Постанова

від 06.06.2018 по справі 911/3287/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/3287/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2018 (повний текст підписано 13.02.2018)

у справі №911/3287/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Баришівської районної ради

до Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1)

Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича (відповідач 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Баришівський центр позашкільної роботи "Мрія" Баришівської районної ради Київської області

про зобов'язання звільнити та повернути приміщення

В судовому засіданні 06.06.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Баришівської районної ради до Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області та фізичної особи - підприємця Рожкова Сергія Володимировича, в якому просить суд:

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Рожкова С.В. звільнити та повернути частину нежитлового приміщення Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія" вартістю 812 608,00 грн., загальною площею 198,8 кв. м., розташованого в будівлі по вул. Комсомольська, 21 в смт. Баришівка Київської області, згідно договору оренди майна спільної власності територіальних громад Баришівського району №444 від 29.12.2012, укладеного між відділом освіти молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області та фізичною особою-підприємцем Рожковим С.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Баришівський відділ Бориспільської місцевої прокуратури, опрацювавши інформацію Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації, виявив порушення вимог чинного законодавства України, яке регулює відносини у сфері оренди комунального майна та освіти, в частині збереження мережі освітніх закладів, а саме використання приміщень закладів освіти для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом та дозвіллям дітей.

Так, 28.12.2012 між відділом освіти Баришівської районної державної адміністрації Київської області та фізичною особою-підприємцем Рожковим Сергієм Володимировичем укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад району № 444 зі строком дії до 01.01.2018, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення загальною площею 198,8 кв.м., яке розташовано в триповерховій будівлі Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія" за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 21 з метою розміщення чемпіонського культурно-спортивного клубу сімейного дозвілля "Сонячний день".

Прокурор наголошував на тому, що відповідно до ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, є ст. 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, і з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Однак, акт прийому-передачі приміщення, що є предметом спірного Договору, не складався, хоча згідно п.3.3 Договору є його невід'ємною і складовою частиною.

Прокурор вказує, що спірний договір оренди є неукладеним, у зв'язку з чим заявляє вимогу про повернення комунального майна із незаконного володіння.

Крім того, прокурор зазначає, що Баришівський центр позашкільної роботи "Мрія" належить до позашкільних навчальних закладів, як це визначено приписами ст. 39 Закону України "Про освіту". Оскільки приміщення, яке передано в оренду є частиною будівлі навчального закладу, то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом. Однак, в орендованому приміщення функціонує чемпіонський культурно-спортивний клуб сімейного дозвілля "Сонячний день", який здійснює свою діяльність без отримання у встановленому порядку сертифікатів про державну акредитацію закладу чи відповідної ліцензії. Прокурор твердить, що чемпіонський культурно-спортивний клуб сімейного дозвілля "Сонячний день", засновником якого є фізична особа-підприємець Рожков С.В. не є навчальним закладом, а є приватним підприємством, яке надає послуги у тому числі з надання діяльності у сфері спорту та організація інших видів відпочинку та розваг.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вказує, що відповідачами порушено вимоги ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 2.5 Державних норм та правил "Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №144 від 20.02.2013, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Також, прокурор зазначає, що відповідачами порушено вимоги п.19 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки договір оренди укладено без відповідного рішення Баришівської районної ради.

На думку прокуратури, фізичну особу - підприємця Рожкова Сергія Володимировича необхідно зобов'язати повернути орендоване нежитлове приміщення, площею 198,8 кв.м. розташованого в приміщенні будівлі за адресою: Київська області, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 21, шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі із Баришівським центром позашкільної роботи "Мрія" та балансоутримувачем, а саме управлінням освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області.

Представництво інтересів держави в особі Баришівської районної ради прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3 вищевказаної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Через незаконні дії відповідачів, які не належним чином здійснюють правомочність з розпорядження комунальним майном закладів освіти, прокурор самостійно звертається з позовною заявою на захист інтересів держави, зокрема, у зв'язку із порушенням вимог чинного законодавства під час користування об'єктами комунального майна, що входить до навчально-виховного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор зазначає, що використання майна позашкільного навчального закладу не за цільовим призначенням завдає шкоди інтересам держави щодо ефективного та сталого розвитку системи освіти та забезпечення якісного виховання і навчання дітей, збереження мережі навчальних закладів, а відтак порушує інтереси держави.

Разом з тим, незважаючи на те, що ухилення управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації від імперативних приписів законодавства стосовно цільового використання приміщень позашкільного навчального закладу призвело до порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства та освіти, органом місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено повноваження у вказаній сфері - Баришівською районною радою Київської області самостійно не вжито заходів з метою захисту інтересів держави.

Більше того, уповноважені органи, не дивлячись на імперативні приписи закону, не вбачають порушень інтересів держави при використанні приміщень закладів освіти в цілях не пов'язаних з навчально-виховним процесом, що тягне за собою обов'язок прокурора звернутися до суду з метою захисту порушених інтересів держави.

04.12.2017 від Бориспільської місцевої прокуратури до Господарського суду Київської області надійшли додаткові письмові пояснення від 04.12.2017 №34-17153, в яких прокурор додатково обґрунтовує позовні вимоги, зокрема щодо:

відповідача 1 вказує, що враховуючи, що у даному випадку Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області є стороною оспорюваного договору оренди, і водночас є балансоутримувачем орендованого майна, то прокуратурою визначено Управління освіти молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області відповідачем 1 по справі.

відповідача 2 зазначає, що враховуючи, що у даному випадку ФОП Рожков С.В. є стороною оспорюваного договору оренди, і має повернути спірне орендоване нежитлове приміщення на користь Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області, прокуратурою визначено ФОП Рожкова С.В. відповідачем 2 по справі.

Крім того, прокурор зазначає, що спірне нежитлове приміщення є комунальним майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища Баришівського району, а тому Бориспільською місцевою прокуратурою позивачем визначено саме Баришівську районну раду Київської області, в інтересах якої і заявлено прокуратурою даний позов.

18.12.2017 від прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначає, що укладення договору оренди від 28.12.2012 між відділом освіти Баришівської районної державної адміністрації Київської області та фізичною особою-підприємцем Рожковим С.В. суперечить наступним вимогам законодавства: вимогам п.19 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (договір оренди укладено без рішення Баришівської районної ради); вимогам ч.5 ст. 63, ст. 18 Закону України "Про освіту" (використання не за призначенням, без відповідної ліцензії); вимогам ч.2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 640, 795 ЦК України (не укладено акт приймання-передачі майна згідно договору оренди від 28.12.2012).

18.12.2017 від Баришівської районної ради Київської області до Господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками, в тому числі з письмовими поясненнями, в яких позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить зобов'язати фізичну особу-підприємця Рожкова Сергія Володимировича звільнити та повернути приміщення загальною площею 198,8 кв.м., яке розташовано за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 21.

18.12.2017 від прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначає, що укладення договору оренди від 28.12.2012 між відділом освіти Баришівської районної державної адміністрації Київської області та фізичною особою-підприємцем Рожковим С.В. суперечить наступним вимогам законодавства: вимогам п.19 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (договір оренди укладено без рішення Баришівської районної ради); вимогам ч.5 ст. 63, ст. 18 Закону України "Про освіту" (використання не за призначенням, без відповідної ліцензії); вимогам ч.2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 640, 795 ЦК України (не укладено акт приймання-передачі майна згідно договору оренди від 28.12.2012).

18.12.2017 від Баришівської районної ради Київської області до Господарського суду Київської області надійшов супровідний з додатками, в тому числі з письмовими поясненнями, в яких позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить зобов'язати фізичну особу-підприємця Рожкова Сергія Володимировича звільнити та повернути приміщення загальною площею 198,8 кв.м., яке розташовано за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 21.

05.01.2018 від фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що відповідно до п.7.1 договору обов'язок передавати майно в оренду по акту прийому-передачі покладений на орендодавця - відділ освіти, молоді та спорту Баришівської РДА, а тому ФОП Рожков С.В. не може відповідати за зобов'язаннями іншої сторони.

Про укладення договору оренди позивач був обізнаний, оскільки виконкомом Баришівської селищної ради 30.09.2008 було прийнято рішення №133.1, яким за погодженням із власником клубу "Сонячний день" зазначеному клубу було встановлено режим роботи. За твердженнями відповідача 2, орендоване приміщення потребувало ремонту, який відповідачем був здійснений, після чого в 2012 році договір оренди було переукладено з балансоутримувачем - відділом освіти. Відповідач 2 вказує, що протягом строку оренди сумлінно виконував обов'язки, сплачуючи орендну плату, утримуючи приміщення та використовуючи його для організації дозвілля дітей, а згідно Закону України "Про освіту" робота культурно-спортивних клубів сімейного дозвілля не підлягає ліцензуванню. Також відповідач 2 заявляє про застосування у справі позовної давності, яке є підставою для відмови у позові. Так відповідач 2 вказує, що відлік строку позовної давності згідно ст. 261 ЦК України починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. З огляду на те, що приміщення було передано в оренду в 2003 році, зазначає, що строк позовної давності для звернення прокурора з даним позовом сплив.

25.01.2018 від Баришівської районної ради Київської області до Господарського суду Київської області надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що 01.01.2018 строк договору оренди від 28.12.2012 між відділом освіти Баришівської РДА Київської області та ФОП Рожков С.В. закінчився. Рішення про його продовження Баришівською районною радою не приймалось. Зазначає, що на даний час діє рішення Баришівської районної ради від 23.11.2017 №607-24-07 "Про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Баришівського району (комунальної власності)" у відповідність до якого мають бути приведені всі існуючі договори з обов'язковим розглядом даного питання на сесії районної ради. Так, зокрема п.6 вищезазначеного рішення передбачено, що підприємствам, установам, організаціям спільної власності територіальних громад сіл та селища Баришівського району, які є орендодавцями майна спільної власності територіальних громад сіл та селища Баришівського району при передачі майна в оренду керуватись прийнятим рішенням та протягом місяця з дня його прийняття привести діючі договори оренди майна у відповідність до затвердженого типового договору оренди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2018 у справі №911/3287/17 позов задоволено.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Рожкова Сергія Володимировича звільнити та повернути власнику територіальній громаді сіл та селищ Баришівського району в особі Баришівської районної ради на баланс Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації нежитлове підвальне приміщення Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія" Баришівської районної ради площею 198,8 кв.м., розташоване за адресою 07500, Київська обл. Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рожкова Сергія Володимировича на користь Прокуратури Київської області 800,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації на користь Прокуратури Київської області 800,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та не відповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи.

Апелянт зазначає, що вказуючи у рішенні на те, що договір оренди нежитлового приміщення, укладений між відділом освіти Баришевської РДА (правонаступником якого є Управління освіти молоді та спорту Баришевської РДА) та ФОП Рожков С.В. за № 444 від 28.12.2012 на момент укладання суперечив законодавству України, суд не дослідив з чиєї саме вини відбулося порушення законодавства України, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про ухилення ФОП Рожков С.В. від участі в нотаріальному посвідченні договору чи його реєстрації. Судом не взято до уваги, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку апелянта, відповідальність за порушення вимог чинного законодавства повинен нести суб'єкт державного сектору, який уклав договір з перевищенням власних повноважень, а не орендар цього майна.

Апелянт вказує, що оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилась від цього нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Апелянт вказує, що зауважуючи у рішенні, що договір оренди на нежитлове приміщення № 444 від 28.12.2012 укладений без проведення конкурсу на право оренди, суд не дослідив усіх обставин, а саме не з'ясував у позивача чи були у нього, на момент укладання спірного договору, звернення від інших підприємців про надання їм в оренду підвального приміщення БЦПР Мрія .

За твердженнями апелянта, спірний договір є пролонгованим, оскільки Відділ освіти Баришівської РДА не направляв листа ФОП Рожков С.В. з повідомленням про припинення договірних правовідносин.

Апелянт вважає помилковим відмову суду у задоволенні заяви про застосування у справі позовної давності з огляду на триваюче порушення прав власності територіальної громади сіл та селиш Баришівського району. У матеріалах справи відсутні докази того, що триваюче порушення права власності територіальної громади сіл та селиш Баришівського району були вчинені саме ФОП Рожков С.В.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує щодо доводів апеляційної скарги, зокрема, в частині застосування позовної давності та вказує, що відповідно до п. 5.1. постанови Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалось порушення його прав.

У відповіді на відзив відповідач 2 вказує, що відсутність переписки сторін щодо необхідності укладання нового договору оренди нежитлового приміщення свідчить про те, що сторони визнали пролонгацію існуючого договору. Крім того, відсутність звернення Управління освіти, молоді та спорту Баришівської РДА з позовом до ФОП Рожков С.В. до господарського суду першої інстанції, також свідчить про визнання нею факту продовження дії договору оренди №444 від 28.12.2012.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 заперечує проти доводів апелянта та зазначає про її безпідставність, наголошує, що твердження про відсутність письмового підтвердження небажання продовжувати договірні відносини, що означає пролонгацію спірного договору, є неправдивими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки лист про неможливість продовження даного договору Управлінням освіти, молоді та спорту Баришівської РДА без відповідного рішення Баришівської районної ради був надісланий Рожкову С.В. 03.01.2018. Повідомлення про вручення цього листа надійшло до Управління 04.01.2018 (т. 2, а.с. 160).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 15.03.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2018 у справі №911/3287/17 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 911/3287/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича, встановлено прокурору, позивачу, відповідачу 1, третій особі строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 призначено розгляд справи № 911/3287/17 на 08.05.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2018, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №911/3287/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2018.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2018 заперечував проти доводів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2018 заперечував проти доводів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача, відповідача 2, третьої особи та відповідач 2, в судове засідання апеляційної інстанції 06.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 176-178, т. 2).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача 2, третьої особи та відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 між відділом освіти Баришівської РДА (правонаступником якого є відповідач 1 Управління освіти молоді та спорту Баришівської РДА) укладено договір №444 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення (назване в подальшому - приміщення, що орендується) (пункт 1.1 договору);

- адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що орендується: смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 21 (пункт 1.2 договору);

- загальна площа приміщення, що орендується: 198,8 кв. м. підвальне приміщення (пункт 1.3 договору);

- приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення Чемпіонського культурно-спортивного клубу сімейного дозвілля "Сонячний день" (пункт 2);

- приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом одного дня з моменту укладення цього договору (пункт 3.1 договору);

- передача приміщення і майна, що орендується, здійснюється за актом прийому передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду (пункт 3.3 договору);

- строк оренди складає 5 років з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом прийму-передачі (пункт 4.1 договору);

- орендна плата встановлюється рішенням сесії Баришівської районної ради №380-28-05 від 27.03.2009 "Про встановлення ставок орендної плати" і становить 8 грн. за 1 м.кв. на місяць (пункт 5.1 договору);

- після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 15 календарних днів з моменту закінчення строку оренди за актом передачі (пункт 8.1 договору);

- цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 01.01.2013 по 01.01.2018.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди).

Відносини сторін даного Договору, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального та державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що договір оренди № 444 від 28.12.2012 на момент укладення суперечив законодавству України, зокрема вказаний договір оренди укладений без проведення конкурсу на право оренди, що суперечить ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без відповідного рішення власника Баришівської районної ради Київської області, що суперечить п.19 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не відповідає умовам типового договору, що суперечить ч.2 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. (ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування".)

Судом встановлено, що згідно довідки АБ №788855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Баришівський центр позашкільної роботи "Мрія" Баришівської районної ради Київської області є комунальною організацією.

Як вбачається з технічного паспорту на центр позашкільної роботи "Мрія" (вул. Комсомольська, 21, смт. Баришівка) Баришівського БТІ від 28.12.2012 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2012 (копія додана до звіту про оцінку нерухомого майна та міститься в матеріалах справи), власником нежитлової будівлі центру позашкільної роботи "Мрія" є територіальна громада сіл та селищ Баришівського району в особі Баришівської районної ради.

Відповідно до Статуту Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія" Баришівської районної ради Київської області, затвердженого рішенням сесії Баришівської районної ради №347-13-07 від 15.12.2016 (копія якого залучена до матеріалів справи) Баришівський центр позашкільної роботи "Мрія" Баришівської районної ради Київської області створено на підставі розпорядження Баришівської районної державної адміністрації від 10.02.1998 №24. Належить до об'єктів спільної власності територіальної громади сіл та селища Баришівського району (пункт 1.1 статуту). Засновником закладу є Баришівська районна рада (пункт 1.4 статут). У своїй діяльності центр підпорядкований управлінню освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації і працює як районний навчальний заклад (пункт 2.1 статуту).

Відповідно до п.1 Положення про управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області, затвердженого розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації від 24.11.2016 №569 (копія якого залучена до матеріалів справи), Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених завдань.

Пунктом 5 Положення визначено, що Управління освіти молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації є правонаступником прав та обов'язків відділу освіти, відділу фізичної культури та спорту, відділу сім'ї та молоді в частині реалізації освітньої, молодіжної державної політики, фізичної культури та спорту Баришівської РДА.

Підпунктом 12.14 Положення визначено, що одним із основних завдань Управління є управління навчальними закладами, що є комунальною власністю і перебувають у безпосередньому підпорядкуванні.

Факт перебування об'єкту оренди на балансі Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах №1 (копія якої залучена до матеріалів справи).

Враховуючи вищевикладене, судом вірно встановлено, що нежитлова будівля Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія", який знаходиться за адресою смт. Баришівка вул. Комсомольська, 21 є власністю територіальної громади сіл та селищ Баришівського району в особі Баришівської районної ради (код 05408852) та знаходиться на балансі Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації (код 38674085).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з твердженням прокурора про те, що вказаний договір оренди є неукладеним, з огляду на те, що поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Договір оренди від 28.12.2012 №444 виконувався, тобто відповідач 2 фактично отримав в користування орендоване приміщення, користувавсяч ним та сплачував за нього орендну плату.

Факт користування відповідачем 2 орендованим приміщенням за договором №444 від 28.12.2012 сторонами у справі визнається. Більше того, передання майна орендарю відбулось задовго до 28.12.2012, оскільки укладенню зазначеного договору з балансоутримувачем Відділом освіти Баришівської РДА передувало укладення договорів оренди нежилого приміщення безпосередньо із Баришівським центром позашкільної роботи "Мрія", а саме договору від 01.11.2003, за яким ФОП Рожкову С.В. було передано підвальне приміщення площею 22 кв.м., та договору від 01.01.2008, за яким ФОП Рожкову С.В. будо передано підвальне приміщення площею 172 кв.м.

За таких обставин, визначення договору (який фактично виконувався), як неукладеного, не може мати місце, а відтак зазначені твердження прокурора спростовуються фактичними обставинами, є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судом першої інстанції вірно зазначено про необхідність розмежовування видів недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора. За змістом частини другої ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним в силу закону, незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Як вбачається з умов договору оренди №444 від 28.12.2012, копії технічного паспорту об'єкту, звіту про оцінку нерухомого майна, договір оренди укладений між сторонами строком на 5 років (пункт 10.1 договору) відносно відокремленого приміщення з окремим входом - частини капітальної споруди Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія" - підвального приміщення площею 198,8 кв.м.

Відповідно до ст. 793 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Враховуючи наведене, договір оренди №444 від 28.12.2012 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з вказаного договору оренди №444 від 28.12.2012, вимоги закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди окремої частини капітальної споруди, укладеного на строк 5 років, відповідачами дотримано не було.

