Постанова

від 06.06.2018 по справі 910/21704/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа№ 910/21704/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 29.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1999/18 від 04.04.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018

у справі №910/21704/17 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міаліс"

про розірвання договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016

за участю представників учасників справи:

від позивача - Галушко С.І. довіреність № ордер серія КР №006590 від 29.03.18

від відповідача - Посохов В.С. довіреність № 354 від 17.01.18

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем в порушення умов договору поруки не передано позивачу документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, заборгованість по яким була погашена ним, як поручителем, чим істотно порушено умови правочину, а тому на підставі ст. 651 ЦК України просить розірвати договір № 4М13659И/П від 17.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Міаліс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 (повний текст рішення складено 15.03.2018) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 11, 509, 512, 525, 543, 564, 553, 554, 556, 626 - 628, 610 - 612, 651, 653 ЦК України дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного правочину, оскільки позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору поруки, зокрема, щодо ненадання відповідачем документів, які підтверджують зобов'язання боржника значною мірою позбавило ТОВ "Ніон Інвест Груп" того на що розраховувала сторона при укладені спірного правочину.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ "Ніон Інвест Груп", 30.03.2018 подав апеляційну скаргу б/н від 29.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1999/18 від 04.04.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі №910/21704/17 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зокрема, апелянт вказує на порушення місцевим господарським судом вимог ст. ст. 526, 612, 651 ЦК України та наполягає на істотності порушення відповідачем умов договору поруки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі №910/21704/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., відкрито апеляційне провадження. В порядку підготовки справи до розгляду відповідачу та третій особі був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом, визначеним ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 справу призначено до розгляду на 16.05.2018.

Ухвалою від 16.05.2018 у зв'язку з неявкою представників третьої особи розгляд справи відкладено на 06.06.2018.

Представник третьої особи в судове засідання 06.06.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання третьою особою не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" (за умовами договору поручитель, позивач) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (за умовами договору кредитор, відповідач) укладено договір поруки № 4М13659И/П (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Міаліс" (код за ЄДРПОУ 37986907) (за умовами договору боржник, третя особа) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 10.12.2013 № 4М13659И (далі - Кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 1;

- Кредитним договором від 15.10.2013 № 4М13663И (далі - Кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 2;

- Кредитним договором від 19.02.2014 № 4М14189И (далі - Кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 3;

- Кредитним договором від 20.02.2015 № 4М15059И (далі - Кредитний договір - 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 4.

Згідно з п. п. 2, 3 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

За змістом п. п. 4-6 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У відповідності до п. 7 договору у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.

Сторонами правочину в п. 8 узгоджено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9 договору у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 договору, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

За змістом п. 11 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Цей Договір укладено та підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015, укладеної сторонами (п. 17 Договору).

Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Вищенаведене положення норми закону кореспондується з умовами договору поруки, в п. 8 яких сторонами узгоджено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (-ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поруки перераховано відповідачу 120 360 439,68 грн., а саме 557 528,84 грн. згідно платіжного доручення № 29 від 18.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М13659И від 10.10.2013 згідно договору поруки 4М13659И/П від 17.11.2016", 71 860 667,08 грн. згідно платіжного доручення № 30 від 18.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М13663И від 15.10.2013 згідно договору поруки 4М13659И/П від 17.11.2016", 45 698 895,57 грн. згідно платіжного доручення № 31 від 18.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М14189И від 19.02.2014 згідно договору поруки 4М13659И/П від 17.11.2016" та 2 243 347,19 грн. згідно платіжного доручення № 32 від 18.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М15059И від 20.02.2015 згідно договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016" (а.с.13-16 том І).

Позивач з листом № 1 від 08.08.2017 звернувся до відповідача з вимогою передати оригінали документів, що засвідчують обов'язок боржника - ТОВ Міаліс та документів, що забезпечували виконання кредитних договорів, зобов'язання за якими на підставі договору поруки виконано ТОВ "Ніон Інвест Груп" (а.с. 49-50 том І).

Підставою звернення ТОВ "Ніон Інвест Груп" з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем умов п. 8 договору в частині виконання зобов'язання щодо передачі документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, заборгованість за якими погашена позивачем як поручителем. За наведених обставин, позивач, не отримавши необхідних документів для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало збитків, а тому просить розірвати спірний договір поруки.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Пунктом 14 спірного договору сторонами узгоджено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач не звертався до відповідача з відповідною пропозицією про розірвання договору. Встановлена обставина не спростована, також, під час апеляційного провадження. Тобто, в цій частині, позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, визначеного Законом та умовами спірного Договору. Поряд з цим, апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта про те, що відсутність досудового врегулювання спору не виключає можливості звернення особи з позовом. Але такі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення повністю в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтуються на інших встановлених обставинах у даній справі.

Як на підставу для розірвання спірного договору позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов правочину, оскільки відповідачем не були передані позивачу документи, які підтверджують кредитні зобов'язання боржника. Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що укладаючи спірний договір, ТОВ "Ніон Інвест Груп" обґрунтовано розраховував, що в разі виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього перейдуть усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

У відповідності до ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, слушно зауважив, що істотним порушенням стороною договору є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, які підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Ніон Інвест Груп" того, на що сторона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, колегія суддів зауважує, що виходячи з аналізу приписів ст. ст. 553, 554, 556 ЦК України перехід прав кредитора до поручителя, який виконав кредитне зобов'язання, забезпечене порукою, здійснюється в силу прямої норми закону і вчинення будь-яких додаткових дій не вимагається. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Твердження апелянта про те, що товариство зазнало значних збитків у зв'язку із залученням кредитних коштів для реалізації договору поруки та сплати відсотків за його користування, відхиляються апеляційною інстанцією як такі що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України.

Разом з цим, за умовами договору у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу. Докази відмови відповідача передати позивачу відповідні документи також відсутні.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав перерахування відповідачу в рахунок виконання третьою особою зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами грошових коштів в сумі саме 120 360 439,68 грн. стороною не надано та не міститься в апеляційній скарзі.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України вбачається, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15 та постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/14024/17.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказаною сумою, зобов'язання третьої особи перед відповідачем за вказаними кредитними договорами було погашено в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що сам лише факт невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору в контексті приписів ст. 651 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання укладеного між сторонами договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 1 ГПК України (в редакції чинній на час звернення позивача з даним позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Разом з цим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач не довів наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору у даній справі, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/21704/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/21704/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/21704/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/21704/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 11.06.2018