Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/2158/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. м. Київ Справа № 910/2158/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС"

02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30160757

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТОРГАГРО"

09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37083040

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Роєнко Є.В. (довіреність № 04/КАМ/Ю від 29.12.2017);

відповідача - не з'явився;

обставини справи:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 передано за територіальною юрисдикцією до господарського суду Київської області (вх. № 500/18 від 13.03.2018) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТОРГАГРО" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 50/2016/КАМ/Ю від 22.01.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6942/18 від 10.04.2018).

Відповідач визнає позовні вимоги частково, з огляду на таке .

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки курячого посліду від 22.01.2016 № 50/2016/КАМ/Ю.

Пунктом 4.2 договору визначено, що поставка товару за договором відбувається на підставі погодженого сторонами замовлення, форма якого міститься в додатку № 2 до договору.

Сторони погодили, що строком поставки товару є строк, що узгоджений сторонами в замовленні, відповідно до пункту 4.4. договору та за умови оплати покупцем 100% передоплати за замовлену партію товару згідно з пунктом 6.2. договору (пункт 4.10 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку - фактури.

У випадку відсутності перерахованих покупцем грошових коштів на розрахунковому рахунку постачальника будь-яке відвантаження товару неможливе.

Згідно з пунктом 6.4 договору поставка кожної наступної партії товару здійснюється за умовами повного розрахунку за попередні партії товару.

04.09.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки.

Відповідно до якої: 1) сторони підтвердили, що у покупця перед постачальником, станом на 04.09.2017, існує заборгованість за неоплачений товар у розмірі 836837,05 грн.; 2) сторони дійшли згоди щодо умов оплати покупцем простроченого основного боргу, у розмірі 200000,00 грн. щомісяця, але, в будь-якому випадку, до 31.12.2017; 3) у зв'язку з тим, що покупцем систематично порушуються умови оплати, встановити неустойку у розмірі 25 % річних за кожен день несплаченої заборгованості; 4) неустойка виплачується з 04.09.2017 по дату сплати заборгованості.

Станом на 16.08.2017 у відповідача була наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 11134,30 грн., але позивач продовжував поставляти товар. Такі поставки, на думку відповідача, не передбачені договором, отже, позивач на власний ризик їх здійснював.

Відповідач визнає позовні вимоги у частині 618373,77 грн. основного боргу, 1634,16 грн. 3% річних та неустойку в розмірі 7632,89 грн., в іншій частині позов заперечує, оскільки товар, що поставлений після 04.09.2017, відвантажений на власний ризик позивача, враховуючи наявну заборгованість відповідача.

Крім того, відповідач відмічає, що у позовній заяві заявлено неустойку в розмірі 40800,24 грн., а в розрахунку до неї - 89950,24 грн.

10.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору (вх. №6961/18).

10.04.2018 ухвалою господарського суду Київської області відкладено підготовче судове засідання до 03.05.2018.

23.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7962/18).

Позивач не погоджується з викладеними у відзиві доводами, з огляду на таке.

Відповідно до договору, позивач здійснював відповідачу поставку товару, найменування якого зазначається у рахунку-фактурі та передбачається у накладних на кожну окрему партію товару (пункт 3.2 договору).

Заборгованість за товар у розмірі 618373,77 грн. та 3% річних, що нараховані на неї у розмірі 1634,16 грн. - відповідачем визнаються у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди про зобов'язання покупця сплачувати на користь постачальника неустойку у розмірі 25 % річних від залишку заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 неустойка, що передбачена пунктом 3 цієї угоди, виплачується покупцем починаючи з 04.09.2017, кожного 4 числа поточного місяця, по дату сплати заборгованості.

Оскільки відповідачем, на момент звернення позивача до суду, частково здійснювались платежі зі сплати заборгованості, розрахунок неустойки у розмірі 25 % річних здійснювався з 05.09.2018, з урахуванням залишку заборгованості, за кожен день прострочення оплати по дату часткової сплати заборгованості, як зазначено у розрахунку ціни позову.

03.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відзив (вх. № 2504/18).

Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач зазначив таке.

Додатковою угодою № 1 сторони визначили суму заборгованості станом на відповідну дату - 04.09.2017 і саме на цю суму погодили нарахування 25 % річних від залишку заборгованості за кожен день прострочення оплати, починаючи з 04.09.2017.

Додатковою угодою не вносились зміни до договору, а саме: в пункт 7.4 або до інших пунктів розділу 7 Відповідальність сторін .

Відповідач заперечує нарахування 25 % річних, з огляду на відсутність договірних домовленостей між сторонами щодо нарахування пені саме у розмірі 25 % річних, крім того, обґрунтованого розрахунку, на спростування наданого відповідачем розрахунку неустойки у розмірі 7632, 89 грн., позивач у відповіді на відзив не надав.

Також, у позовній заяві заявлено неустойку в розмірі 40800,24 грн., а в розрахунку заборгованості - 89950,24 грн., відносно зазначеного, позивачем не надано жодної відповіді.

03.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 8512/18).

03.05.2018 ухвалою господарського суду Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 29.05.2018.

03.05.2018 ухвалою господарського суду Київської області задоволено клопотання позивача (вх. № 6961/18 від 10.04.2018) про повернення надмірно сплаченого судового збору.

У судовому засіданні 29.05.2018 оголошено перерву до 05.06.2018.

У судове засідання 05.06.2018 з'явився представник позивача, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення ПАТ Укрпошта про вручення ухвал суду уповноваженому представнику відповідача, отримання яких відповідач підтверджує у текстах заяв по суті справи, участі представника у судових засіданнях не забезпечив, відповідно до частини 6 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні з розгляду справи по суті суддею оголошено зміст відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмежено відповідальністю Комплекс Агромарс в особі Броварської філії (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСТОРГАГРО (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки курячого посліду № 50/2016/КАМ/Ю від 22.01.2016 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в обумовлені сторонами строки.

Згідно з пунктом 3.2 Договору предметом даного договору є поставка курячого посліду, перелік і найменування якого зазначається у рахунку - фактурі та передбачається у накладних на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 4.2 Договору поставка по Договору відбувається на підставі погодженого сторонами замовлення, форма якого міститься у додатку № 2 до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.9 Договору, право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю, підписання сторонами відповідних накладних та отримання постачальником 100% передоплати за товар.

Пунктом 4.10 Договору встановлено, що строком поставки товару є строк, узгоджений сторонами в замовленні, згідно з пунктом 4.4 Договору, та за умови оплати покупцем 100% передоплати за замовлену партію товару згідно з пунктом 6.2 Договору.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку - фактури.

У випадку відсутності перерахованих покупцем грошових коштів на розрахунковому рахунку постачальника, будь-яке відвантаження товару неможливе.

Згідно з пунктом 6.4 Договору поставка кожної наступної партії товару здійснюється за умовами повного розрахунку за попередні партії товару.

Згідно з пунктом 11.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № БР-00000042 від 09.08.2017 на суму 28965,89 грн., № БР-00000043 від 14.08.2017 на суму 12794,88 грн., № БР-00000044 від 16.08.2017 на суму 3741,70 грн., № БР-00000045 від 22.08.2017 на суму 34716,66 грн., № БР-00000046 від 23.08.2017 на суму 37338,94 грн., № БР-00000047 від 24.08.2017 на суму 37623,96 грн., № БР-00000048 від 25.08.2017 на суму 35343,72, № БР-00000049 від 26.08.2017 на суму 27419,89 грн., № БР-00000050 від 27.08.2017 на суму 28160,96 грн., № БР-00000051 від 28.08.2017 на суму 31695,34 грн., № БР-00000052 від 29.08.2017 на суму 35970,79, № БР-00000053 від 30.08.2017 на суму 15011,58 грн., № БР-00000054 від 31.08.2017 на суму 26526,79 грн., № БР-00000055 від 01.09.2017 на суму 32132,39 грн., № БР-00000056 від 26.09.2017 на суму 27277,19 грн., № БР-00000057 від 27.09.2017 на суму 42515,90 грн., № БР-00000058 від 28.09.2017 на суму 21676,74 грн., № БР-00000059 від 29.09.2017 на суму 20351,63 грн., № БР-00000060 від 02.10.2017 на суму 12350,99 грн., № БР-00000061 від 03.10.2017 на суму 16701,34 грн., № БР-00000062 від 04.10.2017 на суму 17951,44 грн., № БР-00000063 від 09.10.2017 на суму 12901,03 грн., № БР-00000064 від 11.10.2017 на суму 27102,17 грн., № БР-00000065 від 07.11.2017 на суму 15615,12 грн., № БР-00000066 від 08.11.2017 на суму 12060,00 грн., № БР-00000067 від 09.11.2017 на суму 24570,00 грн., № БР-00000068 від 10.11.2017 на суму 7395,00 грн., № БР-00000069 від 16.11.2017 на суму 3118,20 грн., всього на суму 649030,24 грн.

Вказані накладні підписані з обох боків представниками сторін, містять реквізити Договору та обов'язкові реквізити, що встановлені частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відтак, оцінені судом як належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин фактичної поставки товару за Договором.

Вказані поставки товару за Договором відповідач оплатив лише частково, на суму 30656,47 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжні доручення про оплату відповідачем позивачу товару за Договором.

Відтак, за Договором наявна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 618373,77 грн. за товар, що отриманий за вищевказаними видатковими накладними, доказів оплати цієї заборгованості суду не надано.

04.09.2017 між Товариством з обмежено відповідальністю Комплекс Агромарс в собі Броварської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСТОРГАГРО укладено додаткову угоду № 1 до Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони підтверджують, що у покупця перед постачальником, станом на 04.09.2017, існує заборгованість за неоплачений товар у розмірі 836837,05 грн.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди щодо умов оплати покупцем простроченого основного боргу: 200000,00 грн. - щомісяця, але, в будь-якому випадку, до 31.12.2017.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди, у зв'язку з тим, що покупцем систематично порушуються умови оплати, встановлено неустойку у розмірі 25 % річних за кожен день несплаченої заборгованості.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди, неустойка, що передбачена пунктом 3, виплачується покупцем з 04.09.2017, кожного 4 числа поточного місяця, по дату сплати заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем порушене грошове зобов'язання за Договором, позивачем заявлені до стягнення 618373,77 грн. основного боргу, 1634,16 грн. 3 % річних, 40800,24 грн. неустойки.

Відповідач, у відзиві, визнає наявність у нього заборгованості за Договором у розмірі 618373,77 грн. та право позивача нарахувати 3 % річних на цю суму, відтак, визнає позовні вимоги у частині стягнення 618373,77 грн. основного боргу та 1634,16 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 618373,77 грн. підтверджується матеріалами справи, у суду відсутні сумніви у достовірності цих обставин, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права чи інтереси інших осіб та підписане уповноваженою особою відповідача - директором Третяком В.М. (підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), також за перерахунком суду розрахунок 3 % річних арифметично вірний, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 618373,77 грн. основного боргу та 1634,16 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, за порушення строків оплати товару, визначених в пункті 6.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди, у зв'язку з тим, що покупцем систематично порушуються умови оплати, встановлено неустойку у розмірі 25 % річних за кожен день несплаченої заборгованості.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди, неустойка, передбачена пунктом 3, виплачується покупцем з 04.09.2017, кожного 4 числа поточного місяця, по дату сплати заборгованості.

У відзиві відповідач визнає позовну вимогу про стягнення неустойки частково - у розмірі 7638,89 грн., відносно решти неустойки - у розмірі 33167,35 грн., заперечує, оскільки Додатковою угодою № 1 до Договору сторони визначили суму заборгованості станом на 04.09.2017 і саме на цю суму погодили нарахування 25 % річних від залишку заборгованості за кожен день прострочення оплати, починаючи з 04.09.2017, а станом на 16.08.2017 була наявна заборгованість відповідача за отриманий товар у розмірі 11134,30 грн., але позивач продовжував поставляти товар відповідачу, що суперечить пунктам 6.2, 6.4 Договору, отже, позивач на власний ризик здійснював ці поставки.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку - фактури.

У випадку відсутності перерахованих покупцем грошових коштів на розрахунковому рахунку постачальника будь-яке відвантаження товару неможливе.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, поставка кожної наступної партії товару здійснюється за умовами повного розрахунку за попередні партії товару.

За результатами оцінки пункту 3 Додаткової угоди до Договору, суд дійшов висновку, що неустойка, що ним встановлена, за правовою природою є пенею, оскільки пеня, за визначенням частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Також, судом враховано, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

На вказані положення чинного законодавства рекомендовано звертати увагу у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Крім того, як вказано вище, відповідно до пункту 7.4 Договору, сторонами погоджено загальні умови відповідальності - за порушення строків оплати товару, визначених в пункті 6.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Положеннями частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Під час вирішення питання відносно нарахування 25 % річних за поставку товару після 04.09.2017, судом враховано пункти 6.2, 6.4 Договору, але також взято до уваги факт, що відповідач прийняв товар від позивача, у визначений договором строк, претензій відносно кількості та якості товару, визначених пунктом 5.3 Договору не пред'явив, видаткові накладні містять реквізити Договору, отже, поставки здійснено на всіх його умовах, включно з тими, що встановлені Додатковою угодою, відтак, суд дійшов висновку, що невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар та нести відповідальність, що встановлена Договором за порушення зобов'язання з оплати.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не реалізував свого права на повернення товару в обумовлений договором строк, товар прийняв, обов'язок щодо оплати товару не виконав, отже, позивачем правомірно нараховано неустойку за поставлений товар після 04.09.2017.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума неустойки у розмірі 25 % річних за кожен день прострочення оплати за своєю правовою природою є пенею та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, судом перевірено арифметичний розрахунок позивача.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі 25 % річних, судом встановлено, що він арифметично вірний, а загальний розмір неустойки не перевищує того, який розраховується з подвійної облікової ставки НБУ, в наслідок чого, заявлена до стягнення сума неустойки у розмірі 40800,24 грн. підлягає задоволенню, а заперечення відповідача, у цій частині, не мають принципового значення та не впливають на розмір неустойки, розрахованої як за загальними умовами відповідальності за Договором, на яких наполягає відповідач, так і за пунктом 3 Додаткової угоди, як розрахував позивач.

Судом взято до уваги твердження відповідача, відносно заявленої до стягнення неустойки у розмірі 40800,24 грн., яка вказана у розрахунку заборгованості у позовній заяві у розмірі 89950,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.09.2017 на суму 17500,00 грн.; від 05.10.2017 на суму 15750,00 грн.; від 24.10.2017 на суму 15900,00 грн., відповідачем сплачено разом 49150,00 грн. з призначенням платежу: за погашення відсотків за несвоєчасну оплату за договором № 50/2016/КАМ/Ю від 22.01.2016.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлена до стягнення зменшена сума неустойки у розмірі 40800,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9912,12 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 500/18 від 13.03.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" ( 02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30160757) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТОРГАГРО"( 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37083040) про стягнення заборгованості задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТОРГАГРО" ( 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37083040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС"( 02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30160757) 618373,77 грн (шістсот вісімнадцять тисяч триста сімдесят три гривні сімдесят сім копійок) основного боргу, 1634,16 грн (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні шістнадцять копійок) 3% річних, 40800,24 грн (сорок тисяч вісімсот гривень двадцять чотири копійки) неустойки , 9912,12 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот дванадцять гривень дванадцять копійок) судового збору .

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.06.2018.

Суддя С.О. Саванчук