Відповідачем 2 не доведено вчинення будь - яких дій на здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного правочину, а посилання апелянта на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що за умови відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації, спірний договір в судовому порядку визнано дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Тобто, у відповідності до вимог ст.ст. 220, 794 ЦК України вказаний договір оренди №444 від 28.12.2012 є нікчемним, відтак визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як встановлено судом, в даному випадку мова йде не про реституцію, як повернення сторонами отриманого за недійсним або нікчемним правочином, а про вимогу власника - територіальної громади сіл та селищ Баришівського району в особі Баришівської районної ради - повернути майно від особи, яка без належної правової підстави володіє ним (ст. 387 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прокурором не підтверджені належними доказами твердження прокурора про використання відповідачем 2 орендованого приміщення для цілей, не пов'язаних із навчально-виховним процесом та організацією дозвілля дітей, але це не спростовує факт того, що договір оренди укладений з грубим порушенням чинного законодавства та є нікчемним в силу закону, а відтак не створює для його сторін жодних бажаних наслідків.

Враховуючи вище викладене, вимога прокурора про зобов'язання фізичної особи-підприємця Рожкова С.В. звільнити та повернути власнику частину нежитлового приміщення Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія", розташованого в будівлі по вул. Комсомольська, 21 в смт. Баришівка Київської області, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Відповідач 1 зазначає, що відповідно до п. 10.5 спірного договору оренди, у разі відсутності заяви із сторін про припинення або зміни договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим та той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відтак строк дії спірного договору, згідно п. 4 закінчився 01.01.2018. Згідно наявного в матеріалах справи листа Управління освіти, молоді та спорту Баришівської РДА про неможливість продовження даного договору, відповідачу 2 необхідно було звернутись до Баришівської районної ради для продовження дії договору, оскільки продовження договору управлінням освіти, молоді та спору без проходження процедури, затвердженої рішенням Баришівської районної ради №607-24-07 від 23.11.2017 Про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Баришівського району неможливе.

Однак, як зазначає сам відповідач 2, останній не виконав умови зазначеного листа для продовження строку дії спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про відсутність письмового підтвердження небажання продовжувати договірні відносини, що означає пролонгацію спірного договору.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в даному випадку має місце триваюче порушення прав власності територіальної громади сіл та селищ Баришівського району, яке полягає у триваючому користуванні фізичною особою - підприємцем Рожковим С.В. комунальною власністю - частиною приміщення Баришівського центру позашкільної роботи "Мрія", без наявних правових підстав, у зв'язку з чим заява про застосування у справі позовної давності є безпідставною.

Так, Баришівською районною радою рішень про передачу спірного майна в оренду відповідачу 2 не приймалось, доказів звернення орендодавця - відділу освіти Баришівської РДА до власника про надання дозволу на передачу майна в оренду матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на рішення №133.1 від 30.09.2008 "Про встановлення режиму роботи культурно-спортивного клубу "Сонячний день" є безпідставним, оскільки зазначене рішення було прийняте виконкомом Баришівської селищної ради, а не особою, що здійснює правомочності власника щодо спірного майна - Баришівською районною радою.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст.261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим ч.ч.1, 2, 4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону, встановлені ч.1 ст.261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною 2 ст. 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст.1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Таким чином, до спірних взаємовідносин за позовом прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка, згідно з ст.257 ЦК України, становить три роки.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, прокурор зазначав, що протягом тривалого часу Баришівською районною радою як представницьким органом територіальної громади не вживаються заходи щодо захисту її інтересів щодо спірних відносин користування комунальним майном. Власне бездіяльність районної ради як органу місцевого самоврядування, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і є підставою для представництва прокурором інтересів громади в суді з метою їх захисту у спорі щодо повернення власнику об'єкта комунальної власності відповідно до вимог ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Матеріали справи містять попереднє повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури від 05.10.2017 №14176вих17, направлене до Баришівської районної ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було правомірно відмовлено відповідачу 2 у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача 2 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Доводи прокурора та відповідача 1, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2018 у справі №911/3287/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рожкова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2018 у справі №911/3287/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2018 у справі №911/3287/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3287/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 12.06.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

С.А. Гончаров