Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/1205/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/1205/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Лобач І.А.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. (повне рішення складено 16.03.2018 р.)

у справі № 910/1205/18 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 291548,22 грн

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" про стягнення заборгованості за несвоєчасну оплату вартості товару за договором купівлі-продажу № 49/06 від 14.06.2017 р. у загальному розмірі 291 548,22 грн, з яких: 270 000,00 грн - основного боргу, 7 293,70 грн - пені, 13 500,00 грн - штрафу та 754,52 грн - 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору купівлі-продажу № 49/06 від 14.06.2017 р. не оплатив вартість товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 270 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. у справі № 910/1205/18 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачу товару. Також скаржник посилається на те, що у зв'язку зі зміною керівництва та переїздом в новий офіс, ним було втрачено частину первинних бухгалтерських документів, в тому числі документів, які стосуються предмету розгляду даної справи, відтак відповідач не може підтвердити або спростувати наявність заборгованості перед позивачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. у справі № 910/1205/18, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено до розгляду на 15.05.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 р. було відкладено розгляд справи до 31.05.2018 р.

У засідання суду, призначене на 31.05.2018 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

14.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 49/06 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить 1080000 грн, у т.ч. ПДВ - 180000 грн.

Як передбачено п. 2.2 договору, покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в п. 2.1 цього договору, у наступному порядку: у сумі 540000 грн, у т.ч. ПДВ - 90000,00 грн - у строк до 23.06.2017 р.; у сумі 270000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45000,00 грн - у строк до 23.09.2017 р.; у сумі 270000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45000,00 грн - у строк до 23.12.2017 р.

За умовами п. 2.3 договору оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі.

У відповідності до п. 3.1 договору передача товару покупцю відбувається протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору факт передання продавцем товару покупцю сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару.

Як передбачено п. 4.2 договору, у разі несплати частини вартості товару у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі, якщо прострочення по оплаті товару складає більше ніж 20 (двадцять) календарних днів, покупець додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 цього договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, зокрема визначили передачу тракторів "Беларус-82.1" у кількості 2 од. на загальну суму 1080000,00 грн разом з ПДВ.

На виконання умов укладеного договору позивач передав відповідачеві товар, обумовлений договором, на загальну суму 1080000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі товару від 21.06.2017 р.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їх печатками без зауважень щодо якості або кількості поставленого позивачем товару з боку відповідача.

Встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. у справі № 910/18134/17 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" про стягнення заборгованості в розмірі 273521,10 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 49/06 від 14.06.2017 р. , зокрема в частині передачі відповідачу товару, визначеному в акті приймання-передачі товару від 21.06.2017 р. на загальну суму 1080000,00 грн.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 03.01.2018 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже при розгляді даної справи суд приймає факт встановлення Господарським судом міста Києва у справі № 910/18134/17 належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та факт передачі відповідачу товару на загальну суму 1080000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість за договором.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вбачається, що відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушення строків оплати, встановлених в договорі, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 270000,00 грн.

Так, 22.06.2017 р. відповідачем було сплачено на рахунок позивача за поставлений товар 540000,00 грн та 12.10.2017 р. 270000,00 грн, що підтверджуються копіями звіту по дебетовим та кредитовим операціям від 23.01.2018 р. та копією банківської виписки з поточного рахунку позивача.

Однак у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем у визначений сторонами строк до 23.12.2017 р. третього платежу на суму у 270000,00 грн.

Таким чином доказами підтверджений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 270000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за укладеним договором в розмірі 270000,00 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором позивач нарахував та просить суд стягнути з останнього 754,52 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 754,52 грн 3% річних, є обґрунтованою, арифметично правильною та такою, що підлягає задоволенню.

Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 7293,70 грн пені та 13500,00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 укладеного договору сторони передбачили, що у разі несплати частини вартості товару у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі, якщо прострочення по оплаті товару складає більше ніж 20 (двадцять) календарних днів покупець, додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 цього договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7293,70 грн пені та 13500,00 грн штрафу є обгрунтованими, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, а тому підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачу товару, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, відповідно до умов укладеного між сторонами договору факт передачі товару підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. у справі № 910/18134/17 було задоволено позов ТОВ "Промагролізинг-Україна" до ТОВ "Солюшн Трейдінг" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 49/06 від 14.06.2017 р.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № 49/06 від 14.06.2017 р., а також факт передачі позивачем відповідачу тракторів "Беларус-82.1" у кількості 2 од. на загальну суму 1080000,00 грн разом з ПДВ.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солюшн Трейдінг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. у справі № 910/1205/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко