Рішення

від 04.06.2018 по справі 611/1040/17

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/1040/17-ц

Провадження № 2/611/21/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

за участі:

секретаря Ведмідь І.В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, про визнання договорів недійсними,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати недійсним договір комісії №6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року зі всіма додатками до нього, укладеного між ОСОБА_7, в інтересах та від імені якої виступав ОСОБА_5, на підставі нотаріальної довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_8 року НМА 612801, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимиром Вікторовичем, та товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ в особі директора ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року зі всіма додатками до нього, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , який є комісіонером у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року, а також який діяв від імені та на підставі укладеного з власником колісного транспортного засобу договору комісії № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року в особі директора ОСОБА_8, та ОСОБА_2.

В обґрунтування позову зазначив, що у червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Біловодського ВП ГУНП в Луганській області з приводу того, що в ніч з 26 на ІНФОРМАЦІЯ_7 року невстановлені особи одразу після вбивства його батьків - ОСОБА_7 та ОСОБА_9, за адресою проживання - АДРЕСА_3, незаконно заволоділи автомобілем Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав останнім. За фактом вчинення кримінального правопорушення Біловодським ВП ГУНП в Луганській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 6 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, за №12017130430000181 від 23 червня 2017 року.

22 серпня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Біловодського районного суду Луганської області від 17 серпня 2017 року було проведено обшук на прилеглій території де домоволодіння де зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 Барвінківського району Харківської області. В ході проведення якого було виявлено та вилучено зазначений вище транспортний засіб з ключами до автомобіля (2 екземпляри), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_9 з зазначенням власника вказаного автомобіля - ОСОБА_2, поліс страхування №АК/3484827, брошура повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) з пам'яткою власника полісу.

В свою чергу, ОСОБА_4, коли звернувся до слідчого Біловодського ВП ГУНП в Луганській області з клопотанням про накладення арешту на автомобіль Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, дізнався про те, що транспортний засіб було відчужено від імені його покійної матері - ОСОБА_10, відповідачу ОСОБА_2

Таким чином ОСОБА_4 дізнався, що 22 квітня 2017 року між ОСОБА_5, який нібито виступав в інтересах ОСОБА_7, на підставі нотаріальної довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_8 року НМА 612801, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В, та товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ в особі директора ОСОБА_8, було укладено договір комісії № 6678/17/000271 від 22.04.2017 року. Відповідно до укладеного договору комісії, його предметом було за винагороду надання нематеріальних інформаційно-консультативних послуг з організації купівлі-продажу транспортного засобу, а саме: Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Цього ж дня, а саме 22 квітня 2017 року між, товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , який перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 6678 та який є комісіонером у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, а також діє від імені та на підставі укладеного з власником колісного транспортного засобу договору комісії №6678/17/000271 від 22.04.2017 року в особі директора ОСОБА_8, та ОСОБА_2, було укладено договір купівлі продажу № 6678/17/000271 від 22.04.2017 року.

Пунктом 1 вищевказаного Договору купівлі продажу, продавець (товариство з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ ) передає у власність, а покупець (відповідач по справі) приймає у власність транспортний засіб - автомобіль Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач зазначив, що на час оформлення нотаріальної довіреності та укладання договору купівлі-продажу вказаного транспортного засобу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, власник транспортного засобу ОСОБА_7 була вже мертвою, що може свідчити про незаконність укладання вказаного договору. Факт смерті матері позивача - ОСОБА_7, власника транспортного засобу, встановлено рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 28 серпня 2017 року, справа № 408/3286/17-ц. Також, рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 28 серпня 2017 року, справа № 408/3294/17-ц, встановлено факт смерті батька позивача - ОСОБА_9.

ОСОБА_1, вважає, що відповідно до ст. ст. 25,30, 203, 215, 216 ЦК України, спірний договір комісії та договір купівлі-продажу транспортного засобу є недійсними, оскільки з самого початку вони не могли породжувати будь-які наслідки, так як на час його укладання сторона за цим договором, власник майна та матір позивача, була мертвою, тобто втратила цивільну правосуб'єктність: правоздатність та дієздатність.

