Постанова

від 06.06.2018 по справі 280/950/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 280/950/17

провадження № 61-14259св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Коростишівський районний центр зайнятості Житомирської області,

представник відповідача - Супруненко Тетяна Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Коростишівського районного центру зайнятості Житомирської області на постанову апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростишівського районного центру зайнятості Житомирської області, у якому просив зобов'язати Коростишівський районний центр зайнятості повернути йому грошові кошти у сумі 8 739 грн, як такі, що сплачені безпідставно .

Позовна заява мотивована тим, що з 16 листопада 2015 року по 30 вересня

2016 року позивач перебував на обліку у Коростишівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. 3 жовтня 2016 року він отримав повідомлення відповідача про те, що кошти, виплачені йому у якості допомоги по безробіттю у розмірі 24 982,83 грн, нараховані незаконно, у зв'язку з чим його зобов'язано повернути вказану суму. На виконання даної вимоги ним сплачено на користь відповідача 8 739 грн.

Позивач указує, що рішення про повернення коштів оформлене наказом

від 3 жовтня 2016 року Про повернення зайво виплачених коштів та прийняте на підставі акта перевірки від 3 жовтня 2016 року, у якому зазначено, що між ним та ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА була укладена угода про співпрацю від 26 серпня 2009 року, яка діяла на час його звернення до відповідача із заявою про надання статусу безробітного. Позивач повідомив працівників Коростишівського районного центру зайнятості про те, що ним не виконувалася робота за даним договором з березня 2014 року, що свідчить про припинення угоди. Проте відповідачем безпідставно та необґрунтовано розглянуто та прийнято до уваги наказ ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА

від 30 квітня 2016 року, згідно з яким вказаний договір розірвано з 1 травня 2016 року.

Листом від 31 травня 2017 року ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА повідомило, що його дані були помилково внесені до наказу від 30 квітня 2016 року, а договір від 26 серпня 2009 року вважається припиненим з 1 жовтня 2014 року.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 28 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ про стягнення безпідставно нарахованої допомоги по безробіттю не скасований, зазначені кошти були сплачені ОСОБА_1 добровільно, рахункова помилка відсутня та факт недобросовісності відповідача щодо отримання цих коштів не доведений, що, в свою чергу, є підставою для застосування положень частини першої статті 1215 ЦК України.

Постановою апеляційний суд Житомирської області від 23 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким з Коростишівського районного центру зайнятості Житомирської області на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 8 739 грн та 1 344 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з безпідставним отриманням Коростишівським районним центром зайнятості коштів, сплачених ОСОБА_1

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статі 1215 ЦК України, якою передбачено, що грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача не підлягає поверненню як безпідставно набуті кошти.

Апеляційний суд вказав, що зазначена норма застосовується у разі виплати фізичній особі грошових сум, наданих їй як засіб до існування. Такий виняток із загального правила встановлено для правовідносин, у зв'язку з якими виникає джерело постійного існування даної особи.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, Коростишівський районний центр зайнятості Житомирської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення за сприянням у працевлаштуванні до центру зайнятості населення позивач належав до категорії зайнятого населення, тому не мав прав на визначення його безробітним та права на допомогу по безробіттю.

Касаційна скарга містить посилання на те, що вирішення даної справи має виняткове значення для відповідача, оскільки впливає на видатки коштів страхування з бюджету Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю, які є захищеними у відповідності до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Зауважено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальні значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами апеляційної інстанції неоднозначно вирішується питання зайнятості безробітних, які під час перебування на обліку у центрах зайнятості здійснюють діяльність на підставі договорів цивільно-правового характеру, проте в деяких випадках не отримують доходу від такої діяльності.

Доводи касаційної скарги зводяться до неналежної оцінки апеляційним судом доказів, наявних у матеріалах справи.

26 квітня 2018 року на адресу Верховного суду надійшов відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу.

Доводи відзиву зводяться до того, що апеляційний суд встановив фактичні дані, які мають суттєве значення для вирішення справи та ухвалив рішення, яке відповідає принципам справедливості, диспозитивності, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення , а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 26 серпня 2009 року ОСОБА_1 з

ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА уклав угоду про співпрацю, за умовами якої він зобов'язувався виконувати за комісійну винагороду дії в межах діяльності товариства як страхової агенції на страховому ринку України.

Останній дохід за даною цивільно-правовою угодою позивач отримав у березні 2014 року, та сторони в добровільному порядку дійшли згоди щодо припинення договірних відносин за наявності вищезазначених умов, вказана угода припинила свою дію у жовтні 2014 року.

З 16 листопада 2014 року по 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Коростишівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, розмір якої за вказаний період становить

24 982,83 грн.

За результатами розслідування обґрунтованості виплати ОСОБА_1 матеріального забезпечення наказом в.о. директора Коростишівського районного центру зайнятості від 3 жовтня 2016 року стягнуто з

ОСОБА_1 незаконно отриману ним допомогу по безробіттю у розмірі 24 982,83 грн.

Листом від 3 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплатити зазначені кошти на рахунок Коростишівського районного центру зайнятості Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ним вказаного повідомлення. На виконання даної вимоги позивачем сплачено 8 739 грн.

Листом від 31 травня 2017 року ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА повідомило позивача про те, що його прізвище помилково було включене до списку осіб, з якими 1 травня 2016 року розірвано угоди про співпрацю відповідно до наказу

від 30 квітня 2016 року. Також у листі зазначено, що дана угода вважається припиненою з 1 жовтня 2014 року.

Наказом ТОВ ЄВРОБРОКЕР УКРАЇНА від 31 травня 2017 року внесено зміни до наказу від 30 квітня 2016 року та виключено позивача зі списку осіб, з якими розірвано угоду про співпрацю, оскільки з 1 жовтня 2014 року цивільно-правова угода з ним припинена на підставі пункту 4.2.3.

За змістом статті 43 Закону України Про зайнятість населення та положень статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що регулюються статтею 1212 ЦК України.

Апеляційний суд зазначив, що на час звернення позивача із заявою про надання статусу безробітного вказана цивільно-правова угода була розірвана, що свідчить про надання ОСОБА_1 достовірної інформації щодо відсутності цивільно-правового договору, що виключає можливість покладення на нього обов'язку повернути сплачені відповідачем кошти.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року № 6-122цс14.

За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Встановивши, що виплати, проведені Коростишівським районним центром зайнятості ОСОБА_1 надані йому як засіб до існування, апеляційний суд прийшов вірного висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо повернення позивачу 8 739 грн, пов'язані з безпідставним отриманням відповідачем, сплачених позивачем коштів, а відтак підлягають стягненню.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Коростишівського районного центру зайнятості Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик