Постанова

від 07.06.2018 по справі 826/4947/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №826/4947/13-а Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Вівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 (м.Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 №0002452209, №0002442209 та №0002432209.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києві Державної податкової служби від 05.03.2013 №0002452209, №0002442209 та №0002432209.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг. Крім того, відповідач посилається на наявність кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента позивача.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, відповідно податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.02.2013 по 18.02.2013 ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС (правонаступником якої на час розгляду справи є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ Еліт-Ландшафт по взаємовідносинам з приватним підприємством Оранта БВ , громадської організації ТОВ інвалідів м. Києва Захист з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з товариством з обмеженою відповідальністю Різано трейд з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 № 154/22-9/34478669, яким встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 266740, 00 грн; п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 316245, 00 грн; завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2011 року у сумі 10512,00 грн.

На підставі акту перевірки від 18.02.2013 № 154/22-9/34478669 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 №0002452209, яким позивачу за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 266741,00 грн, у тому числі 266740,00 грн - основний платіж, 1 грн - штрафні (фінансові) санкції; №0002442209, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10512,00 грн; №0002432209, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372929,00 грн, у тому числі 316245,00 грн - основний платіж, 56684,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З акту перевірки відповідача від 18.02.2013 №154/22-9/34478669 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на нікчемність Договорів укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт та товариством з обмеженою відповідальністю Різано трейд від 20.01.2011 № ЕЛ-001, від 21.01.2011 № ЕЛ-002, від 27.01.2011 № ЕЛ-003 та № ЕЛ-004, від 08.02.2011 № ЕЛ-005 та № ЕЛ-006, від 09.02.2011 № ЕЛ-007, від 24.02.2011 № ЕЛ-008, від 25.02.2011 № ЕЛ-009 та № ЕЛ-010, від 15.03.2011 № ЕЛ-012, від 17.03.2011 № ЕЛ-014, а також договорів між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт та приватним підприємством Оранта БВ громадської організації Товариство інвалідів м. Києва Захист від 03.10.2011 № ОЕ/07-11, від 05.10.2011 № ОЕ/09-11, від 07.10.2011 № ОЕ/12-11, від 17.10.2011 № ОЕ/14-11, від 10.11.2011 № ОЕ/20-11, від 14.11.2011 № ОЕ/23-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Різано трейд (виконавець) укладено ряд типових договорів від 20.01.2011 № ЕЛ-001, від 21.01.2011 № ЕЛ-002, від 27.01.2011 № ЕЛ-003 та № ЕЛ-004, від 08.02.2011 № ЕЛ-005 та № ЕЛ-006, від 09.02.2011 № ЕЛ-007, від 24.02.2011 № ЕЛ-008, від 25.02.2011 № ЕЛ-009 та № ЕЛ-010, від 15.03.2011 № ЕЛ-012, від 17.03.2011 № ЕЛ-014, за якими виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт, а саме: по благоустрою території Культурно-оздоровчого центру , по укріпленню схилу та укладці рулонного газону на території Центру відпочинку та здоров'я , по плануванню грунтосуміші на території Культурно-оздоровчого центру , по висадці рослин на території Центру відпочинку та здоров'я , по чистці та валці дерев на території Культурно-оздоровчого центру , по висадці рослин на території Готельно-ресторанного комплексу , пересадці рослин на території Культурно-оздоровчого центру , по пересадці рослин на території Готельно-ресторанного комплексу , по стрижці дерев та пересадці рослин на території Центру відпочинку та здоров'я , по чистці та валці дерев на території Центру відпочинку та здоров'я , а замовник прийняти виконані роботи та сплатити їх на умовах даного договору.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт (замовник) та приватним підприємством Оранта БВ громадської організації Товариство інвалідів м. Києва Захист (виконавець), також було укладено ряд типових договорів від 03.10.2011 № ОЕ/07-11, від 05.10.2011 № ОЕ/09-11, від 07.10.2011 № ОЕ/12-11, від 17.10.2011 № ОЕ/14-11, від 10.11.2011 № ОЕ/20-11, від 14.11.2011 № ОЕ/23-11, за якими виконавець зобов'язується виконати комплекс наступних робіт: по валці та чистці дерев, по висадці декоративних рослин (берези), по влаштуванню накриття для захисту рослин (туї) , по пересадці серумів та прополці ялівця, по благоустрою господарського блоку, по мульчуванню та утепленню рослин на території Центру відпочинку та здоров'я , а замовник прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії вказаних вище договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, специфікацій та податкових накладних.

Згідно довідки АБ №620317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по товариству з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт (код 34478669), основним видом діяльності є, зокрема, надання ландшафтних послуг, будівництво водних споруд, оптова торгівля квітами та рослинами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Судом першої інстанції зазначено, що зі штатного розпису позивача вбачається, що на підприємстві працює недостатня кількість робітників для виконання робіт передбачених спірними договорами, а тому вказане свідчить про наявність економічної доцільності та ділової мети у залучені до виконання таких робіт зазначених контрагентів позивача.

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт та товариством з обмеженою відповідальністю Різано трейд вказано на акт від 10.02.2011 №01/23-1/36445153 виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Різано трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 - 31.12.2011 та на акт від 05.07.2012 №1064/22-20/37770170 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства Оранта БВ Громадської організації Товариство інвалідів м. Києва Захист щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку 1, за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт та приватним підприємством Оранта БВ Громадської організації Товариство інвалідів м. Києва Захист .

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Різано трейд та приватним підприємством Оранта БВ громадської організації Товариство інвалідів м. Києва Захист .

Контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача; всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і фактично зроблені на припущеннях посадової особи, що здійснювала перевірку позивача; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Ландшафт відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між останнім та його контрагентом; доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки акта зустрічної звірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів (послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та формування витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідними видатковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Представник податкового органу посилається на те, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні СВ ПМ Бориспільської ОДПІ перебуває кримінальна справа №05-8685 порушена 14.07.2011 за фактами фіктивного підприємництва, в тому числі ТОВ Різано трейд .

ГУ ДФС у м. Києві було направлено запит до Генеральної прокуратури України щодо надання інформації про кримінальну справу №05-8685, який було перенаправлено до прокуратури Київської області.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції проголосив ухвалу від 22.05.2018, якою зобов'язав прокуратуру Київської області надати інформацію про кримінальну справу №05-8685 щодо посадових осіб ТОВ Різано трейд , належним чином засвідчені копії протоколів допитів посадових осіб, висновків експертиз, обвинувальних актів, судових вироків та інших доказів протиправної діяльності підприємства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Еліт-Ландшафт .

Натомість, ні на запити податкового органу, ні на ухвалу суду, жодної відповіді від прокуратури Київської області направлено не було, колегія суддів позбавлена можливості провести аналіз матеріалів кримінального провадження та встановити обставини, що мають значення для даної справи.

Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

Разом з тим, як на момент складання акту перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розгляду справи по першому колу Вищим адміністративним судом України та по другому колу судами першої та апеляційної інстанції, податковим органом не надано доказів отримання неправомірної податкової вигоди позивачем, не надано протоколів, вироків кримінальних проваджень, в яких досліджувались взаємовідносини з ТОВ Еліт-Ландшафт

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 №0002452209, №0002442209 та №0002432209, які є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.06.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Ю.А. Ісаєнко