Таким чином ОСОБА_1 посилаючись на викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_4, відповідно до статті 1270 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, а також, що відповідно до ч. 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, просив позов задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування запереченнь представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 11 квітня 2017 року, в регіональному сервісному центрі МВС м. Харкова, здійснив переоформлення права власності та реєстрацію автомобіля на себе. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № СХМ 260700. З чого слідує, що відповідач є добросовісним набувачем, а підстави для визнання договору недійсним відсутні, так як перехід права власності та реєстрація автомобіля відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, станом на час подання позовної заяви позивач не довів жодним чином, що він є спадкоємцем і має право претендувати на право власності на автомобіль. Вказав, що моментом набуття права власності є його державна реєстрація, а враховуючи, що на час подання позовної заяви позивач не довів жодним чином свого права власності на автомобіль, останній є неналежним позивачем, з чого слідує, що він не має права стверджувати, що договір купівлі-продажу та договір комісії від 22.04.2017 року є недійсними. Також звертає увагу суду на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 06.11.2017 року по справі № 408/5290/17-к, якою визначено місце зберігання автомобілю та в якій в мотивувальній частині вказано, що в судовому засіданні встановлено, що автомобіль належить на праві приватної власності ОСОБА_2, який мешкає за адресою: вул. Зелена, б. 22 с. Малинівка Барвінківський район Харківська область. У наданому до суду відзиві вказує на ухвалу колегії суддів апеляційного суду Луганської області від 11 вересня 2017 року з мотивувальної частини якої можливо зробити ряд висновків: по-перше: ОСОБА_2 є законним власником Автомобіля; по-друге: ОСОБА_2 с добросовісним набувачем автомобіля; по-третє: ОСОБА_4 до моменту подання цієї позовної заяви жодним чином не підтвердив свого права власності на автомобіль; но-четверте: ОСОБА_4 до момент подання цієї позовної заяви жодним чином не підтвердив того, що він мав право на отримання в спадок саме цього автомобіля.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився. Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-сайті на сторінці Барвінківського районного суду Харківської області у рубриці Оголошення про виклик до суду , повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович - в судові засідання не з'явилися також. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку. Направлені на їх адресу судові повідомлення повернулися до суду з відмітками: за закінченням терміну зберігання . У відповідності до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Відповідно до ч.10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідомо, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою цієї статті є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Новоселецький проти України та Федоренко проти України ). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства , Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ). Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м. Ровеньки Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, померла у смт. Любимівка (Дзержинський) м.Ровеньки Луганської області, Україна ІНФОРМАЦІЯ_7 року від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї, відповідно до рішення Біловодського районного суду Харківської області від 28 серпня 2017 року та ухвали рішення Біловодського районного суду Харківської області від 05 вересня 2017 року (а.с.10-12).

Також з рішення Біловодського районного суду Харківської області від 28 серпня 2017 року та ухвали рішення Біловодського районного суду Харківської області від 05 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець м. Ровеньки Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, помер у смт. Любимівка (Дзержинський) м.Ровеньки Луганської області, Україна ІНФОРМАЦІЯ_7 року від вогнепального проникаючого кульового поранення грудної клітини з пошкодженням серця (а.с.7-9).

На підставі вищезазначених рішень 14 вересня 2017 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області були видані свідоцтва про смерть ОСОБА_7 та ОСОБА_9, серії НОМЕР_11 та серії НОМЕР_10 (а.с.13,14).

За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 6 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, за №12017130430000181 від 23 червня 2017 року, за фактом вчинення злочину Біловодським ВП ГУНП в Луганській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані, стосовно того, що в ніч з 26 на ІНФОРМАЦІЯ_7 року невстановлені особи одразу після вбивства - ОСОБА_7 та ОСОБА_9, за адресою проживання - АДРЕСА_2 Луганської області, незаконно заволоділи автомобілем Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 (а. с. 20-21).

З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2017 року між ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, НМА 612801, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., та Товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ було укладено договір комісії № 6678/17/000271, предметом договору якого було - комісіонер за дорученням комітента зобов'язався надати комітенту за винагороду нематеріальні інформаційно - консультаційні послуги з організації купівлі - продажу транспортного засобу - Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.15)

22 квітня 2017 року між, товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , який перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 6678 та який є комісіонером у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, а також діє від імені та на підставі укладеного з власником колісного транспортного засобу договору комісії №6678/17/000271 від 22.04.2017 року в особі директора ОСОБА_8, та ОСОБА_2, було укладено договір купівлі продажу № 6678/17/000271 від 22.04.2017 року, відповідно до якого останній прийняв у власність транспортний засіб - автомобіль Wolkswagen Tiguan, 2010 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 06 листопада 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.16).

