Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/2792/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/2792/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе- Агро

до товариства з обмеженою відповідальністю КТК

про стягнення 350 722,56 грн. та розірвання договору

Представники:

від позивача Сердюк В.О. (за дов.)

від відповідача Пустовойтов Д.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро до товариства з обмеженою відповідальністю КТК про стягнення 350 722,56 грн. штрафу та про розірвання договору поставки № 08-09/2017 від 08.09.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив позивачеві товар - сульфат амонію гранульований, що, відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору поставки № 08-09/2017 від 08.09.2017, є підставою для нарахування штрафу. Вказане порушення позивач вважає істотним, у зв'язку з чим просить розірвати договір в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 665 ЦК України.

Суд своєю ухвалою від 19.03.2018, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 03.04.2018 відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач вважає, що розмір штрафу має бути зменшений на 90%, оскільки прострочення відповідача з виконання обов'язку по поставці сульфат амонію гранульованого виникло внаслідок виняткового випадку - поломки гранулятора, на якому мав виготовлюватися товар для позивача, та капітального ремонту такого гранулятора протягом вересня-грудня 2017 року. Про неможливість поставки сульфату амонію у зв'язку з технічними труднощами відповідач повідомив позивача листом від 10.11.2017, відповіді на який не отримано. Також позивач не направив на адресу відповідача рознарядки на поставку товару. Ця обставина, на думку відповідача, свідчить про підтвердження позивачем відмови від свого права вимагати поставки товару. Відповідач зазначив, що його майновий стан не дозволяє сплатити позивачеві штраф у розмірі 350 722,56 грн. У зв'язку з відсутністю авансування поставки товару позивачем, 07.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю КТК та публічне акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль уклали кредитний договір № 011/2563/355465. Наразі відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що:

- скрутне матеріальне становище відповідача, яке пов'язане з виникнення кредиторської заборгованості, виникло до укладення договору поставки № 08-09/2017 від 08.09.2017;

- невиконання відповідачем своїх зобов'язань мало наслідком вимушене придбання позивачем сульфату амонію у інших постачальників за вищими цінами;

- чинний Господарський процесуальний кодекс України не надає суду право зменшувати розмір неустойки;

- лист відповідача від 10.11.2017 є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим не було надіслано на адресу відповідача рознарядку.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив наполіг на скрутному матеріальному стані, про який, на його думку, свідчить наявність кредиторської заборгованості за кредитним договором № 011/2563/355465, кошти за яким планувались для придбання продукції для виготовлення і поставки сульфату амонію гранульованого. Також відповідач наполіг на неможливості виконання свого обов'язку щодо поставки товару у зв'язку з відсутністю рознарядки, яка повинна була містити інформацію про вантажоодержувача та його повну адресу.

Під час розгляду справи сторонами було подано ряд клопотань. Зокрема, відповідач подав клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 910/2792/18 та 910/2873/18.

14.05.2018 суд відмовив у задоволенні цього клопотання, постановивши ухвалу окремим документом.

Позивач подав клопотання про витребування у ДПІ Деснянського району ГУ ДФС м. Києва реєстру податкових накладних з податку на додану вартість та належним чином завірених копій податкових накладних з податку на додану вартість на продаж сульфату амонію гранульованого, поданих товариством з обмеженою відповідальністю КТК за період з 01.10.2017 по 28.02.2017. У разі, якщо такі податкові накладні подані ТОВ КТК електронній формі, надати їх на електронному носієві. Клопотання обґрунтовано необхідністю з'ясування постачання сульфату амонію гранульованого іншим контрагентам.

Суд відхилив клопотання як необґрунтоване. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у клопотанні повинні бути зазначені обставини, які можуть підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати. Отже, виходячи з процесуального закону, витребовувані докази повинні стосуватись обставин справи, які є предметом доказування. Предмет доказування у цій справі не стосується стану виконання відповідачем своїх зобов'язань перед третіми особами, і ці обставини жодним чином не вплинуть на з'ясування фінансового стану відповідача.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю КТК (постачальник) та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро (покупець) уклали договір поставки № 08-09/2017 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передавати, а покупець приймати та оплачувати продукцію, а саме: мінеральні добрива (далі - товар) на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставці підлягає товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого встановлюється в додатках, які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.

Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків постачальника (п. 3.1 Договору).

