Рішення

від 05.06.2018 по справі 812/1000/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1000/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: Іванчука О.Й. (керівник),

відповідача: Кочеткової А.Т. (довіреність від 15.02.2018 № 1048/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2018 № Ю-181-23,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я (далі - позивач, ЛОКЦОЗ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), з вимогою від 12.02.2018 № Ю-181-23 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 56406,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 березня 2018 року позивач отримав вимогу про сплату боргу від 12.02.2018 № Ю-181-23 у розмірі 56406,89 грн. З посиланням на норми Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , позивач вважає, що вимога від 12.02.2018 № Ю-181-23 у розмірі 56406,89 грн підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.04.2018 позовну заяву Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я залишити без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 22-23).

20 квітня 2018 року до суду від представника позивача надійшов супровідний лист від 20.04.2018 № 56, яким до суду надано позовну заяву, приведену у відповідність з вимогами 160, 161 КАС України, з додатками та клопотанням про відстрочення сплати судового збору (арк. спр. 27-33, 36).

Ухвалою суду від 23.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено Луганському обласному координаційному центру охорони здоров'я строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 37-38).

07 травня 2018 року до суду представником позивача надано документ про сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн, вивченням якого встановлено, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (арк. спр. 42).

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 1-2).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що подала до матеріалів справи відзив на адміністративний позов (арк. спр. 52-53), в якому зазначила, що станом на 31.01.2018 за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 56406,89 грн за червень 2014 року. Таким чином, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 12.02.2018 № Ю-181-23 на суму 56406,89 грн.

Підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі, яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання. Заява про звільнення від сплати єдиного внеску надійшла до відповідача лише 05.04.2018, а саме, після отримання позивачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Від учасників справи будь-яких інших заяв, клопотань в ході розгляду справи не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 05.06.2018 № 1004051204, ЛОКЦОЗ зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 20160266, місцезнаходження юридичної особи з 20.05.2015 є: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 5, перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області; до внесення запису про зміну місцезнаходженням ЛОКЦОЗ було: 91045, місто Луганськ, Ленінський район, квартал 50-річчя Оборони Луганська, будинок 14 та позивач перебував на обліку як платник податків та єдиного внеску у Ленінській ОДПІ у м. Луганську (арк. спр. 65-67).

Згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного внеску ЛОКЦОЗ станом на 31 січня 2018 року за позивачем обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі (арк. спр. 54-55), самостійно визначена позивачем у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2014 року (арк. спр. 57-60).

ГУ ДФС у Луганській області 12.02.2018 сформовано та направлено ЛОКЦОЗ вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 56406,89 грн, у тому числі, недоїмка - 56406,89 грн (арк. спр. 10).

Оглядом копії вимоги про сплату боргу від 12.02.2018 № Ю-181-23 також встановлено, що її отримано ЛОКЦОЗ 26.03.2018, що підтверджено відповідною відміткою про отримання за від 26.03.2018 за вх. № 14.

Сума недоїмки, включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23, також підтверджена розрахунком боргу по ЛОКЦОЗ станом на 31.01.2018 (арк. спр. 56).

Судом також встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.04.2018 № 44 про звільнення від обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , щодо сплати єдиного внеску за травень та червень 2014 року, яку одержано ГУ ДФС у Луганській області 05.04.2018, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 35).

За результатами розгляду заяви, ГУ ДФС у Луганській області листом від 04.05.2018 № 2789/10/12-32-13-04 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску (арк. спр. 45-46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - червень 2014 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Луганськ та місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску за період травня, червня 2014 року. Відповідно, ЛОКЦОЗ є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску - червень 2014 року. Відповідно, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач у червні 2014 року за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у червні 2014 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Посилання відповідачів на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що згідно з пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Як вже вище зазначено, позивачем таку заяву до відповідача подано 05.04.2018, тобто, із дотриманням встановленого пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строку.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Позивач просив тільки скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23. Разом з тим, суд, зважаючи на повноваження суду при вирішенні справ, визначені статтею 245 КАС України, вважає за необхідне прийняти рішення про визнання протиправним та скасування цієї вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом платіжним дорученням від 23.04.2018 № 13 сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн (арк. спр. 42).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - 1762,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я (код за ЄДРПОУ 20160266, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 5) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2018 № Ю-181-23 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 12.02.2018 № Ю-181-23, якою визначено Луганському обласному координаційному центру охорони здоров'я суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 56406,89 грн.

Стягнути на користь Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я (код за ЄДРПОУ 20160266, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 5) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11 червня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова