність, зокрема, приміщень виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б ПП Юрконс та ПП Гребля з розрахунку 60% (4 123,5 кв.м.) та 40% (2 896,2 кв.м.) відповідно.

Суди попередніх інстанції при розгляді справи надали перевагу ухвалі Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року (за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами) та дійшли висновку, що вказаним судовим рішенням встановлено факт належності ПП Юрконс 60% (4 123,5 кв.м.) виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б.

Проте суди не навели жодних належних мотивів та підстав чому свої рішення обґрунтували саме ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, а не рішенню Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, яким констатовано належність саме ДП ЛДЕЗТО 60% (4 123,5 кв.м.) виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б.

При цьому суди не врахували того, що ухвала суду про роз'яснення судового рішення, її зміна чи скасування не впливає на суть прийнятого основного рішення по справі, тобто рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, яке було залишено без змін, такою ухвалою може бути лише роз'яснено судове рішення, а не встановлено певні обставини. Після перегляду за нововиявленими обставинами, суть та встановлені обставини основного рішення від 28 грудня 2010 року не змінилась. Крім того, як вже зазначалось вище, за основним рішенням, спір розглядався між сторонами: ДП ЛДЕЗТО , кооператив Єдність , ПП Гребля , та яким було встановлено, що саме ДП ЛДЕЗТО належить 60 %, а ПП Гребля - 40%, а при розгляді справи за нововиявленими обставинами суд вирішував спір між ДП ЛДЕЗТО по його взаємовідносинам з Львівською обласною радою Спілки наукових і інженерних об'єднань України, ПП Промзбут , ПП Юрконс .

Вказане свідчить на користь висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі №15/238 (2010) є визначальним для правильного вирішення цієї справи, і саме обставини щодо належності виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б у відповідних пропорціях ДП ЛДЕЗТО та ПП Гребля , які встановлені вказаним рішенням відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом під час вирішення спору.

Проте суди попередніх інстанцій вказаного при вирішенні спору до уваги не взяли.

33. Суди вказали, що контролюючим органом жодних доказів належності ДП"ЛДЕЗТО" зазначеного в спірному акті опису майна (виробничого цеху літ. М-1 у м.Львів, вул. Зелена, 115-б) станом на дату його складання не надано, у бухгалтерському та податковому обліку цього підприємства у спірний період зазначене майно не перебувало. Проте такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи складенню спірного акту опису майна ДП ЛДЕЗТО №31 від 29.11.2013 передувало складення аналогічного акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 04.11.2008 № 11 (т. 1 а.с. 16) до якого також було включено виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. та здійснено реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 17, 62).

Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 04.11.2008 № 11 погоджено та підписано представником ДП ЛДЕЗТО . Вказаний акт, дії податкового керуючого щодо його складення та реєстрація обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не оскаржувались.

Як на підставу опису зазначених активів належних ДП ЛДЕЗТО контролюючий орган вказує на витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №17689462 від 11.02.2008, яким підтверджується право власності ДП "ЛДЕЗТО" на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м (т. 2 а.с.96).

Проте суди, під час неодноразового розгляду цієї справи, встановивши вказану обставину не взяли її до уваги та вказали, що покликання відповідача на витяг з реєстру права прав власності на нерухоме майно №17689462 від 11.02.2008 не може братись до уваги, оскільки станом на дату складення відповідачем зазначених актів опису цей витяг був недійсним, позаяк згідно з п. 5.7 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002, витяги з реєстру були дійсними лише протягом трьох місяців з дати видачі, що й зазначено у самому витязі (т. 2 а.с.96). Таким чином, суди дійшли висновку, що витяг від 11.02.2008 не міг слугувати належним підтвердженням прав станом на дату складання актів опису від 04.11.2008 та 29.11.2013, що також підтверджується наявним в матеріалах справи листом ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 25.12.2015 (т.2 а.с.84).

Проте такі висновки є безпідставними з огляду на аналіз норм вказаного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема:

- п. 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено, що Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

- п. 1.8 вказаного положення визначено, що технологічні та технічні засоби ведення Реєстру прав забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу та внесення недокументованих записів, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативного пошуку та документального відтворення процедури реєстрації, контроль реєстраційних записів і запитів до Реєстру прав, оперативне надання витягів із Реєстру прав.

- п. 3.7 положення передбачено внесення запису до Реєстру прав після прийняття рішення про реєстрацію прав власності.

- п. 3.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

- витяг з Реєстру прав або інформаційна довідка видаються на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав, після отримання відповідної заяви встановленої форми чи офіційного запиту від органів, зазначених у пункті 5.1.2 (п. 5.2).

- Інформаційна довідка надається лише за письмовим запитом уповноважених органів державної влади (посадових осіб). Запит подається на бланку встановленої форми, із зазначенням законних підстав для такого запиту, за підписом керівника або особи, що його заміщує, із зазначенням відповідних номерів справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації (п. 5.4).

- Витяг є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі (п. 5.7).

- п. 6.1 Тимчасового положення передбачає, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

- п. 6.3 визначено, що свідоцтво про право власності містить таку інформацію: назву об'єкта нерухомого майна; місце видачі свідоцтва; дату видачі свідоцтва; назву органу, який видав свідоцтво; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності; дату прийняття рішення; прізвище, ім'я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення; підпис керівника. Свідоцтво скріплюється печаткою органу, який видав зазначене свідоцтво.

Таким чином, правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на об'єкти нерухомого майна є свідоцтво про право власності.

Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав, такий витяг надається за заявою відповідної особи, в якій має вказуватись мету, з якою необхідно отримати такий витяг, який є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.

З витягу з реєстру права прав власності на нерухоме майно №17689462 від 11.02.2008 (т. 2 а.с. 96) дійсно вбачається, що він дійсний протягом трьох місяців з моменту його видачі та був виданий з метою укладення договору оренди приміщень (т. 2, а.с. 96 зворот). Проте, колегія суддів зазначає, що з вказаного витягу вбачається факт належності станом на 11.02.2008 ДП "ЛДЕЗТО" права власності на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м., реєстрацію якого було проведено 18.11.2004 на підставі свідоцтва про право власності №ЛР0306 від 09.11.2004 виданого Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно розпорядження за № 1595.

Тобто право власності ДП "ЛДЕЗТО" на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115б оформлено відповідним свідоцтвом про право власності №ЛР0306 від 09.11.2004 та відповідні відомості внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, з листа ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 25.12.2015 (т.2 а.с.84) також вбачається, що 18.11.2004 була проведена державна реєстрація права власності на виробничий цех під літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. за ДП "ЛДЕЗТО" на підставі свідоцтва про право власності №ЛР0306 від 09.11.2004. Проте правовстановлюючі документи на корпус під літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. були анульовані за заявою ДП "ЛДЕЗТО" від 19.10.2011 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та ухвали Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року, оскільки частина приміщень в даному корпусі була зареєстрована за ПП Гребля . Тобто до жовтня 2011 року ДП "ЛДЕЗТО" було одноособовим власником спірного виробничого цеху.

Таким чином, на момент складання акту опису від 04.11.2008 виробничий цех під літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. в повному обсязі належав ДП "ЛДЕЗТО", а з урахуванням рішення Господарського суду Львівської області 28 грудня 2010 року ДП "ЛДЕЗТО" на момент складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 належало 60% виробничого цеху літ. М-1 (4 123,5 кв.м.).

34. Суд зазначає, що вказані обставини також свідчать про те, що при прийнятті ухвали Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами зазначене взагалі не досліджено та не враховано, адже фактично прийнято рішення про належність ПП "Юрконс" 60% виробничого цеху літ. М-1 (4 123,5 кв.м.) право власності на яке було оформлено за ДП "ЛДЕЗТО" і таке право ПП "Юрконс" не ставило під сумнів і не оскаржувало, в тому числі в судовому порядку.

35. Отже, колегія суддів з огляду на встановлені фактичні обставини справи приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо складення акту опису майна ДП "ЛДЕЗТО" з огляду на наявність в останнього податкового боргу, перебування в останнього у власності виробничого цеху літ. М-1 площею 4 123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та не підтвердження під час розгляду справи факту власності у позивача ПП Юрконс на вказане майно у зазначеному розмірі, а відповідно і відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Юрконс".

36. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про задоволення в повному обсязі позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ Транстехпром то в цій частині колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки на момент складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 виробничий цех літ. М-1 площею 2896,2 кв.м. (40%) по вул. Зеленій, 115-6 у м. Львові належав на праві власності ТОВ Транстехпром , що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі №15/238 (2010), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014, згідно з яким дані приміщення перебувають у власності ТОВ Транстехпром на підставі виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради свідоцтва про право власності від 29 травня 2012 року ЛР№1515, зареєстрованого 8 червня 2012 року за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

38. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 87, 88, 89 Податкового кодексу України, норми Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від10.10.2013 № 572, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині висновків про протиправність дій контролюючого органу щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 ум. Львові, що призвело до необґрунтованого та безпідставного задоволення позовних вимог ПП Юрконс в частині, а тому касаційна скарга Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року підлягає частковому задоволенню.

39. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

40. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 813/6511/14 в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства Юрконс про визнання протиправними дії Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 ум. Львові та зобов'язання відповідача звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-6 у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна) скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Юрконс у цій частині.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду