Ухвала

від 26.06.2018 по справі 916/923/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/923/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши зареєстровану 22.06.2018 р. за вх.ГСОО№2-3153/18 заяву ОСОБА_1 по справі №916/923/18 про забезпечення позову шляхом заборони на припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" та зобов'язання органів державної реєстрації ОМР внести заборону на припинення СТОВ "Роздільнянське",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" про визнання дати виходу учасника з товариства та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

08.06.2018р. за вх.ГСОО№11493/18 позивачем було надано клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимоги ухвали господарського суду Одеської області від 22.05.2018р., а саме додано оригінали платіжних доручень про сплату судового збору у розмірі 3 524,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 05.07.2018р. о 09:30 год.

22.06.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 (вх.ГСОО№2-2905/18) надійшла заява по справі №916/923/18 про забезпечення позову шляхом заборони на припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" (код ЄДРПОУ 00413340) до моменту винесення рішення по справі №916/923/18 та його фактичного виконання та зобов'язання органів місцевого самоврядування, а саме - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради внести заборону на припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" (код ЄДРПОУ 00413340) до моменту винесення рішення по справі №916/923/18 та його фактичного виконання.

Звертаючись із позовною заявою позивач зазначає, що є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське", та те що ним 26.03.2018р. було подано до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" нотаріально завірену заяву про вихід зі складу учасників вищезазначеного товариства.

Однак із матеріалів справи вбачається, що 18.04.2018р. заявнику було відмовлено у виході із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське".

В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилається на те, що відповідно до ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства", оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі виходу учасника з товариства, йому виплачується вартість частини майна товариства, яка пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У прохальній частині позовної заяви заявник просить суд: 1. Визнати датою виходу учасника ОСОБА_1 з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" 26.03.2018р.; 2. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" провести державну реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст. 7 ЗУ "Про господарські товариства".

Заяву розглянуто 26.06.2018р. у зв'язку із перебування судді Гута С.Ф. у відрядженні.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.136 ГПК України).

Частиною 10 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч. 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку їх невжиття.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" (код ЄДРПОУ 00413340) з 20.04.2018р. перебуває в стані припинення.

Згідно п. 1. ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України, 1. З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором). Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Як вбачається із вищезазначених норм, припинення товариства передбачає ряд процедур, які повинні здійснити відповідальні особи, до того часу як товариство буде фактично та юридично припинено.

Більш того, з вищезазначених норм вбачається участь усіх учасників товариства в припиненні товариства.

Щодо вимоги про зобов'язання органів місцевого самоврядування, а саме - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради внести заборону на припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" (код ЄДРПОУ 00413340) до моменту винесення рішення по справі №916/923/18 та його фактичного виконання, господарський суд зазначає, що внесення відомостей про заборону припинення товариства не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до ст. 19 Конституції України повинні діяти виключно в межах наданих їм повноважень.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що при вирішенні питання доцільності застосування заходів забезпечення позову, суд не вирішує питання обґрунтованості позовних вимог (не здійснює розгляд справи по суті позовних вимог), а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на докази, які стосуються розгляду справи по суті в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Оскільки адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, тому оцінка такої відповідності теж здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні наявності обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (застосування певного виду забезпечення).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, які свідчать про реальні дії, які спрямовані на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення суд також виходить із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України).

Враховуючи вищезазначене, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ч.6 ст.140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (за вх.ГСОО№2-3153/18 від 22.06.2018 р.) ОСОБА_1 по справі №916/923/18 про забезпечення позову шляхом заборони на припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільнянське" та зобов'язання органів державної реєстрації ОМР внести заборону на припинення СТОВ "Роздільнянське" - відмовити.

Ухвала набрала чинності 26.06.18 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя С.Ф. Гут