Постанова

від 10.05.2018 по справі 922/3405/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3405/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубоелемент",

представник позивача - Жовновач А.М. (договір № 5/18 про надання правової допомоги від 12.04.2018),

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз",

представник відповідача - Волощук П.Ю. (довіреність № Др-244-1217 від 29.12.2017,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 23.01.2018

у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Бородіна Л.І., Камишева Є.В.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубоелемент",

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут",

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубоелемент" (далі - ТОВ "Трубоелемент", позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (далі - ПАТ "Харківгаз", відповідач), в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення донарахування позивачу обсягу (об'єму) переданого (спожитого) природного газу у червні 2017 за номінальною потужністю, згідно фактично встановленого неопломбованого газового обладнання в загальній кількості 194764 куб. м за період з 29.12.2016 07:00 по 12.06.2017 о 11:00; зобов'язати відповідача провести перерахунок вартості спожитого позивачу природного газу та скасувати донарахований обсяг (об'єм) природного газу у розмірі 194764 куб. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі № 922/3405/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з результатів експертизи газового лічильника, проведеної 15.06.2017, а також вказав на те, що на підставі акта про порушення від 12.06.2017 № 31 щодо несанкціонованого втручання в газовий лічильник, розглянутого на засіданні комісії з розгляду актів про порушення від 27.06.2017 ПАТ "Харківгаз", та довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 16.06.2017 № 39-1-3/1012Н проведено нарахування вартості не облікованого об'єму та обсягу природного газу з період з 07:00 год. 29.12.2016 по 07:00 год. 01.06.2017 по газовому обладнанню, що містяться у позивача: 2 пальника газових номінальною потужністю 25,23 куб. м, що склала 1 284 781,20 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 922/3405/17 зазначене вище судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними дії ПАТ "Харківгаз" щодо проведення донарахування ТОВ "Трубоелемент" обсягу (об'єму) переданого (спожитого) природного газу у червні 2017 року за номінальною потужністю згідно фактично встановленого неопломбованого газового обладнання в загальній кількості 194764 куб. м. за період з 29.12.2016 07:00 по 12.06.2017 11:00. Зобов'язано ПАТ "Харківгаз" провести перерахунок вартості спожитого ТОВ "Трубоелемент" природного газу та скасувати донарахований обсяг (об'єм) природного газу у розмірі 194764 куб. м. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення засідання комісії ПАТ "Харківгаз" з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом від 27.06.2017, прийняте не уповноваженими на вчинення відповідних дій складом комісії, що виключає його легітимність у вирішенні питання про задоволення акта про порушення від 12.06.2017 № 31, а також складені технічного розрахунку від 03.07.2017 та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу та його вартості від 03.07.2017.

В свою чергу, суд зауважив на тому, що акт про порушення від 12.06.2017 не може бути достовірним та достатнім доказом скоєння позивачем порушення Кодексу газорозподільних систем України у вигляді несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, оскільки відкриття ним запірного пристрою, як і пошкодження пломби, несанкціонованого втручання в його роботу не доведено належними доказами.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 922/3405/17, ПАТ "Харківгаз" звернулось з касаційною скаргою, якій просило скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 13, 73, 267, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також вказує на те, що судом не застосовані положення п. 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем та п. 1 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ, які регулюють спірні правовідносини. Водночас скаржник зауважує на тому, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний суд не вірно встановив, що такі правовідносини відносяться до відшкодування збитків.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3405/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2018 прийнято справу № 922/3405/17 господарського суду Харківської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 922/3405/17 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 10.05.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа підтримала вимоги касаційної скарги та просила скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечував проти її задоволення та просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

В судове засідання 10.05.2018 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі. Третя особа уповноваженого представника не направила, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституцією України, ст.1 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

При цьому, особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.06.2017 на об'єкті позивача, розташованого за адресою: Харківська обл., с. Безлюдівка, вул. Харківська, представниками ПАТ "Харківгаз" (головним фахівцем управління метрології Бєлкіним В.О., фахівцем ВЕБ Краєвим С.В.), Управління метрології провідним інженером Седак А.М. в присутності представника ТОВ "Трубоелемент" Старигіна І.В., складений акт перевірки технічного стану вузла обліку від 12.06.2017 № 1893, відповідально до якого виявлені наступні зауваження: відсутні засоби дистанційної передачі даних, адаптованих в системі збору даних ПАТ "Харківгаз"; невідповідність встановленого газоспоживчого обладнання проектній документації, яка погоджена з ПАТ "Харківгаз". В наявності 2 пічки зі зйомними пальниками. Тип та марка пальників ідентифікувати неможливо. Умовний діаметр перетину пальників складає 110х110 мм та 90х90 мм; відсутня спеціалізована монтажна організація, яка має відповідний дозвіл на проведення монтажу та налагодження ВОГ та його складових частин; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу GMS G 40-40-1.0-У2-НЧ, № 112079). Суматор лічильника виходить зі зчеплення з лічильником, в зв'язку із чим, облік газу не ведеться при фактичному споживанні.

