Рішення

від 11.06.2018 по справі 910/5079/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2018Справа № 910/5079/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з водо забезпечення Укрбурвод

про стягнення грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод в розмірі 116 966,97 грн.

Представники сторін:

від позивача: Драчова М.С., за довіреністю № 521 від 02.04.20018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з водо забезпечення Укрбурвод про стягнення грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод в розмірі 116 966,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), здійснює скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, в зв'язку з чим, позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 на загальну суму 99 567,94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 257,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18 141,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.05.2018.

22.05.2018 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 22.05.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи не з'явлення представника відповідача у судове засідання та подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

Судом, в порядку статей 120-121 ГПК України повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи.

07.06.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому, відповідач повідомив про сплату на користь позивача суми у розмірі 14 732,20 грн., на підтвердження чого долучив платіжні доручення та у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 11.06.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046531349.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи визначених ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2003 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (далі - постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Укрбурвод (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з водо забезпечення Укрбурвод (далі - абонент, відповідач) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №03308/5-08 (далі - Договір) за умовами якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами цього договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

У відповідності до пункту 2.3 Договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У разі невиконання даної умови Договору, об'єм спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників здійснюється, як правило, щомісячно, представником постачальника спільно з представниками абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потравляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), відповідач здійснює скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод.

Після виявлення факту порушення Правил № 1879 позивачем здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 на загальну суму 99 567,94 грн.

На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об'єкту, позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з 01.01.2015 по 31.08.2016.

На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача листи-попередження від 21.09.2016 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 99 567,94 грн. з розрахунком від № 15/ВУ-Ф-05/135-08-2016р.

Листи-попередження з розрахунками отримані відповідачем 10.10.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.04.2017 позивачем направлено на адресу відповідача Попередження про відключення від мереж водопроводу і каналізації № 620/15 від 05.04.2017, у відповідь на яке відповідач надав лист № 27 від 17.05.2017, у якому, у зв'язку з важким фінансовим становищем, просив реструктурувати заборгованість по претензії на рік, та зазначив про сплату 5 000 грн. в рахунок зазначеного штрафу.

Листом № 1115/15 від 24.05.2017 позивач погодив сплату заборгованості у розмірі 99 567,94 грн., протягом шести місяців, згідно з наступним графіком:

- травень 2017 - 5 000 грн.;

- червень 2017 - 18 900 грн.;

- липень 2017 - 18 900 грн.;

- серпень 2017 - 18 900 грн.;

- вересень 2017 - 18 900 грн.;

- жовтень 2017 - 18 967,94 грн.

Однак, відповідач нараховану плату за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 не сплатив, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), в період з січня 2015 року по серпень 2016 року (включно) здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, що в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.1 Правил № 1879, а саме, сплати відповідачем в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

В свою чергу, відповідач зазначив про сплату 14 732,20 грн. в рахунок погашення нарахованої плати, в підтвердження чого, долучив платіжне доручення № 577 від 11.07.2018 на суму 5 584,70 грн., № 578 від 11.07.2016 на суму 3 176,86 грн., № 800 від 17.05.2017 на суму 5 000 грн. та № 988 від 22.12.2017 на суму 970,64 грн.

Однак, як вбачається з залучених платіжних доручень, у платіжному дорученні № 577 від 11.07.2018 на суму 5 584,70 грн. відповідачем вказано призначення платежу оплата за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно рах. № 15/ДК-2015-12-05/135-ф від 22.12.2015 , у платіжному дорученні № 578 від 11.07.2016 на суму 3 176,86 грн. - оплата за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих концентрацій забруднюючих речовин згідно рах. № 15/ДК-2015-05-05-/135-ф від 13.05.2015 та у платіжному дорученні № 988 від 22.12.2017 на суму 970,64 грн., відповідачем зазначено оплата за скид з перевищенням ГДУК забруд. речовин згідно розрахунку № 15/ДК-2016-08-05/135- ВІД 22.08.2016 .

Відтак, означені платіжні доручення судом до уваги не приймаються, оскільки означені кошти сплачувались відповідачем по рахункам за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а не за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, що є предметом розгляду даній справі.

При цьому, з платіжного доручення № 800 від 17.05.2017 на суму 5 000 грн. вбачається, що означена сума була сплачена саме за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, що є предметом розгляду даній справі та врахована позивачем в рахунок погашення заборгованості при зверненні з позовом до суду.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 94 567,94 грн.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 141,22 грн. інфляційних втрат та 4 257,81 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п. 5.3 договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого Господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16 та від 02.08.2017 у справі № 910/18995/16.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 141,22 грн. інфляційних втрат та 4 257,81 грн. 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити плату за скид стічних вод без умов на скид стічних вод.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з водо забезпечення Укрбурвод (03170, м. Київ, вулиця Перемоги, будинок 9; ідентифікаційний код: 33641715) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) плату за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 94 567 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.06.2018.

Суддя О.А. Грєхова