Строк поставки товару визначається в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, до моменту постачання товару покупець зобов'язаний надати постачальнику письмову рознарядку на відвантаження товару, яка повинна містити:

- найменування вантажоодержувача та його повну адресу;

- код ЄДРПОУ вантажоодержувача;

- станція призначення;

- код станції призначення;

- кількість товару для відвантаження (у тоннах);

- особисті відмітки (за бажанням покупця).

Згідно з п. 14.2 Договору, він набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2017, а в частині виконання сторонами взятих на себе по Договору зобов'язань, до моменту їх повного виконання сторонами.

08.09.2017 сторони уклали додаток 1 до Договору, відповідно до якого, поставці підлягає така продукція: мінеральні добрива сульфат амонію гранульований (коксохімічного виробництва) в кількості 640 (+/-3%) тонн по ціні 4 566,70 за тонну без ПДВ, загальна вартість продукції складає 3 507 225,60 грн. в т.ч. ПДВ - 584 537,60 грн.; поставка здійснюється на умовах СРТ - станція призначення : 640- ст. Гребінка Південної Зал, код станції 428300, строк поставки товару до 20.12.2017.

10.11.2017 відповідач надіслав позивачу листа № 10-11/17 про неможливість поставки сульфату амонію гранульованого у строки та на умовах вказаних у Договорі, у зв'язку з технічними труднощами, що виникли на виробничому відділі підприємства.

Надсилання та отримання цього листа визнається сторонами, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

Відповідач не поставив товар ні до 20.12.2017, ні до 31.12.2017.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, дії відповідача, які пов'язані з надсиланням 10.11.2017 листа № 10-11/17 про неможливість поставки сульфату амонію гранульованого у строки та на умовах вказаних у Договорі, свідчать про односторонню відмову від виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором, що суперечить визначеному законодавством порядку виконання зобов'язання.

Таким чином, невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором не пов'язано з відсутністю письмової рознарядки позивача на відвантаження товару, що спростовує його доводи про прострочення кредитора. Крім того, додаток № 1 до Договору дублював реквізити, які сторони визначили як реквізити рознарядки на відвантаження товару, що свідчить про можливість відповідача здійснити поставку товару за відсутності останньої.

За відсутності додаткової інформації у додатку № 1 про вантажоодержувача товару, ним, виходячи з додатку № 1, є покупець, якому, згідно з п. 3 додатку № 1, постачальник зобов'язувався поставити товар.

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем свого обов'язку щодо постачання товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.4 Договору, в разі несвоєчасної поставки товару на строк більш, як 10 робочих днів від кінцевого строку поставки, зазначеного у відповідному додатку до Договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

За розрахунком позивача, перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 350 722,56 грн. штрафу (3 507 225,60 грн. * 10%).

Вирішуючи питання можливості зменшення розміру штрафу суд виходить з такого.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком суду.

Водночас, наявність фінансових зобов'язань перед іншими кредиторами та технічний стан обладнання відповідача не є тими винятковими обставинами, які, на думку суду, можуть бути покладені в основу рішення про зменшення штрафу. З огляду на це, вимоги про стягнення з відповідача 350 722,56 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному розмірі.

Вимога про розірвання Договору позивачем пред'явлена не обґрунтовано з огляду на таке.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язаний поставити товар до 20.12.2017. В цілому термін дії Договору встановлено до 31.12.2017.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Оскільки розірвання договору пов'язано з припиненням певного правовідношення, тривалість якого визначена терміном або строком, зазначеним в самому договорі, воно може мати місце тільки до закінчення цього періоду у часі.

Отже, закінчення терміну дії договору свідчить про припинення договору як правовідношення та, відповідно, неможливості його повторного припинення шляхом розірвання за рішенням суду.

Таким чином, вимоги про розірвання Договору пред'явлено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладається судовий збір з вимог про стягнення 350 722,56 грн. штрафу. З іншої вимоги судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро до товариства з обмеженою відповідальністю КТК задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КТК (вул. Братиславська, 52, офіс 626, м. Київ, 02660, код 31308267) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро (с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, код 00845890) 350 722,56 грн. штрафу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КТК (вул. Братиславська, 52, офіс 626, м. Київ, 02660, код 31308267) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро (с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, код 00845890) 5 260,84 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.06.2018.

Суддя С. А. Ковтун