Постанова

від 30.05.2018 по справі 757/15364/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 757/15364/14-ц

провадження № 61-10994св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивач: Комуністична партія України, ОСОБА_5,

представник позивачів - ОСОБА_6 ,

відповідач - ОСОБА_7,

третя особа - державне підприємство парламентський телеканал Рада ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах Комуністичної партії України та ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у складі судді Москаленко К. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Андрієнка А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2014 року Комуністична партія України (далі - КПУ), ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності фізичної особи, ділової репутації юридичної та фізичної особи та спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 під час пленарного засідання Верховної Ради України та його прямої трансляції державним підприємством парламентським телеканалом Рада (далі - Парламентський телеканал Рада ) поширив інформацію, яка є недостовірною та не відповідає дійсності, порочить честь і гідність позивачів та підриває їх авторитет у суспільстві як суб'єктів політичної діяльності.

Уточнивши позов, позивачі просили визнати недостовірною інформацію, публічно поширену відповідачем ОСОБА_7 під час його виступу ІНФОРМАЦІЯ_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України, а саме твердження: …Друга частина тієї трагедії, яка зараз відбувається в Донецькій і Луганській областях - це та підтримка, яка надається прямо або опосередковано через пряме фінансування, через організаційні заходи представниками комуністичної партії … тим терористам, які прямо ведуть неоголошену війну проти українського народу. Коли стає зрозумілим, що в місті Слов'янську комуністи прямо з терористами організовують провокації, організовують прямий фактично підтримку цих терористичних угрупувань і називають прямо прізвища комуністичної партії місцевих осередків … які ведуть пряму підривну діяльність проти держави Україна ; зобов'язати ОСОБА_7 з наступного дня з дати набрання законної сили рішенням суду в цій справі спростувати розповсюджену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію у спосіб, у який така інформація була поширена, а саме: під час пленарного засідання Верховної Ради України та його прямої трансляції Парламентським телеканалом Рада оголосити, що відомості, повідомлені ним ІНФОРМАЦІЯ_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України відносно причетності КПУ до протиправних дій у місті Слов'янську, до фінансування, підтримки терористичних угрупувань, які ведуть неоголошену війну проти українського народу, здійснення підривної діяльності проти держави України - не відповідають дійсності.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будь-яку інформацію щодо ОСОБА_5 особисто відповідач не повідомляв, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 як фізичної особи слід відмовити.Народним депутатом ОСОБА_7 на пленарному засіданні Верховної Ради України висловлено свою думку та доведено до громадськості позицію свою та деяких членів комуністичної партії щодо подій, які відбуваються на сході України, а тому така інформація не підлягає спростуванню.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 в інтересах КПУ та ОСОБА_5 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновок судово-лінгвістичної експертизи, не взяли до уваги, що поширена відповідачем інформація є твердженням (фактичними даними), наклепом, а не висловлюванням ним своєї думки, є недостовірною, а, отже, підлягає спростуванню. У частині вимог ОСОБА_5 суди не врахували, що поширена негативна інформація про партію, яку він очолював та в якій обіймав посаду Першого секретаря, діяльність якої ототожнюється з ним, безпосередньо відобразиться і на його репутації.

У грудні 2016 року ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких вказує на безпідставність касаційної скарги та обґрунтованість судових рішень.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час пленарного засідання Верховної Ради України та його прямої трансляції Парламентським телеканалом Рада відповідач поширив наступну інформацію: …Друга частина тієї трагедії, яка зараз відбувається в Донецькій і Луганській областях - це та підтримка, яка надається прямо або опосередковано через пряме фінансування, через організаційні заходи представниками комуністичної партії … тим терористам, які прямо ведуть неоголошену війну проти українського народу. Коли стає зрозумілим, що в місті Слов'янську комуністи прямо з терористами організовують провокації, організовують прямий фактично підтримку цих терористичних угрупувань і називають прямо прізвища комуністичної партії місцевих осередків … які ведуть пряму підривну діяльність проти держави Україна .

Факт поширення зазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачами письмовими доказами та відеозаписом пленарного засідання Верховної Ради України. Відповідач визнав, що він на пленарному засіданні Верховної Ради України виклав зазначену інформацію.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова № 1) судам роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 19 Постанови № 1 судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17.

28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії Європейський суд із прав людини наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: І) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі).

Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.

Встановивши, що будь-яку інформацію щодо ОСОБА_5 особисто відповідач не повідомляв, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 як фізичної особи задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини п'ятої статті Закону України Про статус народного депутата народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Встановивши, що відповідач ОСОБА_7 як народний депутат України на пленарному засіданні Верховної Ради України вчинив висловлювання щодо представників комуністичної партії, які підтримують терористичні угрупування і ведуть пряму підривну діяльність проти держави Україна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не повинен в силу свого статусу народного депутата нести відповідальність за свої висловлювання, оскільки позивач не довів, що інформація, викладена ОСОБА_7 є наклепом чи образою. Народним депутатом ОСОБА_7 на пленарному засіданні Верховної Ради України висловлено свою думку та доведено до громадськості позицію свою та деяких членів комуністичної партії щодо подій, які відбуваються на сході України, а тому така інформація не підлягає спростуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновок судово-лінгвістичної експертизи, яким підтверджено те, що висловлювання відповідача містять негативну інформацію про діяльність КПУ та її лідера, а також не є оціночними судженнями, а є твердженням, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для спростування такої інформації.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 10, 58-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах Комуністичної партії України та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик