Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/20588/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/20588/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Раскевич Є.Л.

відповідача - Самборський В.М.

третьої особи - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. (повне рішення складено 05.03.2018 р.)

у справі № 910/20588/17 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

третя соба, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Альфа"

про розірвання договору поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 р., укладеного між сторонами.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 26.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4Т15114И/П до кредитного договору від 16.12.2015 р. № 4Т15114И. На вимогу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 111 595 555,43 грн, у зв'язку з чим позивач зазначає, що він став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Альфа", однак відповідач не передав позивачу належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, внаслідок чого позивач просить розірвати договір поруки від 26.10.2016 р. № 4Т15114И/П з підстав істотного порушення його умов відповідачем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2017 р. порушено провадження у справі № 910/20588/17 та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Альфа" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. (повне рішення складено 05.03.2018 р.) у справі № 910/20588/17 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що місцевим судом при прийнятті рішення не було враховано положень договору поруки щодо обов'язку банку, у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором, передати поручителю впродовж п'яти робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Крім цього, скаржник посилається на те, що платіж ТОВ Старт-Н на користь ПАТ КБ Приват Банк згідно договору поруки було сплачено за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору між ТОВ Старт-Н та ПАТ КБ Приват Банк . Через перешкоди з боку банку в отриманні документів по кредиту між ПАТ КБ Приват Банк та ТОВ T-Альфа і достатньої інформації про забезпечення вказаного кредитного договору, ТОВ Старт-Н було позбавлено вчасно стягнути борг з боржника та, як наслідок, можливості в належній мірі обслуговувати кредитний договір між ТОВ Старт-Н та ПАТ КБ Приват Банк .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" у справі № 910/20588/17, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. у справі № 910/20588/17 та призначено судове засідання на 15.05.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 31.05.2018 р.

У засідання суду, призначене на 31.05.2018 р., представник третьої особи вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 4Т15114И/П (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-Альфа" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.11.2015 р. № 4Т15114И (далі - кредитний договір) з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. п. 2, 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Як передбачено п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

У відповідності до п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).

Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Як передбачено п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поруки не передав належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, а відтак позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнав збитків, у зв'язку з чим вважає за необхідне розірвати договір поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 8 укладеного договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

На виконання умов укладеного договору поруки позивачем було перераховано відповідачу 111595555,43 грн, що підтверджується платіжним доручення № 2284 від 28.10.2016 р. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Т15114И від 16.12.2015 р. згідно договору поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 р.".

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 14 укладеного договору поруки, дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Однак матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання цього договору поруки відповідно до його умов та норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі № 5023/4499/12.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором, який в свою чергу значною мірою позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Доводи скаржника про те, що він не отримав необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників та не має можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника, колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідними вимогами про надання документів, передбачених п. 8 договору поруки № 4Т15114И/П від 26.10.2016 р.

В той же час позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Старт-Н" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Крім того, статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, уклавши такий договір.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на зазначені вимоги закону, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред'явлення вимоги кредитора про виконання обов'язку лише до поручителя останній солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Так, згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Тобто безпосередньо законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Підтвердженням цього є також норма ч. 1 ст. 512 ЦК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

З умов спірного договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя та докази на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про розірвання договору поруки від 26.10.2016 р. № 4Т15114И/П є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. у справі № 910/20588/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 р. у справі № 910/20588/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов