Рішення

від 11.06.2018 по справі 914/487/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018р. Справа №914/487/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк І Моя Логістик", с. Підгайчики, Золочівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Друк", м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область

предмет позову : стягнення 61 113,56 грн.,

підстава позову : порушення зобов'язань за договором про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №754 та замовлень на транспортно-експедиційне обслуговування,

у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Обставини розгляду справи. 19.03.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк І Моя Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Друк" про стягнення 61 113,56 грн.

Ухвалою від 26.03.2018 року позовну заяву залишено без розгляду, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк І Моя Логістик" строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання суду договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №754, укладеного між ТзОВ "Е Ван Вайк І Моя Логістик" і ТзОВ "Домен-Друк"; докази часткової оплати за надані послуги на підставі рахунку №1785 від 29.03.2017 року.

06.04.2018 року до суду надійшла заява позивача б/н від 06.04.2018 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без судового засідання та без виклику сторін, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов, роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем і його представником 14.04.2018 року, 16.04.2018 року, 25.04.2018 року, а відповідачем - 17.04.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

11.05.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суть спору та правова позиція сторін . Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором транспортного експедирування. Так, позивач вказує, що ним виконано замовлення відповідача по перевезенню вантажів, проте, відповідачем не здійснено оплати наданих послуг у повному обсязі. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю Е Ван Вайк І Моя Логістик звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк про стягнення 61 113,56 грн., з яких 54 377,00 грн. основного боргу, 5 462,83 грн. інфляційних втрат, 1 273,73 грн. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про часткову сплату ним заборгованості, на підтвердження чого долучив платіжні доручення, та вказав про залишок заборгованості перед позивачем на 02.05.2018 року в сумі 40 220,00 грн.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 23.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Е Ван Вайк І Моя Логістик (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю Домен-Друк (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) уклали договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення, відповідно до п.1.1 якого експедитор, який діє за дорученням замовника, бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених цим договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП, автомобільним транспортом, а замовник - прийняти та оплатити виконані перевізником послуги по перевезенню. Конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Згідно з п.3.1 договору вартість послуг по перевезенню визначається у заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з замовленням №278 від 24.03.2017 року сторонами узгоджено замовлення на перевезення вантажу з пунктом завантаження - Австрія, пунктом розвантаження - Україна, Новояворівськ, дата завантаження - 27.03.2017 року, дата розвантаження - 29.03.2017 року, вартість перевезення - 1 250,00 грн.

Згідно з замовленням №367 від 18.04.2017 року узгоджено замовлення на перевезення вантажу з пунктом завантаження - Україна, Новояворівськ, пунктом розвантаження - Росія, Москва, дата завантаження - 20.04.2017 року, дата розвантаження - 24.04.2017 року, вартість перевезення - 23 000,00 грн.

Згідно з замовленням №433 від 23.04.2017 року сторонами узгоджено замовлення на перевезення вантажу з пунктом завантаження - Голландія, пунктом розвантаження - Україна, Новояворівськ.

Експедитором виконано відповідні замовлення, про що складено товарно-транспортну накладну (CMR) №007742 від 27.03.2017 року та акт №1785 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 29.03.2017 року на суму 36 636,00 грн.; товарно-транспортну накладну (CMR) №0031012 від 20.04.2017 року та акт №1962 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.04.2017 року на суму 23 000,00 грн.; товарно-транспортну накладну (CMR) №0056276 від 05.05.2017 року та акт №2001 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 10.05.2017 року на суму 43 584,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Е Ван Вайк І Моя Логістик складено 29.03.2017 року рахунок №1785 на оплату транспортних послуг на суму 36 636,00 грн., 27.04.2017 року - рахунок №1962 на суму 23 000,00 грн., 10.05.2017 року - рахунок №2001 на суму 43 584,00 грн. Докази вручення таких рахунків відсутні, проте, відповідачем долучено до відзиву акт звірки взаєморозрахунків, в якому, за даними ТОВ Домен-Друк , вказано надходження вказаних рахунків на відповідні суми у зазначені позивачем дати.

Договором (п.3.5) сторони погодили, що у випадку, коли у замовника перед експедитором існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від замовника на поточний рахунок експедитора незалежно від цільового призначення зараховується насамперед на погашення найдавнішої заборгованості, яка існує перед експедитором.

Як підтверджується виписками по рахунках, відповідачем здійснював часткову оплату за транспортні послуги. Так позивачем до позовної заяви долучено виписки по рахунку, згідно з якими 12.05.2017 року відповідачем здійснено оплату 15 000,00 грн. на підставі рахунку №1393 від 26.12.2016 року, 08.06.2017 року - 10 000,00 грн. на підставі рахунку №1393, 06.07.2017 року - 15 000,00 грн. на підставі рахунку №1393. У заяві про усунення недоліків позивачем надано пояснення, що 27.12.2016 року відповідачу було виставлено рахунок №1393 на суму 41 157,00 грн. (копія рахунку долучена до матеріалів справи). Вказаний рахунок оплачено 10.02.2017 року, 15.02.2017 року, 22.02.2017 року та 12.05.2018 року на загальну суму 45 000,00 грн. (виписки по рахунку з відповідними проплатами долучені до матеріалів справи), тобто з переплатою 3 843,00 грн. Згодом відповідачу було надано для оплати рахунки №1785, №1962, №2001. Надмірно сплачені кошти в розмірі 3 843,00 грн. зараховані позивачем як оплата по рахунку №1785, оплата 08.06.2017 року на суму 10 000,00 грн. зарахована як оплата по рахунку №1785 (відповідачем вказано невірне призначення платежу), оплата 06.07.2017 року на суму 15 000,00 грн. зарахована як оплата по рахунку №1785 (відповідачем вказано невірне призначення платежу), а оплата 02.02.2018 року по рахунку №2001 на суму 5 000,00 грн. зарахована в оплату заборгованості, яка виникла швидше - по рахунку №1785. Відповідно, рахунок №1785 оплачено на суму 33 843,00 грн., а залишок заборгованості по рахунку №1785 на час подання позовної заяви становив 2 793,00 грн.

Докази оплати рахунку №1962 на суму 23 000,00 грн. на час подання позовної заяви були відсутні.

Докази часткової оплати рахунку №2001 долучені до позовної заяви, а саме, з виписок по рахунку вбачається, що 11.08.2017 року здійснено платіж з відповідним призначенням платежу на суму 10 000,00 грн., 01.09.2017 року - 5 000,00 грн., 02.02.2018 року - 5000,00 грн. Як встановлено вище, оплата, здійснена 02.02.2018 року, зарахована позивачем в погашення заборгованості, яка виникла швидше - по рахунку №1785. Відтак, рахунок № 2001 оплачено відповідачем частково - на суму 15 000,00 грн., тоді як сплаті підлягали 43 584,00 грн. Відповідно, залишок заборгованості по рахунку №2001 на час подання позовної заяви становив 28 584,00 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі відповідачем здійснено оплату рахунку №1962 від 27.04.2017 року на суму 4 157,00 грн. (платіжне доручення №2463 від 02.04.2018 року) та оплату рахунку №2001 від 10.05.2017 року на суму 10 000,00 грн. (платіжне доручення №2499 від 06.04.2018 року).

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, відповідачем не заперечувались, сторонами не спростовані.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є укладений договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №754.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наявних у справі замовлень та товарно-транспортних накладних, послуг перевезення здійснювались у закордонному сполученні, тому на правовідносини поширюються також положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1965 року.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано та не заперечено факту надання позивачем послуг по перевезенню вантажів згідно з замовленнями №278 від 24.03.2017 року, №367 від 18.04.2017 року, №433 від 23.04.2017 року. Остаточна вартість перевезення зазначена в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), зокрема, №1785 від 29.03.2017 року на суму 36 636,00 грн., №1962 від 27.04.2017 року на суму 23 000,00 грн., №2001 від 10.05.2017 року на суму 43 584,00 грн. Відповідно, позивачем виписано рахунки на оплату наданих послуг: рахунок №1785 від 29.03.2017 року на суму 36 636,00 грн., рахунок №1962 від 27.04.2017 року на суму 23 000,00 грн., рахунок №2001 від 10.05.2017 року на суму 43 584,00 грн., що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Сторони, формуючи замовлення на перевезення, визначили строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, а саме - терміном до 20 днів по замовленню № 278, терміном до 5 днів по замовленню № 367, терміном до 20 днів по замовленню № 433.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач здійснював оплату наданих послуг не у повному обсязі та не у строки, визначені умовами перевезення, у зв'язку з чим станом на дату подання позову існувала заборгованість по рахунку №1785 в сумі 2 793,00 грн., по рахунку №1962 - 23 000,00 грн., по рахунку №2001 - 28 584,00 грн., тобто в загальному розмірі 54 377,00 грн. Однак, суд звертає увагу, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено 4 157,00 грн. заборгованості по рахунку №1962 та 10 000,00 грн. по рахунку №2001, у зв'язку з чим станом на дату прийняття судом рішення у відповідача наявна заборгованість в наступних розмірах: по рахунку №1785 в сумі 2 793,00 грн., по рахунку №1962 - 18 843,00 грн., по рахунку №2001 - 18 584,00 грн., тобто в загальній сумі 40 220,00 грн. Відповідно, позовна вимога про стягнення основної суми боргу підлягає частковому задоволенню, а провадження в частині стягнення 14 157,00 грн. основного боргу, враховуючи положення п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, підлягає закриттю.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач також заявив вимогу про стягнення 5 462,83 грн. інфляційних втрат, 1 273,73 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.

Враховуючи строки оплати, погоджені сторонами, та правила перебігу строку, встановлені ст. 254 ЦК України, останнім днем виконання грошового зобов'язання по оплаті рахунку №1785 від 29.03.2017 року було 18.04.2017 року, по рахунку №1962 від 27.04.2017 року - 03.05.2017 року, по рахунку №2001 від 10.05.2017 року - 30.05.2017 року. Відповідно, з 19.04.2017 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по рахунку №1785 на суму 36 636,00 грн., з 04.05.2017 року - по рахунку №1962 на суму 23 000,00 грн., з 31.05.2017 року - по рахунку №2001 на суму 43 584,00 грн.

Суд звертає увагу, що по актах №1785 та №2001 з моменту виникнення прострочення заборгованість існувала у більшому розмірі, ніж визначена позивачем у розрахунках - у розмірі 2 793,00 грн. та відповідно 28 584,00 грн. виникла вже після здійснення часткових оплат, проте, здійснюючи перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд не вправі виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Також суд звертає увагу, що по акту №1962 заборгованість виникла 04.05.2017 року, а не 03.05.2017 року, як визначив у розрахунку позивач.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає про обґрунтованість інфляційних втрат за період 31.05.2017-26.02.2018 років в сумі 2 734,46 грн., а не 2 858,40 грн., як вказав позивач, решта сум визначені позивачем правильно та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Суд також звертає увагу позивача, що закриття провадження згідно з ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір є підставою для повернення судового збору за клопотанням особи.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст. ст. 237, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Друк" (81054, Львівська обл., Яворівський район, місто Новояворівськ, вул. Привокзальна, будинок 8, код ЄДР 33562775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк І Моя Логістик" (80726, Львівська обл., Золочівський район, село Підгайчики, вул. Підлісна, будинок 52Б, код ЄДР 33278512) 40 220,00 грн. основного боргу, 5 338,89 грн. інфляційних втрат, 1 273,73 грн. 3% річних та 1 349,70 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні вимоги в частині стягнення 123,94 грн. інфляційних втрат відмовити.

Провадження в частині стягнення 14 157,00 грн. основної суми боргу закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.06.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.