Рішення

від 13.06.2018 по справі 916/408/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.06.2018Справа №  916/408/18 За позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (м. Київ) в особі Южненської філії  Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Южний”) (Одеська обл., м. Южне) До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Стаел” (м. Київ) Про стягнення 3998,67 грн.                                                                                                                       Суддя Ващенко Т.М.                                                                               Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Южненської філії  Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Южний”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Стаел” про стягнення 3998,67 грн., з яких: 3087,60 грн. основного боргу, 64,26 грн. 3% річних, 580,04 грн. пені, 266,77 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 20-П-ЮЖФ-17 від 28.03.17. про допуск до об'єктів портової інфраструктури. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.18. справу № 916/408/18 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.18 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі № 916/408/16, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення. Отже, відповідач повідомлений про розгляд справи № 916/408/18. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 28.03.17. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», (далі -  Адміністрація) в особі начальника Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Карготранс» (найменування якого змінено на  Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Стаел”) (далі – Користувач) укладено Договір № 20-П-ЮЖФ-17 про допуск до об'єктів портової інфраструктури (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) предметом якого є надання Користувачу послуг з користування об'єктом (ами) портової інфраструктури (надалі - Послуги), який закріплений за Адміністрацією та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та який зазначений в Додатку № 1 (надалі - об'єкт інфраструктури), який є невід'ємною частиною цього Договору. Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Вартість Послуг, особливості порядку розрахунків визначено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.          Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України. Оплата за користування об'єктом (ами) інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих послуг. Нарахування плати за Послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України (пункти 2.1-2.4 Договору). Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено вартість послуг за Договором. Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 8.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.17., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 3087,60 грн. по оплаті наданих ним відповідачу послуг. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Положеннями пунктів 2.5, 2.6 Договору встановлено, що Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об'єкту (ам) інфраструктури, відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, протягом 5 робочих днів з місяця наступного за розрахунковим. Рахунки на оплату та Акти наданих послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності,такої адреси в умовах Договору на дату його підписання, на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом. Тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані несе Користувач. Позивачем було виставлено (направлено у встановленому Договором порядку)  відповідачу для оплати рахунки та акти виконаних робіт за Договором на загальну суму 3087,60 грн. за період з березня 2017 року по липень 2017 року включно. Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п. 2.8 Договору Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації акт наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати оформлення такого акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний Акт наданих послуг або не надав свої зауваження, такий акт вважається погодженим (підписаним) сторонами. Судом враховано, що Користувачем не було повернуто Адміністрації підписані акти прийому-передачі наданих послуг, не заявлено в письмовій формі про наявні претензії, з огляду на що послуги, які визначені у вказаних актах прийому-передачі наданих послуг, є прийнятими Користувачем та підлягають оплаті у визначені Договором строки. Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Користувача за Договором, заперечень щодо факту виконання послуг на суму 3087,60 грн. В ч. 1     ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).           Користувач оплачує рахунки протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати виставлення рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації згідно з актом наданих послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання адміністрацією акту наданих послуг (п. 2.7 Договору). Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Позивачем відповідачу направлялись претензії з оплати наявної заборгованості за пред'явлений до стягнення період (№ 2530/01/102-17 від 05.05.17., № 3037/01/102-17 від 29.05.17., № 4134/01/102-17 від 12.07.17., № 3170/01/115-17 від 02.06.17.), однак відповідач отримані за Договором послуги за період березень – липень 2017 року не оплатив. Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 3087,60 грн., строк оплати яких є таким, що настав.   Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 3087,60 грн.  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Позивач просить суд стягнути з відповідача 64,26 грн. 3% річних, 266,77 грн. інфляційних втрат. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Враховуючи визначені позивачем періоди для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом здійснено їх перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 64,26 грн. 3% річних, 266,77 грн. інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю. Щодо вимог про стягнення 580,04 грн. пені суд відзначає наступне. Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати Послуг Аміністрація має право вимагати від Користувача на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної оплати заборгованості, включаючи день сплати. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір становить 580,04 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Стаел” (01103, м. Київ, вул. Німанська, б. 2; ідентифікаційний код 33507866) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Южненської філії  Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Южний”) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, б. 11; ідентифікаційний код 38728549) 3087 (три тисячі вісімдесят сім) грн. 60 коп. основного боргу, 64 (шістдесят чотири) грн. 26 коп. 3% річних, 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 04 коп. пені, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                    Т.М. Ващенко