КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2018 р. Справа№ 8/21
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Станіка С.Р.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.06.2018.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.12.2017 (повний текст складено 19.12.2018)
у справі № 8/21 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідну функції у спірних правовідносинах:
1) Верховної Ради України
2) Кабінету міністрів України
3) Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд"
про визнання недійсним договору міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей (26.11.04.) та зобов'язання сторін повернути все одержане на виконання зазначеного договору,
ВСТАНОВИВ:
Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" про визнання недійсним договору міни нерухомого майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, укладеного 26.11.2004 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" та зобов'язання сторін повернути все одержане на виконання зазначеного договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2017 у справі № 8/21 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 8/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права до заявлених прокурором вимог.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
30.01.2018 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення № 303/5/906 від 27.12.2017 на суму 4909,50 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 (у складі головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.) відкрито апеляційне провадження у справі № 8/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, розгляд справи призначено на 14.03.2018.
12.03.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого, останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 8/21.
У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Станік С.Р., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.) від 14.03.2018 прийнято справу № 8/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 8/21 до свого провадження, призначено до розгляду на 26.03.2018.
14.03.2018 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли пояснення, у відповідності до якого, останній просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2017 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. 26.03.2018 у відпустці розгляд справи не відбувся.
У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.) від 24.04.2018 прийнято справу № 8/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 8/21 до свого провадження, призначено до розгляду на 29.05.2018.
29.05.2018 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли письмові пояснення, у відповідності до якого, останній просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Гончаров С.А., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.) від 29.05.2018 прийнято справу № 8/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 8/21 до свого провадження, призначено до розгляду на 07.06.2018.
06.06.2018 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло пояснення, у відповідності до якого, останній зазначає про наявність судової практики при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з відчуженням військового майна шляхом вчинення правочинів аналогічним тим, що розглядаються у даній справі.
В судове засідання 07.06.2018 позивач-1 свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 07.06.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 07.06.2018 представник позивача-2 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 07.06.2018 представник прокуратури підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 07.06.2018 представник відповідача заперечив проти доводів на апеляційну скаргу з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 залишити без змін
Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача-1 за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-2, позивача-3, прокуратури, відповідача дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Розпорядженням № 42 від 09.08.2004 Міністерства оборони України "Про відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей" доручено директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами міністерства оборони України здійснити відчуження військового майна в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, у тому числі нежилої будівлі (літ. Б), яка знаходиться за адресою місто Київ, вул. Січневого Повстання, 1, а саме: музична студія в літ. Б зі складом.
26.11.2004 між Міністерством оборони України (далі - Міністерство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" (далі - підприємство) було укладено Договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей (далі-Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4520.
Від імені Міністерства Договір підписано Старченко А.Я. на підставі довіреності від 17.08.2004, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі № 2370.
У відповідності до Розділу І Договору Міністерство та Підприємство погодили, що міняють належне їм на праві власності нерухоме майно (далі - нерухомість та Квартири). Предметом цього Договору є наступне нерухоме майно:
з однієї сторони нежила будівля (літ. Б), яка знаходиться за адресою місто Київ, вул. Січневого Повстання, 1, а саме: музична студія в літ. Б зі складом, загальною площею 1442,80 кв.м, що належить державі Україна та знаходиться на балансі Міністерства оборони України на підставі Свідоцтва про право власності серії САА № 384111, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12 серпня 2004 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 12 серпня 2004 року за № 1108-В та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та права власності на об'єкти нерухомого майна 18 серпня 2004 року та записаного в реєстрову книгу № 21-3-44 за реєстровим № 1044-3. Загальна балансова вартість, згідно Довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 24 вересня 2004 року за № 925105 складає 315 850 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
з другої сторони:
- квартира № 95 (дев'яносто п'ять) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в м. Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 49,00 кв.м., житловою - 28,30 кв.м, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5455609 виданий Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2004 року, номер запису 452 в книзі 1, номер нерухомого майна - 7560779;
- квартира № 92 (дев'яносто два) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в місті Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 65,40 кв.м, житловою - 38,00 кв.м., Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5455503 виданий Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 26 листопада 2004 року, номер запису 451 в книзі 1, реєстраційний номер нерухомого майна - 7560495. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року за № 5589889, складає 86589,60 (вісімдесят шість вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп.;
- квартира № 53 (п'ятдесят три) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в місті Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 63,70 кв.м., житловою - 37,80 кв.м., Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5455402 виданий Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2004 року, номер запису 450 в книзі 1, реєстраційний номер нерухомого майна - 7560216. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року за № 5590098, складає 84338,80 (вісімдесят чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 80 коп.;
- квартира № 102 (сто два) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в місті Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 37,40 кв.м., житловою - 19,20 кв.м, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № "5455715 виданий Первомайськ,и міжміським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2004 року, номер запису 453 в книзі 1, реєстраційний номер нерухомого майна - 7561170. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року за № 5590098, складає 49517,60 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 60 коп.;
- квартира № 50 (п'ятдесят) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в місті Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 48,40 кв.м, житловою - 27,20 кв.м, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5455290 виданий Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2004 року, номер запису 449 в книзі 1, реєстраційний номер нерухомого майна - 7560043. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року за № 5590133, складає 64081,60 (шістдесят чотири тисячі вісімдесят одну) грн. 60 коп.;
- квартира № 48 (сорок вісім) в будинку № 32 (тридцять два) по вулиці Достоєвського в місті Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 66,10 кв.м., житловою - 38,70 кв.м. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5455197 виданий Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2004 року, номер запису 448 в книзі 1, реєстраційний номер нерухомого майна - 7559743. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 листопада 2004 року за № 559 складає 87 516,40 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 40 коп.,
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу квартир укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонінвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Хрещатик Інвестбуд , посвідчений Цихонєю В.А., приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу 15 листопада 2004 року за реєстром № 7325, який свідчить про те, що вищенаведені квартири належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд".
- квартира № 112 (сто дванадцять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,80 кв.м., житловою - 40,70 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 426383, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5507770 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна 8532565. Загальна вартість квартири згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.04. за №5528281 складає 106 068, 00 грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 141 (сто сорок один) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,80 кв.м, житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774684, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за №1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5507582 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8532477. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за №5528484, складає 106 068 (сто шість тисяч шістдесят вісім) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 136 (сто тридцять шість) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,70 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №774687, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі Кременчуцької міської ради Полтавської області 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5507855 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8532852. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 і року за № 5528436, складає 105 910 (сто п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 140 (сто сорок) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,70 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №774688, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі тішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності нанерухоме майно № 5507898 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8532936. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за №5528346, складає 105 910 грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 144 (сто сорок чотири) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,70 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №774689, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі Кременчуцької міської ради Полтавської області 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5507939 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8533015. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528107, складає 105 910 грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 116 (сто шістнадцять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,70 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774686, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі Кременчуцької міської ради Полтавської області 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5507808 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8532632. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528218, складає 105 910 (сто п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 101 (сто один) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,60 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774690, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення прав власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності н нерухоме майно № 5507979 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстрацій ний номер нерухомого майна - 8533072. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстр прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528157, складає 105 75 (сто п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн., власник Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 111 (сто одинадцять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 49,40 кв.м., житловою - 27,30 кв.м., щ належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774681 виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності н нерухоме майно № 5505460 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстрацій ний номер нерухомого майна - 8530575. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстр прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528642, складає 78 440 (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 137 (сто тридцять сім) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,80 кв.м., житловою - 40,90 кв.м. що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774683 виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5507540 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації"' 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстрацій ний номер нерухомого майна - 8532337. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за №5528107, складає 106 068 (сто шість тисяч шістдесят вісім) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 109 (сто дев'ять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 43,30 кв.м., житловою - 21,40 кв.м., що на лежить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774680, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі, рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5505195 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8530292. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528741, складає 68 754 (шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 108 (сто вісім) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,70 кв.м., житловою - 41,40 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774692, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5508193 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації"" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8533308. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за №5528696, складає 105 910 (сто п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 113 (сто тринадцять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,80 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774682, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5507478 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8531004. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру І прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528594, складає 106 068 (сто шість тисяч шістдесят вісім) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- квартира № 105 (сто п'ять) в будинку № 3-А (три "А") по вулиці Керченська в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 66,60 кв.м., житловою - 40,90 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 774691, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 19 листопада 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 18 листопада 2004 року за № 1023 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав (власності на нерухоме майно 19 листопада 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5508018 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 листопада 2004 року, номер запису 543 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 8533190. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру с прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2004 року за № 5528107, складає 105 751 (сто п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
- п'ятиквартирний житловий будинок № 81 -Б (вісімдесят один "Б") по вулиці 60-річчя Жовтня в місті Кременчук Полтавської області, загальною площею 811,50 кв.м., житловою 345,5 кв.м., що належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 884987, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 22 вересня 2004 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності 20 вересня 2004 року за № 824 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 вересня 2004 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4811644 виданий Комунальним підприємством „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 22 вересня 2004 року, номер запису 541 в книзі 3, реєстраційний номер нерухомого майна - 7551613. Загальна вартість квартири, згідно Витягу з реєстру с прав власності на нерухоме майно від 22 вересня 2004 року за № 4812274, складає 856 580,00 грн., власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд";
Згідно з п. 2.1 Договору оцінка вартості нерухомого майна, яке передається та/або приймається, визначена шляхом оцінки суб'єктами оціночної діяльності за погодженням з держаними органами приватизації.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі музичної студії в літ. Б зі складом, загальною площею 1442,80 кв. м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Січневого Повстання, 1 від 26.11.2004, який підписаний Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд", який підтверджує факт передачі військового майна.
Крім того, на виконання умов Договору передано 13 квартир у м. Кременчук Полтавської області, 6 квартир в м. Первомайськ Миколаївської області, що підтверджується відповідними актами від 30.06.05 № 17 та № 19, підписаними начальником Полтавської КЕЧ району та Департаментом будівництва, придбання житла та відчуження фондів Міністерства оборони України.
З листа-відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України № 303/1/5/4503 від 19.09.2005 на лист № 10/1/2-26404-05 від 12.09.2005 вбачається, що п'ять квартир по вул. 60-ти річчя Жовтня 81Б в м. Кременчук Полтавської області (із за відсутності кількості членів сімей на житлові площі даних квартир) Полтавською КЕЧ району не прийняті. Станом на день надання інформації в листі всі квартири розподілені гарнізонними житловими комісіями серед безквартирних військовослужбовців та через міськвиконкоми оформлені ордери.
Після виконання позивачем та відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, вони набули право власності на обмінювані товари та, відповідно, право на його реалізацію у встановлений законом спосіб.
Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог прокуратура посилається на те, що Договір міни від 26.11.2004 підлягає визнанню недійсним повністю з моменту укладення, оскільки Міністерство оборони України перевищило свої повноваження щодо розпорядження військовим майном з підстав того, що рішення про відчуження оспорюваного майна Кабінетом Міністрів України не приймалось.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.13. № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а прокуратурою не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.
Положеннями ч. ч. 1-3 ЦК України встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майно військових частин є державною власністю.
Стаття 116 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначається згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи функцію органу державної влади на здійснення права державної власності в силу Конституції України, ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ч. 2 ст. 326 ЦК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1919 від 28.12.2000, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, пунктом 14 якого передбачено відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло на підставі рішення Міністерства оборони України за ринковими цінами, які склалися на час відчуження.
Таким чином, на виконання зазначеної норми Закону, Кабінет Міністрів України визначив порядок відчуження військового майна своєю постановою № 1919 від 28.12.2000, якою затвердив Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України.
Відповідно до п.2 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919, відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті передачі вказаного майна юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно з п.14 вказаного Положення відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло здійснюється на підставі рішення Міністерства оборони, за ринковими цінами, які склалися на час відчуження, але не нижчими від залишкової вартості майна та витрат, пов'язаних з його реалізацією, якщо інше не погоджено з Міністерством економіки. Оцінка вартості нерухомого майна, яке передається та/або приймається, визначається шляхом проведення оцінки суб'єктами оціночної діяльності за погодженням з державними органами приватизації. Витрати, пов'язані з проведенням оцінки вартості цього майна, покладаються за домовленістю сторін, які беруть участь в обміні, на юридичних осіб або на Міністерство оборони.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 01.06.2004 №194 "Про вдосконалення порядку обміну військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей" рішення Міністерства оборони України щодо відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей приймається шляхом видачі розпорядження, яке підписує перший заступник Міністра оборони України.
Колегія суддів зазначає, що згідно з наведених норм Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вбачається, що рішення про відчуження військового нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, при цьому Кабінет Міністрів України уповноважено затвердити методику оцінки вартості військового майна, порядок його реалізації та визначити порядок відчуження військового майна. На виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України визначив порядок відчуження військового майна, яким уповноважив Міністерство оборони України приймати рішення щодо відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло. Вказана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності, діяла до березня 2007 року та не визнавалась в судовому порядку недійсною чи незаконною. А Міністерство оборони України в свою чергу уповноважило на прийняття таких рішень першого заступника Міністра оборони України шляхом прийняття відповідного розпорядження.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з Законом Україна "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями, зокрема, Україна повністю визнає на своїй території дію ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини неодноразово приходив до висновку про порушення державами - учасницями Конвенції зазначеної норми у випадках, коли держава посилалась на недійсність угоди, укладеної між державним органом та приватною особою, з тих підстав, що державний орган діяв з перевищенням своєї компетенції.
У рішенні "Федоренко проти України" де уряд оспорював угоду, укладену особою приватного права з державним органом з посиланням на перевищення останнім своєї компетенції, Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності з'ясування питання про те, чи застосування доктрини ultra vires відповідало принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном.
Констатуючи порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини в обґрунтування позиції посилався на те, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання угоди і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави розраховувати на те, що орган державної влади діє в межах компетенції.
Колегія суддів відзначає, що укладення угод, що є аналогічними до тієї, яка оспорюється у даній справі, підтверджується зокрема змістом Постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2006 №2-1/2600-2005, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору та у порушенні провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою судової палати у господарський справах Верховного Суду України.
Враховуючи, що як на підставу позову у даній справі прокурор та позивачі посилаються виключно на перевищення повноважень Міністерством оборони України при вчиненні оспорюваних правочинів, протиправних дій з боку відповідача при здійсненні спірних правовідносин судом не виявлено, застосуванню при вирішенні даного спору підлягають норми Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України".
Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначає, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією із сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватись за свої прорахунки.
Як встановлено судом, 28.12.2000 Кабінетом Міністрів України було прийняте Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, пунктом 14 вказаного положення Кабінет Міністрів України уповноважив Міністерство оборони України приймати рішення щодо відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло. Дана норма, як це пізніше встановив Верховний Суд України (в 2006 році), не відповідала ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", проте набрала законної сили, була чинною, обов'язковою для виконання та фактично виконувалась органами держави на час укладення спірного договору.
09.08.2004 розпорядженням Міністерства оборони України №42 на виконання вищезазначеної норми Положення Кабінету Міністрів України було прийняте рішення про відчуження військового майна, на підставі якого було укладено оспорюваний Договір.
З наведеного вбачається, що оспорюваний Договір був укладений Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" на підставі чинної постанови Кабінету Міністрів України про уповноваження Міністерства оборони України приймати рішення про відчуження військового майна, укладений Договір сторонами був повністю виконаний, Міністерство оборони України отримало квартири, які розподілило та передало своїм військовослужбовцям.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що орган державної влади та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що Міністерство оборони України повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" про перевищення своїх повноважень при укладенні договору міни, а тому це не може бути наслідком для визнання недійсним оспорюваного договору, а у разі встановлення факту порушення приписів частини 2 статті 19 Конституції України, в силу частини 4 статті 92 Цивільного кодексу України до винної особи мають бути застосовані наслідки шляхом відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2010 у справі 34/514-18/456-22/121, якою прокуратурі було відмовлено у задоволенні аналогічного позову у аналогічній справі.
Суд критично відноситься до посилання прокуратури щодо касаційного перегляду судових рішень у справі, пов'язаної з відчуженням військового майна шляхом вчинення правочинів аналогічним тим, що розглядаються у даній справі, а саме посилання прокуратури на постанову Верховного Суду від 03.05.2018 у справі 7/61-9/80. Колегія суддів зазначає, що як вбачається з постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі 7/61-9/80, при укладенні спірного договору не були дотримані вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо погодження органами охорони культурної спадщини відчуження пам'яток місцевого значення, якими є споруди військових містечок № 3, № 4 (палац Потоцьких та Будинок союзу залізничників), тобто вони є відмінними за підставами позову, а тому посилання прокуратури про аналогічність вчинення оспорюваних правочинів колегією суддів відхиляються.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №8/21 - без змін.
Матеріали справи №8/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
повний текст постанови складено 08.06.2018.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.Р. Станік
С.А. Гончаров
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2018 |
Оприлюднено | 11.06.2018 |
Номер документу | 74570527 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Куксов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні