Рішення

від 11.05.2018 по справі 371/856/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.05.2018 Єдиний унікальний № 371/856/17 Провадження № 2/371/47/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів Кутової Є.Е.,

відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Кутової Л.Г.,

з секретарем Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Піївської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Грушівська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним,

У С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вказаними позовними вимогами, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_7, яка до дня смерті була постійно зареєстрована і проживала у будинку по АДРЕСА_1. Після її смерті їх рідний брат ОСОБА_8 прийняв спадщину за заповітом і оформив спадкові права на належне на день смерті матері майно, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер. Будучи спадкоємцями за законом другої черги, кожен з них своєчасно в передбачений законодавством України шестимісячний строк звернувся до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини.

21 червня 2017 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області їх було повідомлено, що при житті ОСОБА_8 розпорядився отриманим спадковим майном: 17 липня 2013 року в Грушівській сільській раді Миронівського району Київської області було посвідчено заповіт на все його майно. Згідно змісту заповіту спадкоємцем стала відповідач ОСОБА_4, яка є дочкою їх рідного брата ОСОБА_9 та їх племінницею. Про дане розпорядження нікому не було відомо.

Померлий тривалий час зловживав спиртними напоями, мали місце випадки психічного розладу здоров'я на фоні алкогольної агресії, провали в пам'яті, у стані сп'яніння втрачав контроль над своїм діями, виникали труднощі при прийнятті самостійного рішення.

Відповідач чинила психологічний тиск на померлого шляхом умовляння та вимагання заповісти все його майно на неї. Такі її дії були послідовними. Щоб досягнути бажаного, певного результату, 17 липня 2013 року вона напоїла брата спиртними напоями і в безпорадному стані своїм автомобілем повезла в село Грушів Миронівського району Київської області до Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, а не до Піївської сільської ради Миронівського району Київської області за місцем проживання брата, де і було складено заповіт.

Вважають, що представники Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області при складанні заповіту в інтересах ОСОБА_4, розуміючи безпорадний стан на момент алкогольного сп'яніння ОСОБА_8, не перевірили його дієздатність.

Померлий склав заповіт у той момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, не сприймав дійсні події довкола себе, тому просили визнати заповіт, складений 17 липня 2013 року братом ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 та посвідчений в Грушівській сільській раді Миронівського району Київської області за реєстром № 16 недійсним.

Відповідач заперечень на позов не подала.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 13 вересня 2017 року за клопотанням представника позивачів в порядку забезпечення доказів прийнято рішення про витребування у Миронівській державнй нотаріальній конторі копії спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, в поясненнях послався на ті обставини, що про заповіт дізнався, коли звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Брат завжди говорив, що оформить хату на трьох братів, тому має припущення, що на нього було здійснено тиск. Від ОСОБА_2 знає, що померлий перед поїздкою до нотаріуса вживав спиртні напої, відповідач обіцяла йому придбати спиртне після складення заповіту.

Позивач ОСОБА_2 також підтримав заявлені вимоги. Суду пояснив, що померлий зловживав спиртними напоями, тому припускає, що такий його стан було використано відповідачем у своїх цілях. ОСОБА_10 їхала з ним в одному автомобілі і бачила, що йому купляли горілку і пиво.

Підтримала заявлені позивачами вимоги їх представник Кутова Є.Е. Представник зазначила, що заповіт на користь відповідача слід визнати недійсним із тих підстав, що він містить однозначний дефект волевиявлення заповідача, оскільки він перебував у стані сп'яніння на час його вчинення. Його дієздатність при складанні заповіту не було перевірено.

Відповідач проти позову заперечила. Вважає даний позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Вона постійно приїздила в гості до бабусі та згодом до померлого. Ще бабуся говорила, що будинок буде їй. Після смерті бабусі це питання обговорювали в родині. ОСОБА_8 дійсно інколи пив спиртні напої, проте не напивався до стану, щоб не розуміти значення своїх дій. Перед поїздкою до сільської ради та дорогою спиртні напої не вживав. Вона спиртне йому не придбавала. Оскільки в Піївській сільській раді не було представника ради для складання заповіту, тому поїхали до Грушівської сільської ради. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх необґрунтованістю і бездоказовістю.

Представник відповідача Піївської сільської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з'явився, сільський голова подав заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради.

Представник третьої особи Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області секретар сільської ради Кутова В.Г., вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими. Суду пояснила, що заповіт посвідчувала вона. Померлий ОСОБА_8 з'явився до сільської ради сам, сказав, що є неодруженим, проживає одиноко і бажає посвідчити заповіт на племінницю, вів себе адекватно і розмовляв спокійно, врівноважено і чітко, ознак алкогольного сп'яніння не мав. Складаючи заповіт, в інтересах відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_8 розумів значення своїх дій і даний заповіт є волею покійного.

