Постанова

від 20.09.2018 по справі 910/5079/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. Справа№ 910/5079/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

від позивача: Драчова М.С.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018

у справі №910/5079/18 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод"

про стягнення грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод в розмірі 116 966,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" про стягнення грошових коштів в розмірі 116 966,97 грн, з яких: 94 567,94 грн плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, 4 257,81 грн - 3% річних та 18 141,22 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" плату за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 94 567 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн 22 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 в частині задоволених позовних вимог скасувати, у позові відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" на 06.09.2018.

03.08.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 відкладено розгляд справи на 20.09.2018.

В судове засідання, яке відбулось 20.09.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача (апелянта) не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача (апелянта) про час та місце судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

В судовому засіданні 20.09.2018 представник позивача надав пояснення, в яких заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши учаснику справи можливість виступити у судових дебатах, встановила наступне.

31 жовтня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в подальшому найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Укрбурвод" (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" (далі - абонент, відповідач) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №03308/5-08 (далі - Договір) за умовами якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами цього договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до п. 2.3. Договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У разі невиконання даної умови Договору, об'єм спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника.

Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників здійснюється, як правило, щомісячно, представником постачальника спільно з представниками абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потравляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України.

Згідно з п. 5.3. Договору, всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), здійснює скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод.

Після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 на загальну суму 99 567,94 грн.

На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об'єкту, позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з 01.01.2015 по 31.08.2016.

На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил №1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача листи-попередження від 21.09.2016 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 99 567,94 грн з розрахунком від №15/ВУ-Ф-05/135-08-2016р. Вказані листи-попередження з розрахунками отримані відповідачем 10.10.2016, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.04.2017 позивачем направлено на адресу відповідача Попередження про відключення від мереж водопроводу і каналізації №620/15 від 05.04.2017. У відповідь на вказане Попередження відповідач надав лист №27 від 17.05.2017, в якому, у зв'язку з важким фінансовим становищем, просив реструктурувати заборгованість по претензії на рік, та зазначив про сплату 5 000 грн в рахунок зазначеного штрафу.

Листом №1115/15 від 24.05.2017 позивач погодив сплату заборгованості у розмірі 99 567,94 грн, протягом шести місяців, згідно з наступним графіком:

- травень 2017 - 5 000 грн;

- червень 2017 - 18 900 грн;

- липень 2017 - 18 900 грн;

- серпень 2017 - 18 900 грн;

- вересень 2017 - 18 900 грн;

- жовтень 2017 - 18 967,94 грн.

Однак, відповідач нараховану плату за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 не сплатив, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з наступного.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 1.4. Правил, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2. Правил №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил №37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил №37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з п. 2.4 Правил №1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до п. 3.3 Правил №1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з п. 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 8.6 Правил №1879 при порушенні цих Правил та Правил користування №190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), в період з січня 2015 року по серпень 2016 року (включно) здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, що в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.1 Правил №1879, а саме, сплати відповідачем в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Відповідач в свою чергу зазначив про сплату 14 732,20 грн в рахунок погашення нарахованої плати, в підтвердження чого надав платіжні доручення №577 від 11.07.2018 на суму 5 584,70 грн, №578 від 11.07.2016 на суму 3 176,86 грн, №800 від 17.05.2017 на суму 5 000,00 грн та №988 від 22.12.2017 на суму 970,64 грн.

Однак, як вбачається з наданих платіжних доручень, у платіжному дорученні №577 від 11.07.2018 на суму 5 584,70 грн відповідачем вказано призначення платежу "оплата за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно рах. №15/ДК-2015-12-05/135-ф від 22.12.2015", у платіжному дорученні №578 від 11.07.2016 на суму 3 176,86 грн - "оплата за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих концентрацій забруднюючих речовин згідно рах. №15/ДК-2015-05-05-/135-ф від 13.05.2015" та у платіжному дорученні №988 від 22.12.2017 на суму 970,64 грн, відповідачем зазначено "оплата за скид з перевищенням ГДУК забруд. речовин згідно розрахунку №15/ДК-2016-08-05/135- ВІД 22.08.2016".

За таких обставин, вказані платіжні доручення судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені кошти сплачувались відповідачем по рахункам за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а не за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, що є предметом розгляду даній справі.

Разом з тим, з платіжного доручення №800 від 17.05.2017 на суму 5 000,00 грн вбачається, що вказана сума була сплачена саме за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, що є предметом розгляду даній справі та врахована позивачем в рахунок погашення заборгованості при зверненні з позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач у встановленому порядку обставини, повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод є доведеними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 94 567,94 грн.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просив суд стягнути з відповідача 18 141,22 грн інфляційних втрат та 4 257,81 грн 3 % річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Беручи до уваги вищезазначені положення законодавства, а також враховуючи п. 5.3. Договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Таким чином, обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого Господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16 та від 02.08.2017 у справі № 910/18995/16.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 141,22 грн інфляційних втрат та 4 257,81 грн 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надано суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити плату за скид стічних вод без умов на скид стічних вод.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає стягненню плата за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 94 567,94 грн.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про дотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з водозабезпечення Укрбурвод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі №910/5079/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5079/18.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов