Ухвала

від 08.06.2018 по справі 814/1056/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2018 року

Київ

справа №814/1056/17

адміністративне провадження №К/9901/49985/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №814/1056/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар'єр до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Микитівський гранітний кар'єр звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 03.05.2018 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2018 касаційну відповідача скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа,яка її подала, не порушила питання про поновлення цього строку; статті 330 Кодексу, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 19.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400132942044.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому останнім порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

Одночасно відповідачем до вказаного клопотання долучено документ про часткову сплату судового збору у розмірі 27791,18грн. (платіжне доручення №976 від 05.05.2018) та заявлено клопотання про відстрочення сплати іншої частини суми судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення по суті. Вказане клопотання мотивовано неможливістю сплати судового збору у розмірі визначеному законом, у зв'язку з тимчасовою недостатністю грошових коштів на рахунку Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області необхідних для такої сплати, що підтверджується копією службової записки від 21.05.2018 що відсутності на реєстраційному рахунку відповідача суми грошових коштів необхідних для сплати судового збору.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копію листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 24.04.2018 щодо залишку відкритих асигнувань.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання заявника з огляду на наступне.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI органи казначейства позбавлено пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області є державними органами, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для доплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі з моменту виникнення права на касаційне оскарження, наприклад, звернення до органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №814/1056/17 та отримання відповідного фінансування.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення (відстрочення/розстрочення) від такої сплати. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки, на момент постановлення Верховним Судом даної ухвали відповідачем не усунуто в повному обсязі недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, зокрема, не надано документ про сплату судового збору у розмірі визначеному законом, касаційна скарга підлягає поверненню.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №814/1056/17.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №814/1056/17 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду