Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/21206/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/21206/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс"

про розірвання договору поруки

Суддя Усатенко І.В

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Шубак М.І.

від відповідача Видюк Д.В.

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 04.06.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором поруки №4К12048И/П від 08.11.2016, викладені у п. 8 та п. 10 договору щодо передачі документів на підтвердження права вимоги за виконане зобов'язання боржника перед кредитором. В зв'язку з цим позивач просить розірвати договір поруки, оскільки, через порушення відповідачем його умов, позивач втратив до нього інтерес.

Ухвалою суду від 04.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21206/17, розгляд останньої призначено на 17.01.2018.

Судове засідання 17.01.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.02.2018.

12.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позов з додатками. Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі, оскільки, позивачем не доведено порушення його права, не надано доказів виконання обов'язку за договором поруки у повному обсязі і не надає доказів звернення з вимогою про надання документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Крім того, право вимоги до боржника у поручителя виникає в силу закону, а тому будь-які інші дії для переходу такого права вчиняти не потрібно і права поручителя кредитором не порушені. Крім того, підставами для розірвання договору є обставини, визначені у ст. 651 ЦК України, а порядок розірвання договору регламентовано ст. 188 ГК України. Оскільки передбачений законом порядок розірвання договору позивачем не дотриманий, та оскільки відсутні законні підстави для розірвання договору, відповідач просить у позові відмовити повністю, в зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

14.02.2018 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 26.02.2018 відкладено підготовче засідання на 29.03.2018 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс".

13.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем не спростовано виконання поручителем зобов'язань боржника за кредитним договором і виникнення у позивача права вимоги до боржника та права отримати правовстановлюючі документи права вимоги. Спір між сторонами існує, оскільки, відповідач заперечує обставину переходу до позивача права вимоги до боржника. А оскільки відповідач не передав документи на підтвердження права вимоги, то істотно порушив умови договору поруки, що є підставою для його розірвання і задоволення позову у повному обсязі. Також позивачем додано до матеріалів справи додаткові докази.

В підготовчому засіданні 29.03.2018 оголошено перерву до 19.04.2018.

17.04.2018 від позивача надійшли додаткові докази через канцелярію суду.

Ухвалою суду від 19.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 17.05.2018.

В судовому засіданні 17.05.2018 оголошено перерву до 04.06.2018.

В судове засідання 04.06.2018 представник третьої особи не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4К12048И/П. Докази в підтвердження підписання договору шляхом накладення електронних цифрових підписів та печаток надано до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 договору поруки, його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" (код за ЄДРПОУ 33634870) своїх зобов'язань за:

кредитним договором від 09.02.2012 № 4К12048И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1.

кредитним договором від 23.07.2012 № 4К12213И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2.

Згідно п. 2, 4, 5, 6 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 договору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Позивачем у заявах по суті справи не вказано, коли і яка саме сума кредиту була видана боржнику кредитором за кредитними договорами, чи є видана сума простроченою заборгованістю чи поточною і чи настав строк повернення кредитних коштів і відповідно дату настання відповідного строку повернення; не вказано, яка саме сума, з урахуванням суми виданого та не повернутого кредиту, суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, у разі прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами боржником, підлягає стягненню з боржника чи поручителя за договором поруки. Вказані вище обставини представником позивача також не зазначені усно в судових засіданнях.

Крім того, до матеріалів справи не долучено копій кредитних договорів, забезпечених порукою за договором №4К12048И/П від 08.11.2016, а тому встановити який розмір кредиту був наданий третій особі відповідачем, яка сума відсотків була нарахована за користування кредитом і відповідно загальний розмір зобов'язань боржника перед кредитором з наданих до матеріалів справи документів неможливо. Крім того, з огляду на відсутність кредитних договорів неможливо визначити строк повернення кредиту і відповідно дату виникнення заборгованості за кредитними договорами у боржника перед кредитором.

Отже обсяг зобов'язань боржника, а відповідно і поручителя за договором поруки №4К12048И/П від 08.11.2016 позивачем взагалі не вказаний і з наданих до матеріалів справи доказів не може бути встановлений.

Позивачем не зазначено у позові та не долучено до матеріалів справи доказів того, що кредитор згідно п. 4-6 договору поруки звертався до нього з вимогою, в якій зазначено про порушення зобов'язання за кредитним договором з боку боржника. Також відсутні докази щодо повідомлення поручителем боржника про звернення до нього кредитора з вимогою. А з огляду на те, що зобов'язання за договором поруки є похідним від основного зобов'язання, то до прострочення боржника за основним зобов'язанням та звернення кредитора з відповідною вимогою до поручителя у останнього не виник обов'язок з оплати грошових коштів на виконання договору поруки.

Згідно ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Оскільки, позивач та третя особа є солідарними боржниками, то саме відповідачу належить право вибору боржника до якого він може звернутись з вимогою про виконання зобов'язань як за основним договором так і за договором, укладеним для забезпечення виконання основного зобов'язання. І як зазначалось вище, оскільки, договір поруки є договором, який укладено саме на забезпечення виконання основних договорів (кредитних), то до виникнення обов'язку у третьої особи з повернення кредитних коштів та сплати відсотків та відповідного звернення кредитора до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами, у поручителя не виникає обов'язку з перерахування коштів на виконання своїх зобов'язань за договором поруки.

Отже з наданих до справи документів неможливо встановити строк настання виконання зобов'язань боржником за кредитними договорами, суми заборгованості за кредитними договорами, в тому числі суми основного боргу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Доказів того, що у поручителя виник обов'язок виконати свої зобов'язання за договором поруки (що кредитор звернувся до нього з відповідною вимогою) суду не надано.

До матеріалів справи додано копії платіжних доручень № 15 від 09.11.2016 на суму 821134173,87 грн, № 16 від 09.11.2016 на суму 142761219,36 грн. В призначеннях платежу вказано виконання зобов'язань за кредитними договорами згідно договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016. Також до матеріалів справи додано копію виписки по рахунку ТОВ "Софт-Альянс" № 26002050009665 за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 з якої вбачається, що 09.11.2016 від ТОВ "Софт-Альянс" (рахунок № 20638050004524) на рахунок ТОВ "Софт-Альянс" № 26002050009665 надійшли грошові кошти у розмірі 4499326415,12 грн з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору № 4С16114Г від 08.11.2016. Вказаною банківською випискою підтверджується перерахування позивачем грошових коштів у сумі 963895393,23 грн на рахунок відповідача № 29092829012102 як виконання зобов'язань по кредитним договорам згідно договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016.

Проте суду не надано доказів зарахування вказаних вище коштів на рахунок відповідача.

Суд звертає увагу, що платіжні доручення сформовані на наступний день після укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже ст. 1066 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум коштів, а тому доводи позивача про обов'язок банку відповідати за збереження сум на рахунку клієнта судом не приймається, оскільки вказане суперечить правовій природі договору банківського рахунку, яка передбачає обов'язок банку перераховувати кошти клієнта за його вказівкою. Тобто до вказаних правовідносин застосовуються норми глави 72 ЦК України про банківський рахунок. Відносини зі зберігання регулюються нормами Цивільного кодексу України щодо зберігання, які не застосовуються при правовому регулюванні договору банківського рахунку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Так, відповідно до п. 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (в редакції чинній на момент формування платіжних доручень) оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Позивач не надав доказів того, що рахунок № 26002050009665 у ПАТ КБ "Приватбанк" є рахунком ТОВ "Софт-Альянс" (договір банківського рахунку). Також позивач не надав доказів того, що рахунок № 29092829012102 у ПАТ КБ "Приватбанк" є рахунком на який мали бути перераховані кошти в погашення заборгованості за кредитними договорами, оскільки в договорі поруки вказаний № рахунку відповідача - № 32003102901026, а кредитні договори суду не надані. Отже позивачем не надано доказів того, що відповідні кошти були перераховані позивачем та зараховані відповідачем.

З огляду на вищезазначене суд не вбачає, що позивачем подано належні та допустимі докази зарахування на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 963895393,23 грн. 09.11.2016 на погашення зобов'язань третьої особи за кредитними договорами від 09.02.2012 № 4К12048И, від 23.07.2012 № 4К12213И.

Відповідно до ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже позивач не надав доказів того, що боржником було порушено зобов'язання за кредитними договорами і що в нього як поручителя виник обов'язок зі сплати коштів за договором поруки. Позивач не надав доказів того, яка сума заборгованості виникла у третьої особи перед відповідачем за кредитними договорами від 09.02.2012 № 4К12048И, від 23.07.2012 № 4К12213И та не довів, що позивачем було виконано обов'язок боржника.

Оскільки позивач не вказує яка саме сума боргу обліковується за третьою особою за кредитними договорами, то відповідачу відсутні обставини для спростування.

Відповідно до ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору).

В п.17 договору зазначено, що він укладений/підписаний із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016 року укладеної сторонами.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 договору передбачено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Документальних доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи вищезазначене, обставини на які посилається позивач, не є істотними в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.

Йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість виконувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків.

Як встановлено в ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В той же час суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Судом взято до уваги те, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Отже позивач не надав доказів виникнення у нього обов'язків за договором поруки та його виконання згідно умов договору №4К12048И/П від 08.11.2016 та не надав доказів того, що у відповідача виник обов'язок з передачі документів та доказів того, що позивач звертався до відповідача з такою вимогою і йому було відмовлено.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одними з яких є визнання права та визнання відсутності права.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Таким чином, результатом застосування таких способів захисту права як розірвання договору є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Отже належним способом захисту прав позивача у разі виконання ним зобов'язань боржника перед кредитором є звернення з майновою вимогою до боржника, а не з вимогою про розірвання договору. Позивач не надав доказів порушення прав позивача відповідачем в будь-який спосіб, у т.ч. за спірними правовідносинами.

Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці [пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьев проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)].

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Доран проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Вищезазначене також не суперечить позиції Конституційного Суду України, за якою "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 ).

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави .

У разі, доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин щодо виконання ним, як поручителем, зобов'язання за договором поруки, для виконання якого не було підстав, він може звернутись до кредитора з вимогою про повернення йому сплачених коштів, і саме такий спосіб захисту його прав буде ефективним.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Партнер Груп" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Альянс" (79014, Львівська область, місто Львів, вул. Ніщинського, 35, код ЄДРПОУ 39744357) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 33634870, 49005, м. Дніпро, узвіз Лоцманський, 12-А) про розірвання договору поруки від 08.11.2016 № 4К12048И/П, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт Альянс" відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.06.2018

Суддя І.В.Усатенко