За наслідками виявленого порушення в роботі засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) - газового лічильника, що знаходився на об'єкті позивача, яке полягало в тому, що суматор лічильника виходив із зчеплення з передаточним механізмом від роторів лічильника, в зв'язку з чим облік газу не проводився при фактичному споживанні, представниками ПАТ "Харківгаз", провідним інженером упр. метрології Седак А.М. в присутності представника ТОВ "Трубоелемент" Старигіна І.В. складено акт про порушення від 12.06.2017 № 31.

12.06.2017 представниками відповідача демонтовано газовий лічильник GMS G 40-40-1.0-У2-НЧ (№ 112079), упаковано у поліетиленовий пакет, опломбовано пл. № R 20279913 та направлено для проведення експертизи на базі лабораторії з технічного обслуговування та ремонту промислових та побутових лічильників газу відділу лабораторних вимірювань управління метрології ПАТ "Харківгаз", про що складений відповідний протокол № 1894 від 12.06.2017 та за бажанням споживача припинено газопостачання на час відсутності комерційного вузла обліку, вхідна засувка разом із заглушкою опломбовано пл. № R 20279779.

За результатами проведеної експертизи складено акт експертизи лічильника газу від 15.06.2017 № 17Пр, яким встановлено цілісність заводської пломби та повірчого тавра, відліковий механізм від'єднується без пошкодження цілісності пломб, інші механічні пошкодження відсутні, що мало наслідком для висновку комісії про наявні ознаки втручання в лічильник, що можуть впливати на його функціонування.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Так, судом апеляційної інстанції зауважено, що зазначення в акті експертизи лічильника газу від 15.06.2017 № 17Пр про те, що відліковий механізм з місця встановлення знімався, що давало можливість використовувати не облікований газ - є припущенням, оскільки будь-яких обґрунтувань (доказів) на підтвердження цього не було наведено. При цьому, висновок експертного дослідження надано комісією ПАТ "Харківгаз" за результатами зовнішнього огляду лічильника газу.

Крім того, апеляційною інстанцією за наслідками перегляду судового рішення в апеляційному провадженні встановлено, що ДП Завод "Арсенал" (виробник засобу вимірювальної техніки) в листі від 20.11.2017 № 828 зазначив, що у лічильниках газу "GSM" виробництва ДП Завод "Арсенал" для закріплення лічильного механізму застосовано з'єднання типу "вал-втулка" зі стопорним кільцем типу DIN 471 (виробник Boellholl (Austia), яке з'єднує корпус лічильного механізму з корпусом лічильника і яке є доступним тільки всередині корпуса лічильного механізму. Вилучити, замінити, змінити конструкцію стопорного кільця та від'єднати механізм без руйнування або пошкодження пломб і пломби вального дроту механізму лічильного (дві навісні пломби) - неможливо; будь-яке несанкціоноване втручання в конструкцію лічильника шляхом вищезгаданих прихованих заходів без пошкодження захисного пломбування лічильника - неможливо.

При цьому, висновком експертного трасологічного дослідження від 11.09.2017 № 12481, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса за заявою позивача встановлено, що на деталях та елементах лічильного механізму лічильника газу GMS-G40-40, заводський номер 112079, наданого для дослідження, сліди стороннього механічного впливу, які свідчать про несанкціоноване втручання в роботу лічильного механізму відсутні. Цілісність встановлених на ньому пломб не порушена.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту втручання відповідача в роботу лічильника, а відтак, акт про порушення від 12.06.2017 не може бути достовірним та достатнім доказом скоєння позивачем порушення Кодексу газорозподільних систем України у вигляді несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу.

Щодо довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-3/1012Н від 16.06.2017, апеляційним господарським судом зазначено, що в матеріалах справи наявний лише її дублікат та відсутні докази про проведення повірки газового лічильнику GMS G 40-40 (зав. № 112079) з застосуванням стаціонарного повірочного обладнання, як це передбачено главою 11 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, зі складання висновку уповноваженим представником метрологічної організації.

Також, судом зауважено, що в матеріалах справи наявні два протоколи засідання комісії з розгляду актів про порушення та проведення перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем від 19.06.2017 та від 27.06.2017, якими було розглянуто та задоволено акт про порушення від 12.06.2017 № 31. При цьому, дослідивши їх зміст, апеляційною інстанцією встановлено, що розрахунок необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу проведений за різні періоди часу та в різній кількості природного газу, що в свою чергу, виключає можливість надати перевагу одному з них.

Виходячи із системного аналізу положень Кодексу газорозподільних систем, суд апеляційної інстанції зазначив, що акт про порушення від 12.06.2017 знаходиться в прямому наслідковому зв'язку з рішенням комісії, яке оформлено протоколом комісії ПАТ "Харківгаз" з розгляду актів про порушення у відповідності до розділу Кодексу газорозподільних систем, та породжує для сторін права чи обов'язки з підстав прийнятих рішенням комісії, яким задоволено акт про порушення. Саме рішення комісії є правовою основою для проведення нарахування, а акт-розрахунок лише засвідчує обсяг та вартість здійсненого перерахунку (донарахування).

Беручи до уваги вищевикладене, на відміну від місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, 0з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" та залишення постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі від 23.01.2018 у справі №922/3405/17 без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі від 23.01.2018 у справі №922/3405/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков