Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/2594/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2018Справа №  910/2594/18 за позовом Приватного підприємства "ІРВАН"    до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" про стягнення 130 038,35 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "ІРВАН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" про стягнення 130 038,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаної роботи за Рамковим контрактом на впровадження та обслуговування №14/13-п/16 від 04.04.2016, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 125748,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 567,46 грн., 3% річних у розмірі 609,79 грн., пеню у розмірі 3112,69 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 суд ухвалив: позовну заяву Приватного підприємства "ІРВАН" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. 23.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене, оскільки у справі №910/2594/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Так, у позові позивач просив суд розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін позивачем подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд ВСТАНОВИВ: 04.04.2016 між Приватним підприємством "ІРВАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" укладено Рамковий контракт на впровадження та обслуговування №14/13-п/16 (далі - Контракт). У п. 4 Контракту зазначено, що Рамковий контракт на впровадження та обслуговування №14/13-п/16 від 04.04.2016 складається безпосередньо з тексту Контракту та додатків (Додаток 1. Вимоги щодо проекту та ресурсів, Додаток 2. Перелік розцінок, Додаток 3. Порядок оплати, Додаток 4. Головний план розгортання, Додаток 5. Порядок замовлення, Додаток 6. Схема розподілу обов'язків, Додаток 7. Специфікації та послуги, Додаток 8. Опис будівельних робіт, Додаток 9. Процедура приймання, Додаток 10. Приймальні випробування, Додаток 11. Форми, Додаток 12. Лист-гарантія виконання робіт та гарантія авансового платежу, Додаток 13. Логістика, Додаток 14. Вимоги щодо якості). Пунктом 29 Контракту передбачено, що Контракт з усіма додатками, замовленнями та додатковими угодами до нього, іншими документами, які стосуються його виконання є повною та цілісною угодою між покупцем та субпідрядником. Відповідно до п. 5.1 Контракту Приватне підприємство "ІРВАН" (субпідрядник, позивач) на підставі окремих дійсних замовлень виконує (надає) будівельні роботи та послуги, включаючи, але не обмежуючись: роботи та послуги з монтажу, демонтажу, впровадження та інтеграції, страхування, тестування, зберігання, управління проектом та інші послуги, визначені в Додатку 2, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" (покупець, відповідач) приймає та оплачує виконані (надані) будівельні роботи та послуги. Згідно з п. 6.1 Контракту покупець замовляє будівельні роботи та послуги шляхом надання замовлення на постачання. Порядок розміщення замовлення на постачання визначений у Додатку 5. У п. 4 Додатку 5 зазначено, що замовлення оформлюються шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Контракту, яка обов'язково має містити вид робіт та послуг, їх вартість, дати початку та завершення роботи. Покупець проводить всі платежі рахунків, виставлених субпідрядником, згідно з процедурою, яка описана у Додатку 3 (п. 9.1 Контракту). Відповідно до п. 2 Додатку 3 тридцять відсотків попередньої оплати від вартості замовлення на придбання повинні бути сплачені протягом 20 календарних днів з моменту прийому оригіналу замовлення на роботи та оригіналу комерційного рахунку; п'ятдесят відсотків від вартості замовлення на придбання мають бути сплачені частинами протягом 35 календарних днів після отримання оригіналу комерційного рахунку, оригіналу податкової накладної, оригіналу акту попереднього прийому та акту виконаних робіт; двадцять відсотків від вартості замовлення на придбання повинні бути сплачені протягом 35 календарних днів після того як замовник отримає оригінал комерційного рахунку та оригінал акту остаточного прийому і підпише акт остаточного прийому. Згідно з п. 15.2.2 Контракту сторони підписують акт остаточного приймання протягом 7 днів відповідно до положень Додатку 9. Акт виконаних робіт вважається затвердженим, коли він підписаний замовником. Покупець повинен повернути один підписаний примірник акту виконаних робіт субпідряднику (п. 15.3.2 Контракту). Відповідно до п. 16.6 Контракту у випадку прострочення терміну оплати субпідрядник має право вимагати від покупця сплати неустойки (пені) виходячи з розміру облікової ставки НБУ, чинної в цей період, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, але не більше 10% від несплаченої суми. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання ними зобов'язань за цим Контрактом (п. 16.8 Контракту). Контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28 лютого 2017 року, за винятком п. 25 «Конфіденційність», який лишається чинним протягом 36 місяців від дати закінчення цього Контракту, якщо його дію не буде припинено достроково (п. 26.1 Контракту). Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду. За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Судом встановлено, що на виконання Рамкового контракту на впровадження та обслуговування №14/13-п/16 від 04.04.2016 між Приватним підприємством "ІРВАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" в особі Одеської філії №5 було укладено наступні додаткові угоди: Додаткова угода № 21 від 03.02.2017; Додаткова угода № 22 від 03.02.2017; Додаткова угода № 23 від 03.02.2017; Додаткова угода №           24 від           03.02.2017; Додаткова угода № 25 від 03.02.2017; Додаткова угода № 26 від 03.02.2017; Додаткова угода № 27 від 03.02.2017; Додаткова угода № 28 від 03.02.2017; Додаткова угода № 30 від 17.02.2017; Додаткова угода № 31 від 17.02.2017; Додаткова угода № 32 від 17.02.2017; Додаткова угода № 36 від 27.03.2017; Додаткова угода № 39 від 16.02.2017; Додаткова угода № 42 від 29.03.2017; Додаткова угода № 43 від 28.04.2017; Додаткова угода № 44 від 11.05.2017; Додаткова угода № 45 від 06.06.2017; Додаткова угода № 46 від 12.06.2017; Додаткова угода № 51 від 01.11.2017. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було здійснено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 27.11.2017. Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" перед Приватним підприємством "ІРВАН" станом на 27.11.2017 становила 185389,20 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що весь комплекс робіт, передбачених умовами Контракту, Приватне підприємство "ІРВАН" виконало належним чином та у встановлені строки, однак відповідач всупереч п. 9.1 Контракту оплатив виконані роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 125748,41 грн. Зважаючи на це, враховуючи строки оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 125748,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 567,46 грн., 3% річних у розмірі 609,79 грн., пеню у розмірі 3112,69 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як встановлено судом, на виконання п. 2.1. Додатку 3 Приватне підприємство "ІРВАН" передало Одеській філії № 5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" оригінали додаткових угод та рахунків на 30% попередньої оплати від вартості замовлення. Це підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме: Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 16 2 017 від 16.02.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13 -п/16 від 04.04.2016) № 17 2 017 від 17.02.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 03 2 017 від 03.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 27 3 017 від 27.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 29 3 017 від 29.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 28 4 017 від 28.04.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 11 5 017 від 11.05.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 06 6 017 від. 06.06.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 12 6 017 від 12.06.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 01 1 017 від 01.11.2017. Судом встановлено, що Приватне підприємство "ІРВАН” передало Одеській філії № 5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" оригінали рахунків на 50% оплати від вартості замовлення відповідно до положень п. 2.2. Додатку 3, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 10 2 017 від 10.02.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 10 3 017 від 10.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 14 3 017 від 14.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 23 3 017 від 23.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 31 3 017 від 31.03.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 15 6 017 від 15.06.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 23 6 017 від 23.06.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 27 7 017 від 27.07.2017; Акт приймання-передачі (рахунків та додаткових угод до договору № 14/13-п/16 від 04.04.2016) № 15 1 017 від 15.11.2017. Вказані вище акти приймання-передачі підписані сторонами та скріплені їх печатками. Суд встановив, що на виконання п. 2.3. Додатку 3 Приватним підприємством "ІРВАН" було передано Одеській філії № 5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" оригінали рахунків на 20% оплати від вартості замовлення та акти виконаних робіт відповідно до актів приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме: Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 03 4 017 від 03.04.2017; Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 09 8 017 від 09.08.2017; Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 14 2 017 від 14.02.2017; Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 22 1 017 від 22.11.2017; Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 26 6 017 від 26.06.2017; Акт приймання-передачі рахунків та актів виконаних робіт № 31 8 017 від 31.08.2017. Судом також встановлено, що між Приватним підприємством "ІРВАН" та Одеською філією № 5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" відповідно до умов Рамкового контракту на впровадження та обслуговування № 14/13-п/16 від 04.04.2016 було підписано наступні акти приймання-передачі виконаних робіт: Акт №21 від 03.04.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №23 від 03.04.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №24 від 03.04.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №25 від 03.04.2017 на суму 12516,86 грн.; Акт №22 від 14.02.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №26 від 14.02.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №27 від 14.02.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №28 від 14.02.2017 на суму 11568,78 грн.; Акт №30 від 03.04.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №31 від 03.04.2017 на суму 6600,00 грн.; Акт №32 від 09.08.2017 на суму 7456,42 грн.; Акт №36 від 03.04.2017 на суму 12516,86 грн.; Акт №39 від 03.04.2017 на суму 7012,98 грн.;  Акт №42 від 09.08.2017 на суму 15324,67 грн.; Акт №43 від 09.08.2017 на суму 18186,00 грн.; Акт №44 від 09.08.2017 на суму 5760,00 грн.; Акт №45 від 26.06.2017 на суму 8400,00 грн.; Акт №46 від 09.08.2017 на суму 7008,00 грн.; Акт №51 від 22.11.2017 на суму 6931,49 грн.; Акт №21/1 від 31.08.2017 на суму 3800,76 грн.; Акт №22/1 від 31.08.2017 на суму 4865,23 грн.; Акт №23/1 від 31.08.2017 на суму 3342,55 грн.; Акт №24/1 від 31.08.2017 на суму 2961,04 грн.; Акт №25/1 від 31.08.2017 на суму 4426,46 грн.; Акт №26/1 від 31.08.2017 на суму 938,44 грн.; Акт №27/1 від 31.08.2017 на суму 938,44 грн.; Акт №28/1 від 31.08.2017 на суму 2995,34 грн.; Акт №30/1 від 31.08.2017 на суму 1790,71 грн.; Акт №31/1 від 31.08.2017 на суму 1070,52 грн.; Акт №36/1 від 31.08.2017 на суму 3666,41 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками. У п. 4 вищезазначених актів вказано, що дійсний акт є підставою для здійснення взаєморозрахунків. Відповідно до п. 9.1 Контракту Покупець проводить всі платежі рахунків, виставлених субпідрядником, згідно з процедурою, яка описана у Додатку 3. Як зазначає позивач у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" оплатило виконані роботи частково, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 125748,41 грн. Факт заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Приватним підприємством "ІРВАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації", який підписано сторонами та скріплено їх печатками. Суд зазначає, що наявність заборгованості відповідача за Рамковим контрактом на впровадження та обслуговування № 14/13-п/16 від 04.04.2016 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема відповідачем не надано докази сплати вартості виконаних робіт на спірну суму, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі  125748 грн. 41 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 567,46 грн. інфляційних втрат та 609,79 грн. 3% річних. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). З огляду на заявлений період нарахування, з урахуванням строків оплати за Рамковим контрактом на впровадження та обслуговування № 14/13-п/16 від 04.04.2016, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 567 грн. 46 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми 609,79 грн. 3% річних, з урахуванням дати прострочення оплати за період, вказаний позивачем, суд зазначає, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 609 грн. 79 коп. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 609 грн. 79 коп. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3112,69 грн. пені. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 16.6 Контракту у випадку прострочення терміну оплати субпідрядник має право вимагати від покупця сплати неустойки (пені) виходячи з розміру облікової ставки НБУ, чинної в цей період, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, але не більше 10% від несплаченої суми. Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, заявленого позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, суд зазначає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 3112 грн. 69 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства "ІРВАН" про стягнення пені підлягають задоволенню повністю, а саме у розмірі 3112 грн. 69 коп. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, офіс 408; ідентифікаційний код: 25642053) на користь Приватного підприємства "ІРВАН" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601; ідентифікаційний код:19210160) суму основного боргу у розмірі 125748 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 46 коп., пеню у розмірі 3112 (три тисячі сто дванадцять) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 1950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 58 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                  Ю.В. Картавцева