Підставою визнання недійсності договорів комісії та купівлі продажу ОСОБА_1 зазначає, що ці правочини з самого початку не могли породжувати будь - яких наслідків, так як на час їх укладання власник майна вже була мертвою.

Верховний Суд України у постанові Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року роз'яснив, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Судом встановлено, що дійсно довіреність, якою ОСОБА_5 було надано право експлуатувати, керувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, а також розпоряджатися (продавати, обміняти, здати в оренду) автомобілем НОМЕР_2, номер шасі: VIN-НОМЕР_5, було посвідчено вже після смерті власника автомобіля - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто на момент коли, відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припинилася.

А отже, суд погоджується з доводами позивача щодо нікчемності зазначеної довіреності у зв'язку з наступним.

Згідно частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до статті 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути встановлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним.

Тобто, у даному випадку має місце недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину - довіреності, а отже вона є нікчемною, її недійсність встановлена законом - ч.1 ст. 219 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 є особою, яка не мала права відчужувати майно, яке належало ОСОБА_7, право на яке фактично перейшло її сину ОСОБА_4 в порядку спадкування, на підставі ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, оскільки спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Також, відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідні роз'яснення містяться у п. 26 Постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014.

Згідно з частинам 1 і 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку що оскільки довіреність, на підставі якої відбулося відчуження автомобіля є нікчемною, суд вважає, що договір комісії № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року та договір купівлі-продажу № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року зі всіма додатками до них слід визнати недійсним.

Суд не бере до уваги доводів відповідача викладених у відзиві стосовно того, що позивач не надав доказів щодо прийняття ОСОБА_4 у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки в матеріалах справи містяться відповідні документи, а саме - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, свідоцтво про народження, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, копія будинкової книги (а.с.69 - 75).

Також, щодо посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а підстави для визнання договору недійсним відсутні, так як перехід права власності та реєстрація автомобіля марки VOLKSWAGEN - TIGUAN відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства, суд ставиться критично у зв'язку з наступним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача. Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було викрадене у власника або особи , якій він передав майно у володіння.

Судовим розглядом встановлено, що автомобіль НОМЕР_2, номер шасі: VIN-НОМЕР_5, власником якого була ОСОБА_7, вибув з володіння останньої поза її волею, шляхом викрадення.

Відтак, з'ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачами вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення від 10 листопада 2017 року позивачем при пред'явленні позову до суду було сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.(а.с.1).

Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, (місцезнаходження - АДРЕСА_6 номер і серія паспорта НОМЕР_6), який діє в інтересах ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання - АДРЕСА_1, с.Дзержинський, Луганська область, номер і серія паспорта - НОМЕР_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3), до ОСОБА_2, (місце проживання - АДРЕСА_7, номер і серія паспорта - НОМЕР_12), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, (реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_4, місце проживання - АДРЕСА_8), товариство з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 31063893, вул. Шевченка,28, м. Харків),приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, (місцезнаходження - АДРЕСА_9) про визнання договорів недійсними, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір комісії № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року зі всіма додатками до нього, укладеного між ОСОБА_7, в інтересах та від імені якої виступав ОСОБА_5, на підставі нотаріальної довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_8 року НМА 612801, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимиром Вікторовичем, та товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ в особі директора ОСОБА_8.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року зі всіма додатками до нього, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ВМІКОМ , який є комісіонером у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року, а також який діяв від імені та на підставі укладеного з власником колісного транспортного засобу договору комісії № 6678/17/000271 від 22 квітня 2017 року в особі директора ОСОБА_8, та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, (місце проживання - вул. Зелена, буд. 22,с. Малинівка, Барвінківського району, Харківської області, номер і серія паспорта - НОМЕР_12), на користь ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання - АДРЕСА_2, с. Дзержинський, Луганська область, номер і серія паспорта - НОМЕР_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) понесені судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 04 червня 2018 року.

Суддя Ю.А. Коптєв