Рішення

від 30.05.2018 по справі 643/1094/18

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/1094/18

Провадження № 2/643/2725/18

30.05.2018 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Стальмакової В.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради про визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: торгівельний павільйон літ. А-1 площею 56,0 кв.м, який складається з торгівельної зали площею 45,6 кв.м., підсобного приміщення площею 5,0 кв.м. та коридору площею 5,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Блюхера, 20-Д.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що нею за адресою: м.Харків, вул. Блюхера, 20Д виконано самочинне будівництво нежитлової будівлі - торгівельного павільйону літ. А-1 площею 56,0 кв.м, який складається з торгівельної зали площею 45,6 кв.м., підсобного приміщення площею 5,0 кв.м. та коридору площею 5,4 кв.м. 19.06.2015року, на підставі рішення 35 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 29.10.2014року за №1668/14 Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів самочинного будівництва , ОСОБА_4 міською радою із нею укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:07:047:0111) загальною площею 0,0075, яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Блюхера, 20Д. Згідно технічного висновку від 06.08.2013року щодо стану будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації об'єкту, що виконано ТОВ Капітель-буд будівництво зазначеного вище об'єкту виконано без порушення будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних норм та правил. 17.08.2018року Департаментом територіального контролю ОСОБА_4 міської ради листом, позивачу відмовлено у прийнятті в експлуатацію самовільно побудованої нежитлової будівлі - торгівельного павільйону літ. А-1 . Виходячи з викладеного, просила задовольнити позов.

Представником відповідача ОСОБА_4 міської ради - ОСОБА_2 було подано відзив на позов, відповідно до якого остання просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на те, що вимогами діючого законодавства передбачений певний порядок набуття права власності та право на виконання будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, задоволення позовної вимоги про визнання права власності буде таким, що направлено не на визнання права власності як такого, а на незаконне, в обхід встановленого порядку. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до матеріалів позовної заяви не долучено. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва. Позивач не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, таким чином, його право не можна визнати порушеним. Позивач зверталася до Департаменту Територіального контролю ОСОБА_4 міської ради щодо видачі їй декларації про прийняття в експлуатацію самочинно збудовані нежитлові будівлі та отримала письмову відповідь з роз'ясненням подання необхідних документів. Станом на сьогоднішній день необхідних документів позивачем до Інспекції ДАБК Департаменту територіальної контролю ОСОБА_4 міської ради не надано. Так, зазначивши у своєму позові орган місцевого самоврядування відповідачем, всупереч вимогам ст.4 ЦПК України, позивач не зазначив, яким чином її права та охоронювані законом інтереси порушені, оспорено чи не визнані відповідачем.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстави викладених вище у відзиві.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду пояснення на позовну заяву, в яких просить справу розглянути без його участі, прийняти законне та обґрунтоване рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у 2012 році здійснила самочинне будівництво нежитлової будівлі,торгівельного павільйонна, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Блюхера, 20-Д.

ОСОБА_4 міською радою та ОСОБА_3 19.06.2016року було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення 35 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 29.10.2014року №1668/14 Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктив самочинного будівництва надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Блюхера, 20-Д. Відповідно до п.8 Договір укладено строком до 29.10.2019року. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі - торговельного павільйона літ. А-1 . Відповідно до п.17 забороняється самовільна забудова земельної ділянки /а.с.9-15/.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 20Д передана у користування ОСОБА_3 згідно з договором оренди землі строком до 29.10.2019року /а.с.17/.

Згідно технічного висновку від 06.08.2013року щодо стану будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації об'єкту, що виконано ТОВ Капітель-буд , за результатами проведення технічного обстеження об'єкту: нежитлової будівлі літ. А-1 (торговельного павільйону) загальною площею приміщень 56,0кв.м, торговельною площею 45,6 кв.м, яка збудована без дозволу на виконання будівельних робіт по вул. Блюхера, 20Д, встановлено відповідність об'єкту вимогам надійності і безпечної експлуатації. Тіхнічні і об'ємно - планувальні рішення, прийняті в ході будівництва об'єкту, відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних норм і правил, що діють, і забезпечують подальшу безпечну для життя і здоров'я людей експлуатацію об'єкту. Ступінь готовності об'єкту відповідає 100% /а.с.20-30/.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 28.10.2013року ОСОБА_4 міським бюро технічної інвентаризації, загальна площа нежитлової будівлі літ. А-1 за адресою: м.Харків, вул. Блюхера, 20-Д складає 56,0кв.м., торгівельний зал - 45,6 кв.м., підсобне приміщення, 5,0 кв.м., коридор - 5,4кв.м /а.с.31-35/.

З листа Департаменту територіального контролю ОСОБА_4 міської ради від 17.08.2017року №11573/0/226-17, вбачається, що Департаментом було розглянуто звернення ОСОБА_3 від 20.07.2017року №б/н щодо прийняття в експлуатацію самовільно побудованої нежитлової будівлі - торгівельного павільйону по вул. Валентинівській, 20-Д (колишня Блюхера, 20-Д) у м.Харкові. ОСОБА_3 повідомлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктив здійснюється у відповідності до ст. 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктив, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011року №461. Відповідно до Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктив, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктив з незначними наслідками, та об'єктив, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. У випадку подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вона буде розглянута згідно вимог чинного законодавства. /а.с.19/.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи , поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Так, позивачем не надано доказів введення спірної нежитлової будівлі до експлуатації в установленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об'єкт будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, законом встановлена презумпція порушення прав інших осіб та наявність істотних порушень будівельних норм при самочинному будівництві, які мають бути спростовані при судовому розгляді в разі визнання права власності на самочинну забудову.

Відповідно до статті 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

За змістом частин четвертої, п'ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

За змістом вищенаведеної частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

З контексту вищенаведених частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 200, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 /АДРЕСА_1/ до ОСОБА_4 міської ради /м. Харків, майдан Конституції, 7/, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області /м. Харків, вул. Космічна, 21А/ про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2018року .

Суддя Т.М. Довготько