Постанова

від 12.06.2018 по справі 2а/0470/13912/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №2а/0470/13912/12

адміністративне провадження №К/9901/4050/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року (суддя - Тулянцева І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року (судді: Коршун А.О. (головуючий), Баранник Н.П., Чередниченко В.Є.) у справі №2а/0470/13912/12 Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМ" (далі - позивач, ТОВ "ІНФО-КОМ") звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 листопада 2012 року №0001290220, №0001280220, №0001270220, №27094/0000872303.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ІНФО-КОМ" посилається на відсутність порушень вимог податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів у контрагентів у період, що перевірявся.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2012 року №0001290220, №0001280220, №0001270220, №27094/0000872303.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з встановлення факту реального придбання позивачем товарів у контрагентів за період 2010-2012 років, які використовувались ним у власній господарській діяльності та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами у період, що перевірявся.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується виключно дублюванням окремих положень акту перевірки позивача, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, натомість доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІНФО-КОМ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ СтройСитиЛайт , Росія; ТОВ Global Business - Глобол Бізнес , Казахстан, ПавлодарМетизЦентр , Казахстан, ТОВ фірма Центр Снаб , Казахстан, ТОВ ЕГА-2007 , Грузія, ТОВ Авентура , Росія, ТОВ Беркон , Росія, ІП Ю.В.Тихонов, Росія, ТОВ Нуміна , Молдова, ТОВ Бепрі , Білорусь, фірма SRL TORERU-OPV, Молдова, VERKATO (UK) LTD, Великобританія, ОП ТОВ Техпром , Росія, в грудні 2010 року, січні - листопаді 2011 та ТОВ Авентура , Росія, Linkway International Limited, Китай, ТОВ Технопром , Росія, ВАТ Молдавський металургійний завод (Молдова), у січні - березні, травні - серпні 2012 року та відображення їх у податковому обліку, про що складено акт №3609/175/22-306/30815560 від 25 жовтня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп.14.1.13, пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 п.138.4 п.138.8.1 ст.138 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на прибуток 1 153 621,00 грн; пп.14.1.191, 14.1.202. п.14.1 ст.14, п.185.1. ст.185, пп.196.1.12 ст.196 та п.198.4 ст.198, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 585 906,00 грн; п.2.6 ст.2 постанови правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2012 року за №0001270220, яким визначено зобов'язання щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 699 801,00 грн; №0001280220, яким визначено зобов'язання щодо донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 322 972,00 грн; №0001290220, яким визначено зобов'язання щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 577,00 грн; №27094/0000872303, яким визначено зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 8 299,90 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки контролюючого органу викладені у акті перевірки щодо відсутності у ТОВ ПКФ Нонвесттех фактичної можливості здійснити поставку позивачу відповідно до укладених угод товару (суміш марки СЕТ ТУ У 27.42-25523590-001:2006, розкислюючу суміш марки СП-2 ТУ У 27.42 - 25523590-001:2006, сировину промислову металургійну марки ТУ У 27.1-33185589-011-2007) оскільки власником таких ТУ є інші підприємства, до перевірки не надано сертифікатів якості продукції, специфікацій, виявлені розбіжності у коді та номенклатурі товару при реалізації товару, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ ПКФ Нонвесттех , на підставі укладених договорів, за умовами яких позивач придбав у ТОВ ПКФ Нонвесттех товари (екзотермічну суміш марки СЕТ ТУ У 27.42-25523590-001:2006, розкислюючу суміш марки СП-2 ТУ У 27.42 - 25523590-001:2006, сировину промислову металургійну марки ТУ У 27.1-33185589-011-2007) на загальну суму 3 348 024,60 грн, які в подальшому реалізовував на експорт.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаним контрагентом, які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та ТОВ ПКФ Нонвесттех .

Також, суди обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру вказаних господарських операцій внаслідок того, що ТУ товарів, які постачались останнім на адресу позивача, не належать ТОВ ПКФ Нонвесттех, оскільки у ТОВ ІНФО-КОМ при отриманні такого товару відсутнє зобов'язання встановлювати власників ТУ.

Викладене свідчить про формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ ПКФ Нонвесттех товару на загальну суму 558 004,00 грн у відповідності до вимог податкового законодавства.

Крім того, у період з 2010-2012 рр. ТОВ ІНФО-КОМ здійснювало експортні операції з продажу шпалер та аналогічних настінних покриттів, фотошпалерів в асортименті, виробів з чорних металів без різьби, а саме шплінтів із низьковуглецевої сталі без покриття по ГОСТ 397-79, вугілля антрациту (25-100) за договорами комісії, а експортований товар ТОВ ІНФО-КОМ придбано від ПП Поліслав та ТОВ Типографія Україна - шпалери та аналогічні настінні покриття, фотошпалери в асортименті на загальну суму 957 852,60 грн; ТОВ Метизний завод Шплінт.УА - шплінт із низьковуглецевої сталі без покриття по ГОСТ 397-79 на загальну суму 474 735,10 грн; ПП Ново-Ком - вугілля антрациту сорт АКО (25-100) на загальну суму 459 540,00 грн.

Контролюючий орган посилається на те, що купівля перелічених товарів та їх подальша реалізація на експорт згідно з договорами комісії за ціною, яка є нижче, ніж ціна придбання, не зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача та не мала на меті отримання доходу від цих операцій.

Однак, факт реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, не свідчить про безумовну і беззаперечну відсутність здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності, підприємство має право самостійно обирати способи отримання своїх доходів та розподілу своїх видатків.

Під час судового розгляду справи судами встановлено та не спростовано відповідачем, що наслідки виконання зазначених договорів спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції, та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту за даними договорами.

Щодо встановлення податковим органом в акті перевірки факту наявності не оприбуткованих готівкових коштів в сумі 1 659,98 грн, то судом першої інстанції і апеляційної інстанції встановлено, що дані первинного бухгалтерського обліку (авансових звітів) свідчать про те, що розрахунки проводилися не підприємством, а його працівниками, а саме директором ТОВ ІНФО-КОМ - Куксою С.В. був проведений розрахунок на суму 1 500,00 грн від імені підприємства, що підтверджується квитанцією про сплату комісійної винагороди та брокерських послуг на зазначену суму, а працівником підприємства ОСОБА_5 під час перебування у відрядженні здійснений розрахунок на суму 159,98 грн, що підтверджується авансовим звітом та посвідченням про відрядження, а банківські виписки свідчать про те, що вказані суми були відшкодовані працівникам у повному обсязі у встановлений законодавством строк.

У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі №2а/0470/13912/12 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі №2а/0470/13912/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду