Ухвала

від 04.06.2018 по справі 202/1973/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/675/18 Справа № 202/1973/18 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

04 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника

ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТТЕХНОЛОГІЇ" ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТТЕХНОЛОГІЇ" - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017040000000567 від 14.03.2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000567та накладено арешт шляхом заборони вчинення будьяких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо незавершеного будівництва медичного центру на вул. Шевченка, 25 у м. Дніпро, реєстраційний номер нерухомого майна 1192169612101, яке належить ТОВ «Дніпроінвесттехнології» (ЄДРПОУ 33324013), земельної ділянки на вул. Шевченка, 25 у м. Дніпро з кадастровим номером 1210100000:03:298:0074 (цільове призначення землі історико-культурного призначення), яка належить територіальній громади м. Дніпро та перебуває в оренді ТОВ «Дніпроінвесттехнології».

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040000000567 від 14.03.2017 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради при здійсненні державного нагляду у сфері містобудування, проведенні перевірок дотримання вимог законодавства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та за фактами порушення забудовниками на території міста Дніпро та Дніпропетровської області упродовж 2014-2017 років вимог містобудівного та земельного законодавства, а саме проведення будівельних робіт без наявності дозвільних документів органів державного нагляду і контролю у сфері містобудування на земельних ділянках, без наявності правовстановлюючих документів на них, а також внесення забудовниками до офіційних документів, а саме декларацій про початок виконання будівельних робіт, та декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, неправдивих відомостей, у тому числі щодо проектувальників; генеральних підрядників; осіб, відповідальних за здійснення авторського нагляду; осіб, відповідальних за здійснення технічного нагляду; містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; наявності правовстановлюючих документів на земельні ділянки; категорії складності об`єктів будівництва; вартості будівельних робіт; сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Не погоджуючись з даним рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТТЕХНОЛОГІЇ" адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2018 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, посилається на те, що товариство єдобросовісним власникомнерухомого майна,не є учасником кримінального провадження, в рамках якого був накладений арешт, прокурором не доведено жодної підстави, передбаченої ст.132 КПК, відповідно до якої повинна враховуватись можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, але судом не було досліджено та не було вказано в ухвалі, в чому саме полягає можливість використання заарештованого майна як доказу в кримінальному провадженні, та які саме обставини підтверджують незаконність отримання майна у випадку, якщо арешт накладався саме з метою збереження речових доказів. Судом не доведено з посиланням на відповідні докази те, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, не досліджено, які саме особи підозрюються у вчиненні злочину; в чому саме полягають злочинні дії цих осіб; який об`єкт кримінального правопорушення; який розмір шкоди завданий такими злочинними діями; яким чином майно товариства пов`язане із злочинними діями осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТТЕХНОЛОГІЇ", який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно зч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майн а.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність клопотання прокурора вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.

Вищезазначене клопотання не містить посилання на підставу, передбачену ч. 2 ст. 170 КПК, для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, а також в ньому відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 170 КПК.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення 170 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Так, з клопотання прокурора неможливо встановити, на яке саме майно необхідно накласти арешт, оскільки в прохальній частині клопотання мова йде про арешт об`єкта нерухомого майна незавершеного будівництва медичного центру на вул. Шевченка, 25 у м. Дніпро, реєстраційний номер нерухомого майна 1192169612101, яке належить ТОВ «Дніпроінвесттехнології» (ЄДРПОУ 33324013), земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером 1210100000:03:298:0074 (цільове призначення землі історико-культурного призначення), яка належить територіальній громаді м. Дніпро та перебуває в оренді ТОВ «Дніпроінвесттехнології», а в мотивувальній частині клопотання зазначено про матеріальні об`єкти, а саме нерухоме майно, що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Сімферопольська, 2К, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є об`єктами, які набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову.

Крім того, дане клопотання містить припущення щодо причетності до вчинення злочинів службових осіб ТОВ «Дніпроінвесттехнології», але зазначені обставини не підтверджено наданими суду матеріалами. Колегія суддів зважає і на те, що клопотання прокурора не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов та на обґрунтованість його розміру, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України у кримінальному провадженні за ч.3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 358 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, так само щодо конфіскації майна та спеціальної конфіскації.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого

ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається

із клопотанням.

В даному випадку прокурором не доведено жодного із цих пунктів, та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнялись завдяки цьому арешту, в чому полягала неможливість вчинення будь-яких слідчих дій по відношенню до майна, на яке було накладено арешт і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження могло вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання вимоги ст. 173 КПК, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи по суті клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя не взяв до уваги, що воно не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Оскільки апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, не приймає рішення по суті клопотання прокурора, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційних скарг представників третіх осіб щодо невідповідності клопотання прокурора вимогам процесуального закону та їх часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

При цьому, з огляду на те, що ухвала слідчого судді скасовується через неналежне дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в перевірку інших доводів апеляційної скарги по суті клопотання прокурора, які повинні бути враховані та перевірені під час нового розгляду у випадку повторного звернення з клопотанням про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ТОВ "ДНІПРОІНВЕСТТЕХНОЛОГІЇ" - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017040000000567 від 14.03.2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000567 від 14.03.2017 року про арешт майна - повернути прокурору для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 години з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4