Постанова

від 26.09.2018 по справі 607/5011/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5011/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/795/18 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - 51

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Міщій О. Я., Гірський Б. О.,

секретаря - Панькевич Т.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2018 року (головуючий суддя Черніцька І.М., повний текст рішення складено 11.06.2018 року) у цивільній справі № 607/5011/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначила, що з 07 вересня 1994 року працювала на посаді вчителя соціально-побутового орієнтування та трудового навчання в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі. Наказом від 27 лютого 2018 року звільнена з роботи з 27 лютого 2018 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки заява про звільнення від 27 лютого 2018 року написала під тиском, погрозами з боку директора шкоди ОСОБА_3, а сама вона перебувала у стресовому стані. Можливості відкликати свою заяву про звільнення у неї не було, оскільки директором цього ж дня видано наказ про звільнення. Неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях, нервовому напруженні, переживанні у зв'язку з втратою роботи, втраті звичного ритму життя, доходів, що в сукупності вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та яку вона оцінює у 15000 грн.

23.05.2018 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до 70000грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не прийняв до уваги її доводи на підтвердження позовних вимог, а саме. що заява на звільнення написана нею під тиском керівництва навчального закладу, допитані в судовому засіданні свідки дали неправдиві покази, оскільки перебувають у службовій залежності від керівника школи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У запереченні на апеляційну скаргу директор шкоди ОСОБА_3 вважає рішення суду законним та обгрунтованим. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази на підтвердження факту відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення з 27 лютого 2018 року за угодою сторін. Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обставини викладені у позові, зокрема, написання заяви про звільнення під тиском та погрозами керівника школи. Твердження апелянти про те, що свідки, допитані в судовому засідання, давали неправдиві свідчення, так як перебували в службовій залежності від керівника школи ОСОБА_3 є голослівними та такими, що не підтверджуються жодними об'єктивними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях та уявленнях апелянта.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, представник Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06 вересня 1994 року працювала у Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі Тернопільської міської ради на посадах вихователя та вчителя СПО.

26 лютого 2018 року під час проведення ОСОБА_1 уроку спеціально-побутового орієнтування (СПО)у 2-Б класі стався випадок, внаслідок якого дитина інвалід ОСОБА_4 отримав травму.

Цього ж дня батьки дитини ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись із заявами до директора школи щодо проведення розслідування випадку, який стався із сином ОСОБА_4 під час уроку СПО під керівництвом ОСОБА_1 та відсторонення позивача від проведення уроків у 2-Б класі.

Наказом директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи № 45 від 26 лютого 2018 року створено комісію з метою вирішення проблемної ситуації, що склалася 26 лютого 2018 року у 2-Б класі та надання оцінки даному випадку у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Роботу комісії проводити у присутності вчителя ОСОБА_1 та батьків учня ОСОБА_4 (а.с. 55).

Відповідно до наказу директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за № 46 від 26 лютого 2018 року, ОСОБА_1 відсторонено від виконання обовязків вчителя СПО з 27 лютого 2018 року (а.с. 51).

Згідно довідки Тернопільської спеціальної загальноосвітньої шкоди встановлено, що за результатами роботи комісії було ухвалено: вважати дії вчителя такими, що несли небезпеку та загрозу здоров»ю учня; провести профілактичну співбесіду з працівниками школи про дотримання прав дітей та попередження жорстокого поводження з учнями; психологу ОСОБА_12 розробити план заходів по попередженню жорстокого поводження з учнями.

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 власноручно написала заяву про звільнення з посади вчителя СПО та трудового навчання Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за угодою сторін з 27 лютого 2016 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 49).

На підставі даної заяви, наказом директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи за № 22-к від 27 лютого 2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 27 лютого 2018 року за угодою сторін (а.с. 48).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що укладений із позивачем трудовий договір відповідач припинив на підставі поданої позивачем заяви про звільнення з роботи за угодою сторін, волевиявлення на розірвання договору було вільним і відповідало волі позивача.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на встановлених судом обставинах справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

За змістом цієї правової норми припинення трудового договору за п.1 ст.36КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст.36 КзпП України можуть бути в письмовій або в усній формі.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст.36КзпПУкраїни (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Вищезазначено, що позивачка заяву на звільнення написала власноручно, згідно поданої заяви просила про розірвання договору саме за угодою сторін, відповідач погодився на розірвання договору на цій підставі, у зв»язку з чим 27.02 2018 року директором школи було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи 27.02 2018 року за угодою сторін.

З врахуванням встановлених обставин у справі та вимог п. 1 ч. 1 ст.36 КЗпП України, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка з роботи звільнена згідно законної підстави, її позовні вимоги є безпідставні.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що заява на звільнення нею написана під тиском керівництва школи, оскільки вони спростовуються допитаними у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_7, які пояснили, що позивачка рішення про звільнення за угодою сторін прийняла самостійно, заяву на звільнення написала добровільно, будь-якого тиску на неї щодо звільнення не було. Позивачка вважала, що саме у такий спосіб можна уникнути розголосу ситуації, яка мала місце 26 лютого 2018 року, та вважала, що зможе стати на облік в Центрі зайнятості для отримання допомоги по безробіттю.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо неправильності проведення судом оцінки показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_7, які на її думку дали неправдиві покази, оскільки перебувають у службовій залежності від керівника школи суд до уваги не приймає, так як зазначені обставини є голослівними та такими, що не підтверджені жодними об'єктивними доказами, вони ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта.

Повно і всебічно з»ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що роботодавцем не порушено трудових прав позивачки. Суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судові витрати понесені у зв»язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий Ходоровський М.В.

Судді : Гірський Б.О.

ОСОБА_14