Постанова

від 12.06.2018 по справі 326/392/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у. № 326/392/17 Головуючий у 1-й інстанції: Чапланова О.М.

Провадження № 22-ц/778/331/ 18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс - Сервіс на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс до ОСОБА_4, Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, Приморська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ТОВ Агроплюс-Сервіс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ПрСГП АФ Славута , третя особа: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.09.2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс було укладено два договори оренди, за умовами яких ОСОБА_6 надала товариству у користування строком на п'ять років дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 7, 4567 га (угіддя рілля) та площею 1, 0288 га (угіддя сіножаті), які знаходяться на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Відповідно до умов вказаних договорів оренди орендна плата повинна була сплачуватись у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 8 договорів оренди землі, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити договір на новий строк, для чого повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За 30 днів до закінчення строку дії вказаних договорів оренди орендарем повідомлено орендодавця про намір продовжити їх дію на новий строк, тобто до 25.09.2019 року, що підтверджується повідомленням орендаря від 19.08.2014 року, в зв'язку з чим вищевказані земельні ділянки залишились у користуванні позивача на новий строк до 25.09.2019 року. Але, відповідні зміни до зазначених договорів оренди не внесено і не здійснено їх державну реєстрацію.

Під час отримання витягів з Державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що відносно спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно вже є дані щодо реєстрації права їх оренди. А саме, стало відомо, що новим власником вказаних земельних ділянок став ОСОБА_4, який 27.10.2016 року уклав нові договори оренди з ПСП АФ Славута .

Позивач вважає, що відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України до ОСОБА_4 перейшли окрім прав, також і зобов'язання, зокрема за договорами оренди спірних земельних ділянок, які були укладені між ТОВ Агроплюс-Сервіс та ОСОБА_6, що в свою чергу виключає можливість укладення нових договорів оренди спірних ділянок з іншим орендарем, до закінчення строку дії вищезазначених договорів.

Позивач вважає, що укладені між відповідачами договори оренди та реєстрація права оренди є незаконними і порушують його права, оскільки договори оренди між ОСОБА_4 та позивачем були укладені і зареєстровані у встановленому законом порядку відповідно до законодавства і термін їх дії не завершився, а значить, у відповідачів відсутні правові підстави для укладення нових договорів без припинення первісних. Договори оренди землі між відповідачами укладені в період дії договорів оренди позивача від 25.09.2009 року, які не припинили своєї дії, та без врахування пріоритетного права позивача на їх продовження чи укладання нових, або внесення до них відповідних змін.

Окрім того, наявність договорів оренди спірних земельних ділянок між ОСОБА_4 та ПСП АФ Славута призведе до того, що новий орендар отримає земельні ділянки з посівами товарної сільгосппродукції, здійсненими попереднім орендарем - ТОВ Агроплюс-Сервіс , в зв'язку з чим товариству буде завдано шкоди, орієнтовний розмір якої становить 34874,66 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки ОСОБА_4, площею 7,4567 га (угіддя рілля), що знаходиться на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області, укладений ним 27.10.2016 року з ПСП Агрофірма ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки ОСОБА_4 площею 1,0288 га (угіддя сіножаті), що знаходиться на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області, укладений ним 27.10.2016 року з ПСП Агрофірма ОСОБА_3 ; стягнути з ПСП Агрофірма ОСОБА_3 судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду, ТОВ Агроплюс - Сервіс подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 IV-ЗП № 017175 від 10.10.2008 року належала земельна ділянка площею 8,4855 га, з яких 7,4567 га (рілля) та 10288га (сіножаті), що розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належала на праві власності (а.с. 129-131, т.1)

25 вересня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс було укладено договір оренди землі № б/н, предметом якого є земельна ділянка площею 7,4567 га (рілля).(а.с.12-15, т.1).

25 вересня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс було укладено договір оренди землі № б/н, предметом якого є земельна ділянка площею 1,0288 га (сіножаті).(а.с.18-19, т.1.).

Відповідно до умов зазначених договорів орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар прийняти у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Зеленівської сільської ради строком на 5 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8). Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.37). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43).

Як було встановлено судом, договори оренди були зареєстровані у відділі Держкомзему у Приморському районі Запорізької області, 24.05.2011 року, що свідчить про те, що строк дії укладених у 2009 році договорів оренди, закінчився відповідно 24.05.2016 року.

З наявного в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть вбачається, що орендодавець ОСОБА_6 померла 20 червня 2013 року (а.с.85, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, новим власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_4, який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 (а.с. 111-112, 139,193 т.1)

27 вересня 2016 року між ОСОБА_4 та ПСП Агрофірма ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок площею 7,4567 га та 1,0288 га, що знаходиться на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області. (а.с. 153-155, 207-209, т.1)

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язуються передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення договору оренди між позивачем та матір'ю відповідача - ОСОБА_6І.) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 ч.1 ст. 2 даного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення .Частинами 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди між позивачем та матір'ю відповідача - ОСОБА_6І.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Системне тлумачення зазначених положень норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що договори б/н від 25.09.2009 року, укладені між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс , є укладеними та набрали чинності з моменту державної реєстрації - 24.05.2011 року, а відтак п'ятирічний строк дії договорів, визначений п. 8, слід відраховувати з цієї дати.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із п. 37 договорів оренди, укладених 25.09.2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс , дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, строк дії договорів оренди земельної ділянки площею 7,4567 га, та площею 1,0288 га, укладених між ОСОБА_6 та ТОВ Агроплюс-Сервіс 25.09.2009 року, які набрали чинності з моменту державної реєстрації - 24.05.2011 року, закінчився 24.05.2016 року, саме з указаного часу вказані договори оренди від 25.09.2009 року є припиненими.

Доводи позивача щодо поновлення строку дії вказаних договорів від 25.09.2009 року є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, механізм поновлення дії договору оренди за своєю юридичною сутністю є способом реалізації переважного права орендаря, оскільки поновити орендні відносини не має ані правової підстави, ані сутнісної можливості жодна інша особа, крім орендаря за поточним договором.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до частин першої- п'ятої статті 33 цього Закону(у редакції чинній на момент виникнення питання про поновлення договорів оренди, укладених25.09.2009 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Відповідно до ч.ч. 8-11 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз вищенаведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, вважається порушеним в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 6-2027цс15.

На виконання вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі п. 8 договорів оренди землі від 25.09.2009 року сторонами цих договорів визначено механізм поновлення договорів оренди землі, шляхом попередження орендарем про реалізацію переважного права поновити дію договорів на новий строк не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів.

Однак, ТОВ Агроплюс-Сервіс не було надано суду належних доказів направлення орендодавцю за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди земельних ділянок від 25.09.2009 року та проектів додаткових угод про поновлення договорів оренди, в той час, коли переважне право на поновлення договору оренди на новий строк можна реалізувати лише за умови дотримання строків і процедури повідомлення про намір скористатися таким правом.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги надане ТОВ Агроплюс-Сервіс повідомлення про продовження користуватися земельними ділянками площею 7,4567 га та площею 1,0288 га після закінчення строку дії договорів оренди від 25.09.2009 року із зазначенням про ознайомлення з ним 19.08.2014 року орендодавця - ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_6 померла 20.06.2013 року. (а.с.23, т.1),

Жодних доказів повідомлення ОСОБА_4,який є спадкоємцем ОСОБА_6, про намір продовжити дію договорів оренди землі від 25.09.2009 року позивачем суду також не було надано.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачем не було виконано умови вказаних договорів оренди та ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо порядку та умов поновлення їх дії на новий строк.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Аналогічна норма міститься в п. 37 договорів оренди землі від 25.09.2009 року.

У зв'язку з наведеним, враховуючи, що до закінчення строку дії договорів оренди землі від 25.09.2009 року, та в подальшому після закінчення строків їх дії, позивач не звертався у встановленому законом порядку до відповідача ОСОБА_4 з приводу поновлення цих договорів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_6І та ТОВ Агроплюс-Сервіс на новий термін.

Слід також зауважити, що сам по собі факт продовження користування вищезазначеними земельними ділянками після закінчення строку договорів оренди, а саме: після 24.05.2016 року, та відсутність протягом одного місяця після закінчення строків договорів листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договорів оренди землі, при відсутності повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк та при відсутності доказів, що до листа-повідомлення орендарем було додано проекти додаткових угод, не свідчить про поновлення зазначених договорів оренди землі та про наявність у позивача правових підстав для цього користування вказаними земельними ділянками.

При цьому, на підтвердження факту користування зазначеними земельними ділянками після спливу строку договорів їх оренди, позивачем суду не було надано також жодного доказу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні саме ПСП Агрофірма ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2017 року № 83, про сплату фіксованого сільськогосподарського податку, а також відомістю про наявність земельних ділянок.(а.с.96-98, т.1).

Зазначене свідчать про те, що ПСП Агрофірма ОСОБА_3 здійснює використання спірних земельних ділянок за відсутності жодних заперечень позивача.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, тієї обставини, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок від 27.10.2016 року відповідачами було порушено переважне право ТОВ Агроплюс-Сервіс , як орендаря за договором від 25.09.2009 року, на укладення договору найму на новий строк, оскільки факт припинення дії договорів оренди від 25.09.2009 року унеможливлює для позивача застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі за відсутності на те волі відповідача ОСОБА_4, враховуючи, що договір автоматично не пролонгується.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції повноі всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс - Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12.06. 2018 року.

Головуючий:

Судді: