Рішення

від 06.06.2018 по справі 607/5011/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.06.2018 Справа №607/5011/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №607/5011/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача -

ОСОБА_2,

представника відповідача -

адвоката ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач вказала, що з 07 вересня 1994 року працювала на посаді вчителя соціально-побутового орієнтування та трудового навчання в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі. Наказом відповідача від 27 лютого 2018 року була звільнена з роботи з 27 лютого 2018 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки заява про звільнення від 27 лютого 2018 року написала під тиском, погрозами з боку директора шкоди ОСОБА_4, а сама вона перебувала у стресовому стані. Можливості відкликати свою заяву про звільнення, у неї не було, оскільки директором цього ж дня видана наказ про звільнення.

Крім того, вказує, що такими неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях, нервовому напруженні, переживанні у зв'язку з втратою роботи, втраті звичного ритму життя, доходів, що в сукупності вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та яку вона оцінює у 15000 грн.

Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

27 квітня 2018 року відповідач подав відзив на позов. Вказав, що ОСОБА_1 працювала вчителем соціально-побутового орієнтування (далі СПО) в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі з 06.09.1994 року. 26 лютого 2018 року під час уроку СПО у 2-Б класі, який проводила позивач, стався прикрий випадок, внаслідок якого дитина інвалід ОСОБА_5 отримав травму. Батьки дитини ОСОБА_5 переглянули фрагмент з камер відеоспостереження, з яких вбачається, що ОСОБА_1 під час уроку СПО шарпнула ОСОБА_5 за руку, внаслідок чого останній упав, вдарився об пару головою та отримав травму в області нижнього повіка. Мати ОСОБА_6 написала заяву про розслідування випадку та відсторонення позивача від проведення уроків у даному класі. Наказом директора шкоди від 26.02.2018 року за №45 була створена комісія про розслідування даного випадку. Рішенням комісії було ухвалено вважати дії вчителя такими, що несуть небезпеку та загрозу здоров'ю учня та відсторонено позивача від проведення уроків. ОСОБА_1, не бажаючи розголошення даного випадку, написала заяву про звільнення за угодою сторін . Цього ж дня 27 лютого 2018 року видано наказ за № 22-к про звільнення позивача за угодою сторін з 27 лютого 2018 року. Посилаючись на те, що при звільненні ОСОБА_1 було дотримано вимог чинного законодавство, будь-якого тиску на позивача не було, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

До початку розгляду справи по суті позивач збільшила позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до 70 000грн.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, зіславшись на доводи викладені у позові.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивача було звільнено за угодою сторін у відповідності до вимог чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа -ОСОБА_4 позов заперечила. Пояснила, що є директор Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи. 26 лютого 2018 року під час уроку СПО у 2-Б класі, який проводила позивач, стався прикрий випадок, внаслідок якого дитина інвалід ОСОБА_5 отримав травму. Камери відеоспостереження, зафіксували, як ОСОБА_1 під час уроку шарпнула ОСОБА_5 за руку, внаслідок чого останній упав, вдарився об парту головою та отримав травму в області нижнього повіка. Мати ОСОБА_6 написала заяву про розслідування випадку та відсторонення позивача від проведення уроків у даному класі. Наказом директора шкоди від 26.02.2018 року за №45 була створена комісія про розслідування даного випадку та відсторонено позивача від проведення уроків. Рішенням комісії було ухвалено вважати дії вчителя такими, що несуть небезпеку та загрозу здоров'ю учня. 27 лютого 2018 року позивач добровільно та власноручно написала заяву про звільнення за угодою сторін з 27 лютого 2018 року, оскільки вважала, що саме за таких умов вона зможе стати на облік в Центр зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Будь-якого тиску на позивача щодо звільнення не було. Вважає, що звільнення позивача відбулось у порядку встановленому законом та будь-яких порушень з її боку допущено не було.

Судом встановлено, що позивач з 06 вересня 1994 року працювала у Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі Тернопільської міської ради на посадах вихователя та вчителя СПО, що стверджується записами у трудовій книжці позивача серії БТ ІІ №7087985 від 17 вересня 1993 року та визнається сторонами спору.

26 лютого 2018 року під час уроку СПО у 2-Б класі, який проводила позивач, стався прикрий випадок, внаслідок якого дитина інвалід ОСОБА_5 отримав травму, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами спору.

26 лютого 2018 року батьки ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись із заявами до директора школи щодо проведення розслідування випадку який стався із сином ОСОБА_5 під час уроку СПО під керівництвом ОСОБА_1 та відсторонення позивача від проведення уроків у 2-Б класі.

Наказом директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи № 45 від 26 лютого 2018 року створено комісію з метою вирішення проблемної ситуації, що склалася 26 лютого 2018 року у 2-Б класі та надання оцінки даному випадку у складі: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Роботу комісії проводити у присутності вчителя ОСОБА_1 та батьків учня ОСОБА_5.

Відповідно до наказу директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за № 46 від 26 лютого 2018 року, ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов'язків вчителя СПО з 27 лютого 2018 року.

Згідно довідки Тернопільської спеціальної загальноосвітньої шкоди встановлено, що за результатами роботи комісії було ухвалено: вважати дії вчителя такими, що несли небезпеку та загрозу здоров'ю учня; провести профілактичну співбесіду з працівниками школи про дотримання прав дітей та попередження жорстокого поводження з учнями; психологу ОСОБА_13 розробити план заходів по попередженню жорстокого поводження з учнями .

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з посади вчителя СПО та трудового навчання Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за угодою сторін з 27 лютого 2016 року на підставі вимог п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі даної заяви, наказом директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за № 22-к від 27 лютого 2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 27 лютого 2018 року за угодою сторін.

ОСОБА_1 була особисто під розписку ознайомлена із наказом про звільнення 27 лютого 2018 року, що стверджується її підписом у наказі.

Згідно акту прийому -передачі майна затвердженого директором школи ОСОБА_4 від 27.02.2018 року на підставі наказу за №47 від 27.0.2018 року, ОСОБА_1 як матеріально відповідальна особа передала на зберігання завгоспу школи ОСОБА_12 матеріальні цінності, що перераховані у Акті.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі Тернопільської міської ради. 26 лютого 2018 року під час уроку СПО у 2-Б класі, який проводила позивач, стався прикрий випадок, внаслідок якого дитина інвалід ОСОБА_5 впала та вдарилась в області повік. Батьки дитини 26 лютого 2017 року написали заяву про розслідування випадку та відсторонення позивача від проведення уроків у даному класі. Наказом директора шкоди від 26.02.2018 року за №45 була створена комісія про розслідування даного випадку та відсторонено позивача від проведення уроків. Під час огляду фрагменту з камер відеоспостереження було встановлено, що ОСОБА_1 під час уроку СПО шарпнула ОСОБА_5 за руку, внаслідок чого останній упав, вдарився об парту головою та отримав травму в області нижнього повіка. Батьки ОСОБА_5 були налаштовані негативно та вимагали звільнення позивача. З метою врегулювання даного конфлікту вона рекомендувала позивачці піти на лікарняний чи взяти відпустку, однак остання не погоджувалась. Більше того, вважала, що у випадку звільнення їй краще взяти компенсацію за невикористану відпустку. 27 лютого 2018 року позивач, з метою уникнення розголосу даної ситуації, самостійно прийняла рішення про звільнення за угодою сторін, оскільки вважала, що саме за таких умов вона зможе стати на облік в Центр зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Будь-якого тиску на позивача щодо звільнення не було.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що працює на посаді секретаря школи. 27 лютого 2018 року до неї у приймальну особисто прийшла ОСОБА_1 і попросила надати їй зразок заяви на звільнення за угодою сторін. Заява на звільнення була особисто та добровільно написана позивачем. Під час написання заяви будь-які інші працівники, директор школи були відсутні та будь-якого тиску на позивача не було.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним строковий трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 ст.36 КЗпП України. Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст.36 КзпП України можуть бути в письмовій або в усній формі.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст.36 КзпПУкраїни (за згодоюсторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернулася із заявою про звільнення з роботи за угодою сторін з 27 лютого 2018 року. Відповідач погодився на звільнення позивача і 27 лютого 2018 року видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з 27 лютого 2018 року за п. 1 ст.36 КЗпП України. Заяву про звільнення з роботи за згодою сторін позивач написала власноручно, про що вона сама не заперечила у судовому засіданні .

Той факт, що ОСОБА_1 власноручно та добровільно написала заяву про звільнення за угодою сторін 27.02.2018 року підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_14

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях( ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази на підтвердження факту відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення з 27 лютого 2018 року за угодою сторін.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини викладені у позові, зокрема, написання заяви про звільнення під тиском та погрозами керівника.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін проведене з дотримання вимог чинного законодавства, на підставі її заяви про звільнення за угодою сторін та у строк зазначений позивачем у заяві про звільнення 27 лютого 2018 року, який погоджений роботодавцем.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В силу вимог ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та те, що в даному випадку судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивачу не має.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що видання наказу про звільнення 27 лютого 2018 року у день написання заяви про звільнення позбавило її можливості відкликати таку заяву, оскільки можливість відкликання працівником заяви про звільнення, при звільненні за угодою сторін, законом не передбачена. Звільнення за угодою сторін здійснюється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що заяву на звільнення вона написала під тиском керівництва, як такі, що не знайшли свого підтвердження в суді першої інстанції та спростовуються зібраними у справі доказами.

Допитана в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 в присутності якої ОСОБА_1 писала заяву на звільнення підтвердила те, що позивач добровільно з власної ініціативи виявила бажання написати заяву на звільнення за угодою сторін. Будь-якого тиску на позивача під час написання заяви не було.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що ОСОБА_1 самостійно прийняла рішення про звільнення за угодою сторін, оскільки саме у такий спосіб намагалась уникнення розголосу ситуації, яка мала місце 26 лютого 2018 року, та вважала, що зможе стати на облік в Центрі зайнятості для отримання допомоги по безробіттю. Будь-якого тиску на позивача щодо звільнення не було.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що її вини у випадку, який мав місце 26 лютого 2018 року під час уроку СПО у 2-Б класі не має, вона не була забезпечена помічником вихователя, як такі що не мають значення для вирішення даного спору та жодним чином не підтверджують факт звільнення за угодою сторін з порушенням вимог законодавства чи написання заяви на звільнення під тиском.

Безпідставними також є твердження позивача про те, що вона не мала наміру звільнятись та по даний час ніде не працює, оскільки дані обставини самі по собі не підтверджують обставин викладених у позові та написання заяви на звільнення за угодою сторін під тиском.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3,4, 12,81, 259, 262, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 36 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( місце реєстрації - проспект Ст. Бандери, 96/231 м.Тернопіль, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області ( вул.Академіка Андрія Сахарова,4 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14040606), третя особа - ОСОБА_4 (вул.Академіка Андрія Сахарова,4 м.Тернопіль) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повен судове рішення складено 11 червня 2018 року.

Головуюча