Постанова

від 08.06.2018 по справі 910/16391/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2018 р. Справа№ 910/16391/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.06.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.12.2017 (повний текст рішення складено 18.12.2017)

у справі № 910/16391/17 (суддя - Пукшин Л.Г. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУКО"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс"

2) Приватного підприємства "Глобус Інвест"

3) Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP.

до 1) . Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс"

2) Приватного підприємства "Глобус Інвест"

3) Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АУКО" (надалі - ТОВ "АУКО") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" (надалі - ТОВ "Глобус Плюс"), Приватного підприємства "Глобус Інвест" (надалі - ПП " Глобус Інвест ") та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним правочину щодо передачі відповідачем-1 земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002, до статутного капіталу відповідача-2, а також застосування наслідків такої недійсності. Також позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-2 про включення відповідача-1 до складу засновників (власників), визнання недійсним статуту відповідача 2 в частині формування внеску до статутного капіталу, визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 та зобов'язання відповідача 3 зареєструвати право власності позивача на таку земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АУКО" відмовлено повністю.

Позовні вимоги Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. задоволено частково.

Визнано недійсним правочин щодо передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002, до статутного капіталу Приватного підприємства "ГЛОБУС ІНВЕСТ" та застосувано наслідки недійсності правочину шляхом повернення земельної ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс".

Визнано недійсним рішення Приватного підприємства " Глобус Інвест " про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" до складу засновників (власників) Приватного підприємства " Глобус Інвест " та внесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" до статутного капіталу Приватного підприємства " Глобус Інвест " земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Дорогожицької та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002.

Визнано недійсним Статут Приватного підприємства "Глобус Інвест" в частині формування внеску до статутного капіталу Приватного підприємства "Глобус Інвест " у вигляді земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Дорогожицької та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності Приватного підприємства "Глобус Інвест", серія та номер: 46780083, видане 02.11.2015 р. Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" судовий збір у розмірі 7 925 (сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Стягнуто з Приватного підприємства "Глобус Інвест" на користь Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. судовий збір у розмірі 7 925 (сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" звернулося с апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/16391/17 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу та третій особі, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/16391/17 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16391/17, розгляд справи призначено на 12.04.2018.

06.04.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справ №910/16391/17 без змін.

12.04.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 розгляд справи № 910/16391/17 призначено на 07.05.2018.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.05.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" до розгляду у визначеному складі, розгляд справи призначено на 29.05.2018.

24.05.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив позивача у відповідності до якого, останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/16391/17 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу та третій особі, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 відкладено розгляд справи на 07.06.2018.

В судове засідання 07.06.2018 представники сторін, третьої особи не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1, відповідача-2 дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Компанія CHESSINGTON HOLDING CORP. була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" із часткою в статутному капіталі у розмірі 470 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс".

На підставі договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" від 23.01.2017, Компанія CHESSINGTON HOLDING CORP. продала та передала належну їй на праві власності частку в статутному капіталі ТОВ "Глобус Плюс" на користь ТОВ "АУКО".

У зв'язку з укладенням вказаного договору, загальними зборами учасників ТОВ "Глобус Плюс" було затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Глобус Плюс" (протокол №28 від 22.02.2017) та здійснено державну реєстрацію відповідних змін.

Як стало відомо позивачу, ТОВ "Глобус Плюс" належала на праві власності земельна ділянка, розташована на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002. Вказане право посвідчувалося державним актом на права власності на земельну ділянку серія КВ№124096, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.04.2004.

23.10.2015 між ПП "ГЛОБУС ІНВЕСТ" (сторона-1) та ТОВ "Глобус Плюс" (сторона-2) був підписаний акт приймання-передачі, за яким сторона-2 передала, а сторона-1 прийняла внесок сторони-2 до Статутного фонду сторони-1 у вигляді земельної ділянки площею 0,0806 га, що знаходиться на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002, та належить ТОВ "Глобус Плюс" на праві власності.

Також рішенням власника ПП "Глобус Інвест" про включення ТОВ "Глобус Плюс" до складу засновників (власників) ПП "Глобус Інвест" та внесення до його статутного капіталу спірної земельної ділянки була затверджена нова редакції Статуту ПП "Глобус Інвест".

30.10.2015 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавською С.В. до Державного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянку за ПП "Глобус Інвест".

Спір виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсним правочину щодо передачі відповідачем-1 земельної ділянки до статутного капіталу відповідача-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач як на підставу для недійсності спірного правочину з відчуження земельної ділянки вказує на те, що під час його укладення у керівника ТОВ "Глобус Плюс" не було достатнього обсягу повноважень, а сам правочин був вчинений всупереч інтересам ТОВ "Глобус Плюс" з порушенням положень ст. 238 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, від імені ТОВ "Глобус Плюс" оспорюваний правочин з передачі земельної ділянки до статутного фонду ПП "Глобус Інвест" був вчинений представником ТОВ "Глобус Плюс" Кондибенко О.В. на підставі довіреності, виданої директором Карасьовим О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України "Про акціонерні товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що у нормах Статуту ТОВ Глобус Плюс не передбачено обов'язок директора товариства щодо погодження з Загальними зборами Учасників товариства, укладання будь-якого з видів правочину, а тому при здійсненні внесення земельної ділянки до статутного капіталу ПП Глобус Інвест , директор ТОВ Глобус Плюс діяв в межах своїх повноважень та не порушував норм статей вказаного Статуту ТОВ Глобус Плюс .

Дане твердження скаржника спростовується матеріалами справи, а саме: відповідно до п.8.18. Статуту ТОВ Глобус Плюс в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор без доручення діє від імені Товариства в межах, що визначаються цим статутом, представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства в межах, встановлених Загальними зборами учасників товариства. Директор підзвітний Загальним зборам учасників товариства та забезпечує виконання їх рішень.

Відповідно до п.8.9.1, п. 8.9.3 Статуту Глобус Плюс до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів, зміна розміру Статутного капіталу товариства.

Пунктом 8.18.12 Статуту ТОВ "Глобус Плюс" в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, директор розпоряджається майном Товариства (включаючи грошові кошти) в межах, встановлених Загальними зборами учасників Товариства.

В той же час, пунктами 8.18.1 та 8.18.5 Статуту ТОВ "Глобус Плюс" в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, директор організовує роботу Товариства та несе особисту відповідальність за його діяльність, має право без довіреності здійснювати будь-які дії від імені Товариства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту, а також представляти інтереси Товариства перед третіми особами.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що директор мав звернутися до Загальних зборів Товариства з метою винесення на їх розгляд питання щодо входження до складу засновників ПП Глобус Інвест та передання до статутного капіталу ПП Глобус Інвест земельної ділянки, належної товариству, і за наявності відповідного позитивного рішення забезпечити його виконання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідної згоди директору Карасьову О.В. на входження до складу засновників ПП Глобус Інвест та передання до його статного капіталу земельної ділянки Загальними зборами товариства не надавалось та жодних рішень з цього питання не приймалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (ст. ст. 99, 145, 147), Господарського кодексу України (ст. 89), Закону України "Про господарські товариства" (ст. ст. 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України).

Відтак, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на вищевикладене, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя ст. 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відчуження спірної земельної ділянки відповідачем-1 на користь відповідача-2 відбулося шляхом внесення її до Статутного капіталу відповідача-2. Від імені ПП "Глобус Інвест" акт приймання передачі від 23.10.2015 був підписаний його директором Карасьовим О.В., а від імені ТОВ "Глобус Плюс" - представником за довіреністю Кондибенко О.В.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що довіреність №11/10 від 21.10.2015 на ім'я Кондибенка О.В. була видана директором ТОВ "Глобус Плюс" Карасьовим О.В. Вказаною довіреністю було надано представнику право управляти і розпоряджатися всім майном ТОВ "Глобус Плюс" на території України, з чого воно б не складалося і де б воно не знаходилося.

Більш того, станом на момент підписання вказаного акту приймання-передачі від 23.10.2015, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарієм ПП "Глобус Інвест" був також Карасьов О.В.

Таким чином, відчуження спірної земельної ділянки відбулося представником ТОВ "Глобус Плюс" за довіреністю, виданою Карасьовим О.В., на користь підприємства, власником, кінцевим бенефіціарієм та директором якого виступав сам Карасьов О.В.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах від 27.04.2016 №6-62цс16 та від 13.03.2017 №6-147цс17.

В даному випадку Карасьов О.В., діючи від імені ТОВ "Глобус Плюс" видав довіреність на представника, якою надав право розпоряджатися всім майном такого товариства, та здійснив відчуження спірної земельної ділянки на користь свого ж підприємства, в якому виступав власником та кінцевим бенефіціарієм, що свідчить про недобросовісність його дій, які мали наслідком позбавлення ТОВ "Глобус Плюс" права власності на таку земельну ділянку.

При цьому, згідно рішення власника ПП "Глобус Інвест" №2 від 23.10.2015, Карасьов О.В. як власник вказаного підприємства прийняв рішення про продаж на користь ТОВ "Глобус Плюс" належних на праві власності корпоративних прав ПП "Глобус Інвест" за ціною 100,00 грн.

Тобто, відчуження земельної ділянки ТОВ "Глобус Плюс" шляхом передання її до статутного капіталу ПП "Глобус Інвест" відбулося за ціною в 100,00 грн. (вартість корпоративних прав Карасьова О.В.), а вартість спірної земельної ділянки таким рішенням визначена у розмірі 630 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини безумовно свідчать про те, що директор ТОВ "Глобус Плюс" Карасьов О.В. в момент укладення спірного правочину з відчуження на користь ПП "ГЛОБУС ІНВЕСТ" земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002, діяв у власних інтересах та всупереч інтересам ТОВ "Глобус Плюс", що призвело до позбавлення такого товариства права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, згідно з положеннями чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд відзначає, що оскільки правочин відчуження спірної земельної ділянки був укладений всупереч ч. 3 ст. 92, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, вказаний договір є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо наявності порушеного права позивача та Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP., яка звернулася до суду з самостійними вимогами на предмет спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 р. під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

Колегією суддів вставлено, що спірний правочин щодо відчуження земельної ділянки ТОВ "Глобус Плюс" шляхом передання її до статутного капіталу ПП "Глобус Інвест" був вчинений 23.10.2015, в той час як ТОВ "АУКО" стало учасником ТОВ "Глобус Плюс" після укладення договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" від 23.01.2017 з Компанією CHESSINGTON HOLDING CORP.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що укладення спірного правочину не могло порушувати права та законні інтереси ТОВ "АУКО" як особи, яка стала учасником ТОВ "Глобус Плюс" більше ніж через рік з моменту його укладення.

В той же час, станом на момент відчуження земельної ділянки на користь ПП "Глобус Інвест" шляхом внесення її до статутного капіталу, учасником ТОВ "Глобус Плюс" була компанія CHESSINGTON HOLDING CORP., якій належало 50% статутного капіталу такого Товариства.

У відповідності зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом.

За змістом п. 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Колегія суддів вважає, що вчинення спірного правочину з відчуження земельної ділянки, яка належала ТОВ "Глобус Плюс" на праві власності, порушує корпоративні права Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. як учасника такого товариства на одержання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Корпорації (п. 5.11 Статуту ТОВ "Глобус Плюс" в редакції, чинній на момент укладення правочину).

При цьому, такий правочин був оформлений шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі від 23.10.2015, а також прийняття рішення власника ПП "Глобус Інвест" про включення ТОВ "Глобус Плюс" до складу засновників (власників) ПП "Глобус Інвест" та внесення до його статутного капіталу спірної земельної ділянки. Вказаним рішенням також була затверджена нова редакції Статуту ПП "Глобус Інвест".

За таких обставин, позовні вимоги Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. про визнання недійсним спірного правочину щодо передачі відповідачем-1 земельної ділянки до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним рішення ПП "Глобус Інвест" про включення ТОВ "Глобус Плюс" до складу засновників (власників) ПП "Глобус Інвест" та внесення до його статутного капіталу спірної земельної ділянки, а також визнання Статуту ПП "Глобус Інвест" в частині формування внеску до статутного капіталу у вигляді земельної ділянки, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч. 5 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Таким чином суд прийшов до вірного висновку, що у зв'язку з встановленням підстав для визнання недійсним спірного правочину відчуження земельної ділянки на користь ПП "Глобус Інвест" шляхом внесення її до статутного капіталу, є правомірним вимоги про зобов'язання відповідача 2 повернути таку земельну ділянку на користь ТОВ "Глобус Плюс", а також визнання недійсним свідоцтва про право власності ПП "ГЛОБУС ІНВЕСТ" серія та номер 46780083, виданого 02.11.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку та зобов'язання відповідача-3 зареєструвати право власності ТОВ "Глобус Плюс" колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав, зокрема, у разі скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Відтак, дане рішення господарського суду є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав про право власності ПП "Глобус Інвест" на земельну ділянку, розташовану на перетині вул. Дорогожицька та вул. Мельникова у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,0806 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:91:083:0002, яке виникло на підставі оспорюваного правочину в силу приписів закону.

Отже скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності відповідача-2 в судовому порядку в даному випадку не є необхідним заходом для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Більш того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-3 зареєструвати право власності ТОВ "Глобус Плюс" є передчасними, оскільки відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, та пов'язані із діями самої заінтересованої особи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. в частині визнання недійсним правочину щодо передачі відповідачем-1 земельної ділянки до статутного капіталу відповідача-2, зобов'язання відповідача 2 повернути таку земельну ділянку на користь ТОВ "Глобус Плюс", визнання недійсним рішення ПП "Глобус Інвест" про включення ТОВ "Глобус Плюс" до складу засновників (власників) ПП "Глобус Інвест" та внесення до його статутного капіталу спірної земельної ділянки, визнання Статуту ПП "Глобус Інвест" в частині формування внеску до статутного капіталу у вигляді земельної ділянки та визнання недійсним свідоцтва про право власності ПП "Глобус Інвест" серія та номер 46780083, виданого 02.11.2015 Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

В іншій частині в задоволенні позовні вимоги Компанії CHESSINGTON HOLDING CORP. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ТОВ "АУКО" не підлягають задоволенню повністю з викладених вище підстав.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/16391/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/16391/17 - без змін.

Матеріали справи №910/16391/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 08.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна