Ухвала

від 13.06.2018 по справі 916/923/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/923/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши зареєстровану 12.06.2018 р. за вх.ГСОО№2-2905/18 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі №916/923/18

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнянське» про визнання дати виходу учасника з товариства та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

08.06.2018р. за вх.ГСОО№11493/18 позивачем було надано клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимоги ухвали господарського суду Одеської області від 22.05.2018р., а саме додано оригінали платіжних доручень про сплату судового збору у розмірі 3 524,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 05.07.2018р. о 09:30 год.

12.06.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшла заява від ОСОБА_1 (вх.ГСОО№2-2905/18) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Роздільнянське (код ЄДРПОУ 00413340) та грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське (код ЄДРПОУ 00413340), а саме: п/р НОМЕР_1 в АТ ОСОБА_2 Аваль м. Київ, МФО 380805.

Звертаючись із позовною заявою позивач зазначає, що є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське , та те що ним 26.03.2018р. було подано до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське нотаріально завірену заяву про вихід зі складу учасників вищезазначеного товариства.

Однак із матеріалів справи вбачається, що 18.04.2018р. заявнику було відмовлено у виході із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське .

В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилається на те, що відповідно до ст. 54 ЗУ Про господарські товариства , оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі виходу учасника з товариства, йому виплачується вартість частини майна товариства, яка пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У прохальній частині позовної заяви заявник просить суд: 1. Визнати датою виходу учасника ОСОБА_1 з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське 26.03.2018р.; 2. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Роздільнянське провести державну реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст. 7 ЗУ Про господарські товариства .

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частиною 10 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч. 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

Відповідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проаналізувавши обставини справи, які були викладені у позовній заяві, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Роздільнянське (код ЄДРПОУ 00413340) та грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське (код ЄДРПОУ 00413340), а саме: п/р НОМЕР_1 в АТ ОСОБА_2 Аваль м. Київ, МФО 380805.

Оскільки, у разі накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно товариства та грошові кошти, які належать товариству передбачає за собою порушення норм чинного законодавства України та пряме втручання у господарську діяльність товариства. Обрані заходи забезпечення позову мають наслідки припинення господарської діяльності товариства.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що при вирішенні питання доцільності застосування заходів забезпечення позову, суд не вирішує питання обґрунтованості позовних вимог (не здійснює розгляд справи по суті позовних вимог), а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на докази, які стосуються розгляду справи по суті в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, таких як, спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, подане клопотання про забезпечення позові не містить всіх необхідних відомостей, які потрібні для забезпечення позову, а саме: заявником у поданому клопотанні не було визначено окреме індивідуальне майно, ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та місцезнаходження майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнянське , на яке заявник просить суд накласти арешт.

Враховуючи, що заявником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, які свідчать про реальні дії, які спрямовані на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ч.6 ст.140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх.ГСОО№2-2905/18 від 12.06.2018р.) ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №916/923/18 - відмовити.

Ухвала набрала чинності 13.06.18 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя С.Ф. Гут