Рішення

від 11.06.2018 по справі 923/248/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року Справа № 923/248/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ОСОБА_1 освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 199 158,00 грн. за договором відповідального зберігання

за участю прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_2

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

03.04.2018 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 01/21-44/1062 від 28.03.2018 року ОСОБА_1 освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (відповідач), у якій позивач просить стягнути 199 158,00 грн. за договором відповідального зберігання № 10-2013 від 27.12.2013 року, на ст.ст.8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 526, 611, 936-943, 949, 951 ЦК України, ст.231 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.04.2018 р. відкрито провадження у даній справи, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, 20.04.2018 від відповідача у справі надійшов відзив на позов з додатками. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає, розгляд справи просить здійснювати за відсутності відповідача.

Розгляд справи відбувався за участю Прокуратури Херсонської області на підставі заяви про вступ у розгляд справи від 23.05.2018 р. №08-264 вих-18.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, суд

в с т а н о в и в:

27 грудня 2013р. між сторонами був укладений договір відповідального зберігання № 10-2013, згідно з яким ОСОБА_1 освіти (позивач, поклажодавець) передав на відповідальне зберігання товар, а ТОВ "Інкомрайс" (відповідач, зберігач) прийняв на відповідальне зберігання цей товар на умовах, встановлених цим договором. (а.с. 10-12).

Факт прийому-передачі на відповідальне зберігання товару: плита електрична типу ПЕ-6Ш, 6-ти комфорочна, з нержавіючої сталі, з духовою шафою, 380В, в кількості 13 шт., плита електрична типу ПЕ-4Ш, 4-х комфорочна, з нержавіючої сталі, з духовою шафою, 380 В, в кількості 7 шт., всього загальною вартістю 199 158,00 грн. з ПДВ підтверджено наданим в матеріали справи двостороннім актом приймання-передачі товару на зберігання від 27.12.2013р., засвідчених підписами уповноважених представників сторін та скріплених печатками юридичних осіб. (а.с. 13).

Всього позивачем передано на відповідальне зберігання відповідачу товар на загальну суму 199158 грн.

У пунктах 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 2.4, 4.2, 4.3 договору № 10-2013 сторони досягли домовленості щодо того, що товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, при цьому, право власності на товар до зберігача не переходить. Договір зберігання є безоплатним та не покладає на управління освіти жодних фінансових зобов'язань.

Товар приймається на зберігання за кількістю та якістю уповноваженими представниками сторін, згідно з актом приймання-передачі товару на зберігання. Товар вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару управлінню освіти. У разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови зберігача повернути поклажодавцю товар в терміни, передбачені договором, зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару, виходячи з рівня цін на товар, що склався на день відшкодування, але не нижче початкової вартості, зафіксованої в специфікації до договору, у термін не більш як 5 днів. Моментом пред'явлення вимоги про повернення товару або вимоги про сплату грошових коштів вважається дата їх відправлення позивачем.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених і договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням,

проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, j вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами спірного договору регулюються приписами Глави 66 Зберігання ЦК України.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статті 949, 953 ЦК України передбачають, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 освіти зверталось до суду з вимогою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" виконати обов'язок по поверненню майна: плити електричної типу ПЕ-6Ш в кількості 13 шт., плити електричні типу ПЕ-4Ш в кількості 7 шт. (загальною вартістю 199 158,00 грн.) відповідно до умов договору відповідального зберігання від 27.12.13 р. № 10-2013 з належним оформленням актів приймання-передачі майна; Позовні Вимоги були мотивовані тим, що після закінчення встановленого строку зберігання переданого відповідачу майна, останній на вимогу поклажодавця всупереч умовам договору майно у встановленому порядку не повернув.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2015 р. по справі № 910/137/15-г позовні вимоги задоволено та вирішено зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" виконати обов'язок по поверненню ОСОБА_1 освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації майна: плити електричної типу ПЕ-6Ш в кількості 13 шт., плити електричні типу ПЕ-4Ш в кількості 7 шт. (загальною вартістю 199 158,00 грн.) відповідно до умов договору відповідального зберігання від 27.12.13 р. № 10-2013 з належним оформленням актів приймання-передачі майна. Дніпровським районним відділом ДВС міста Києва ГТУЕО у м. Києві винесено постанову від 29.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його виконання.

Враховуючи викладене, суд констатує, що зобов'язання відповідача щодо повернення товару за Договором зберігання не виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору зберігання від 27.12.2013 № 10-2013 у разі втрати переданого на зберігання Товару або відмови Зберігача повернути ОСОБА_1 освіти товар в терміни, передбачені в Договорі, Зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого Товару, виходячи з рівня ціни на Товар, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості, зафіксованої в специфікації до Договору.

Таким чином, ТОВ Інкомрайс зобов'язане відшкодувати ОСОБА_1 освіти вартість неповернутого товару плити електричної типу ПЕ-6Ш в кількості 13 шт., плити електричні типу ПЕ-4Ш в кількості 7 шт., в сумі 199 158,00 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем пропущено строк позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі статтями 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умовами укладеного між сторонами договору зберігання передбачено обов'язок відповідача повернути товар зі зберігання або обов'язок відшкодувати вартість товару у разі його неповернення.

Враховуючи те, що зобов'язання повернути товар зі зберігання не було виконано відповідачем, у відповідача виникло грошове зобов'язання з відшкодування його вартості та, відповідно, позивач набув до відповідача право вимоги сплати грошових коштів в розмірі вартості товару, яке, як встановлено Господарським судом міста Києва у справі №910/137/15-г (а.с.14), реалізував шляхом направлення 31.07.2014 року вимоги про надання інформації щодо схоронності переданого йому на зберігання товару, повернення протягом 7-ми днів товару, переданого на зберігання згідно договору, підписання акту приймання-передачі про повернення товару в порядку п.2.3. договору. Також судом у вищевказаному рішенні встановлено, що в подальшому ОСОБА_1 освіти неодноразово зверталось до зберігача з проханням повернути товар, проте відповідач товар не повернув, відповіді на вимоги позивача не надавав.

В пункті 4.3. договору сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару та/або претензії (вимога про сплату грошових коштів) вважається дата їх відправлення ОСОБА_1 освіти (дата календарного штемпеля відділення зв'язку).

За умовами пунктів 4.2., 4.3. договору в їх сукупності зобов'язання зі сплати грошових коштів за вимогою позивача про виконання цього зобов'язання мало бути виконане відповідачем у термін не більше, як п'ять днів з моменту пред'явлення вимоги.

Таким чином, право ОСОБА_1 освіти пред'явити позов про стягнення вартості неповернутого товару виникло саме з моменту, коли він дізнався про порушення свого права на отримання грошових коштів в якості відшкодування вартості неповернутого товару, тобто з моменту спливу встановленого договором п'ятиденного терміну на виконання вимоги ОСОБА_1 освіти виконати грошове зобов'язання - відшкодувати вартість неповернутого товару, тобто з 31.07.2014 року. З даним позовом до відповідача ОСОБА_1 освіти звернулось до господарського суду м.Києва 05.01.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Також суд не погоджується з думкою відповідача, що фактичне виконання рішення господарського суду м.Києва у справі №910/137/15-г не може бути окремим предметом позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі -Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_3 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

З урахуванням наведених положень, суд зазначає, що дійсно рішенням Господарського суду м.Києва відбувся судовий захист порушених прав ОСОБА_1 освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд звертає увагу відповідача, що ним не надано до матеріалів справи доказів належного виконання вищезазначеного рішення, тому позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 18, код ЄДРПОУ 38648705, р. рахунки не відомі) на користь ОСОБА_1 освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр-т Миру, 6-а, код ЄДРПОУ 37397216, р. рахунки не відомі) відшкодування вартості наступного товару: плита електрична типу ПЕ-6Ш, 6-ти комфорочна, з нержавіючої сталі, з духовою шафою, 380В, в кількості 13 шт., плита електрична типу ПЕ-4Ш, 4-х комфорочна, з нержавіючої сталі, з духовою шафою, 380 В, в кількості 7 шт., в сумі 199 158,00 грн. відповідно до Договору відповідального зберігання від 27 грудня 2013р. №10-2013 та 5550,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.06.2018 р.

Суддя В.В.Литвинова