Суд, заслухавши сторони, представника позивачів, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Главою 85 ЦК України визначено правила, які встановлюють, хто може складати заповіт, ким він має бути посвідчений, яким чином оголошений та виконаний. Тільки при дотриманні всіх положень Закону можливе спадкування за заповітом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у частині 2 статті 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

За правилами статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1 та 2 статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Аналогічні положення закріплені п. 1.7 розділу 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Статтею 41 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до статті 54 Закону України Про нотаріат нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Будь-які права та обов'язки спадкоємців, а також право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з вимогою визнати заповіт недійсним або частково недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушено у цьому документі. Судовий розгляд щодо оскарження заповіту може початися тільки після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим 16 вересня 2013 року виконавчим комітетом Піївської сільської ради Миронівського району Київської області.

Позивачі є рідними братами померлого. В підтвердження вказаних обставин додали до позовної заяви копії свідоцтв про народження: серії НОМЕР_7, виданого 25 січня 1957 року Піївською сільською радою Ржищівського району Київської області, серії НОМЕР_6, виданого 05 вересня 1968 року Піївською сільською радою Миронівського району Київської області. Факт родинних відносин позивачів з померлим не заперечується відповідачем.

Спадкоємцем померлого ОСОБА_8 за заповітом, посвідченим секретарем Грушівської сільської Миронівського району Київської області 17 липня 2013 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 16, є відповідач.

За змістом заповіту ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_4

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 36293766 від 11 січня 2014 року, яка зберігається в матеріалах спадкової справи, даний заповіт є чинним.

У встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_8 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися як позивачі, так і відповідач.

Такі обставини підтверджені матеріалами спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8

Спадковим майном є житловий будинок по АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 2,8202 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в адміністративних межах Піївської сільської ради Миронівського району Київської області.

Листами № 722/02-14 та № 723/02-14 від 21 червня 2017 року державний нотаріус повідомив позивачів про наявність заповіту, складеного померлим ОСОБА_8 та роз'яснив право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Чинність заповіту пов'язується законом із дотриманням вимог щодо його форми і посвідчення. Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.

Згідно зі статтею 202 ЦК України заповіт можна віднести до односторонніх правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (якщо це заповіт подружжя). Глава 16 ЦК України встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення - і це є загальні норми права. Проте стаття 1257 ЦК України містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів (ст. ст. 215, 225 ЦК України).

За правилами частини статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 вказаної статті за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачі звернулись до суду з вимогою про визнання складеного заповіту недійсним на підставі частини 2 статті 1257 ЦК України, посилаючись на ті обставини, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі послались на факт перебування заповідача під час складання заповіту у стані алкогольного сп'яніння та здійснення впливу відповідача шляхом постійних прохань скласти заповіт на її користь. Саме ці фактори вплинули на його волевиявлення, яке не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, не є доведеними.

В ході розгляду цивільної справи судом не встановлено обставин, на підставі яких суд міг дійти до переконання, що оспорюваний заповіт складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, або ж його оформлення було вимушеним.

За клопотанням позивачів судом допитані свідки ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13

Допитана як свідок ОСОБА_12 показала, що померлий вживав алкогольні напої та хворів, розповідав, що родичі з Москви телефонують і наполягають на заповіті. Після складання заповіту померлий приходив до неї, був у нетверезому стані, сказав, що запиває горе, і розповів, що підписав документи. Згодом говорив, що у нього все забрали.

Свідок ОСОБА_10 показала, що їздила з померлим та відповідачем до сільської ради в день посвідчення заповіту. Поїхали до Піївської сільської ради, потім до Грушівської сільської ради. Коли дядько сідав до автомобіля, то був випившим. Після складання заповіту пішли в магазин. Бачила як пив горілку вдома в коморі.

ОСОБА_13 показав, що померлий вживав спиртні напої, розповідав йому, що приїде брат з Москви говорити про будинок.

Показаннями свідків не підтверджено факт відсутності волевиявлення померлого на складання заповіту та факт його перебування під чиїмось тиском, або ж оформлення заповіту вимушено.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначається, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦК України (статті 105 ЦПК України в новій редакції) (обов'язкове призначення експертизи) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦПК України, частини 2 статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Жодного факту психічного розладу здоров'я на фоні вживання алкоголю, провалів у пам'яті, втрати контролю над своїми діями у стані сп'яніння, про які зазначено у змісті позовної заяви, в судовому засіданні не наведено та не підтверджено доказами.

Факту перебування померлого заповідача у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та/або не міг керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) судом не встановлено. Підстави для обов'язкового призначення судом експертизи не виникли, відповідні клопотання не були заявлені.

Судом не встановлено, що ОСОБА_8 склав оспорюваний заповіт всупереч своїй волі чи не розуміючи значення своїх дій, або ж під впливом збиваючих факторів.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов переконання, що заповіт, укладений ОСОБА_8 17 липня 2013 року, відповідає його волевиявленню та вимогам закону. Права позивачів не є порушеними складанням такого заповіту.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 16, 202, 203, 1234, 1247, 1248, 1257 ЦК України, ст.ст. 41, 54 Закону України Про нотаріат , керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_8, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 21 жовтня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_10, виданий Миронівським РВГУ МВС України в Київській області 19 квітня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3, до ОСОБА_4, НОМЕР_3 № НОМЕР_9 виданий ОУФМС 831 04 лютого 2014 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_4, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5, ЄДРПОУ НОМЕР_11, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Грушівська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання заповіту недійснимзалишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення 21 травня 2018 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук