Рішення

від 01.06.2018 по справі 918/923/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/923/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі Ярощук О.П., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи за позовом Малого приватного підприємства - фірма "Ямуна"

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак"

до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Колоколова Олександра Вікторовича

про стягнення заборгованості в сумі 601 977,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Дяденчук А.І..

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: представник В'язовий В.В..

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство-фірма "Ямуна" (далі по тексту - Позивач, МППФ "Ямуна") звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак" (далі по тексту - Відповідач 1, ТОВ "Реверспак") та до Фізичної особи-підприємця Колоколова Олександра Вікторовича (далі по тексту-Відповідач 2, ФОП Колоколов О.В.), в якому просить:

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Колоколова Олександра Вікторовича (51400, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства - фірма "Ямуна" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) заборгованість у розмірі 601 777 (шістьсот одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 91 коп. та 9827,05 грн., витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспарк" (33001,м.Рівне, вул. Дворецька,182, код ЄДРПОУ 32803122) на користь Малого приватного підприємства - фірма "Ямуна" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) заборгованість у розмірі 200,00 гривень, 2,95 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що між ним та Відповідачем-2 був укладений Договір дистрибуції № 140102/Н-2 від 02.01.2014, на підставі якого Позивач поставив Відповідачу 2 товар, однак взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару Відповідач 2 не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 601 977,91 грн.

Також вказує, що між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір поруки № 1-ПД від 02 січня 2014 року. Згідно даного Договору, поручитель (Відповідач 1) зобов'язався частково, в сумі 200 грн., відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання боржника (Відповідача 2), що виникли в результаті укладення між боржником та кредитором Договору дистрибуції № 140102/Н-2 (основного договору). Зазначає, що, відповідач-1 також сплату коштів в розмірі 200,00 грн. не здійснив, чим допустив порушення взятих на себе зобов'язань за умовами договору поруки.

Ухвалою суду від 28.12.2017 року відкрито провадження у справі № 918/923/17. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду.

20 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду фізична особа - підприємець Колоколов Олександр Вікторович подав зустрічний позов до Малого приватного підприємства-фірми "Ямуна" (Позивач за первісним позовом), в якому просить визнати недійсним Договір дистрибуції №140102/Н-2 від 02.01.2014р., укладений між МППФ "Ямуна" та ФОП Колоколовим О.В..

Крім того, в судовому засіданні 20.02.2018 року представником Колоколова О.В. подано заяву від 20.02.2018 року про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову пропущеного з поважних причин та прийняття зустрічного позову для розгляду з первісним. Подану заяву представник відповідача мотивує тим, що строк, встановлений ст. 180 ГПК України на подання зустрічного позову, він пропустив з поважних причин, так як у відповідача не було підтвердження про існування оригіналу оспорюваного договору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.02.2018 року відмовлено фізичній особі-підприємцю Колоколову Олександру Вікторовичу у задоволенні заяви представника Колоколова О.В. від 20.02.2018 року про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову. Повернуто фізичній особі - підприємцю Колоколову Олександру Вікторовичу зустрічну позовну заяву від 20.02.2018 р. та додані до неї документи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити.

Відповідач 2 у строк, встановлений судом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, пославшись при цьому на наступне.

Позивач у своїх позовних вимогах посилається на невиконання зобов'язань за договором дистрибуції № 140102/Н-2, укладеним 02 січня 2014 року між малим приватним підприємством - фірмою Ямуна та ФОП Колоколовим Олександром Вікторовичем. Разом з тим, до позову додає копію договору № 140102 / Н-2, укладеного між сторонами від 02.01.2014 року, копії видаткових накладних, та копії банківських виписок. Відповідач 2 зазначає, що 02.01.2014 року договір № 140102 / Н-2 між малим приватним підприємством - фірмою Ямуна та ФОП Колоколовим Олександром Вікторовичем взагалі не укладався, та Відповідач 2 перед Позивачем за даним договором зобов'язань не має.

Так, між Позивачем та Відповідачем 2 дійсно укладався договір дистрибуції № 40102 / Н-2, але цей договір укладено 02 лютого 2014 року, який підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Копії видаткових накладних, долучених позивачем на суму 683 109,74 грн. у якості доказу за поданим позовом не мають підпису саме Відповідача 2 ФОП Колоколова О.В., а його робітниця - бухгалтер з 01.12.2017 по 24.12.2017 перебувала у відпустці та також не могла підписати зазначені видаткові накладні. Вважає, що дані копії видаткових накладних виконані шляхом підробки та виправлень.

Таким чином, як вважає представник Відповідача 2, правова позиція Позивача базується лише на сумнівних копіях зазначених письмових документів, за неіснуючими зобов'язаннями, та не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували дійсність даних зобов'язань відповідача.

Представник Відповідача 1 в судове засідання 01.06.2018 року не з'явився, відзиву на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач 1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

В судовому засіданні 01.06.2018р. після відкриття розгляду справи по суті представником Відповідача 2 заявлено усне клопотання про відвід судді Марача В.В. від розгляду даної справи. Заявлений відвід представник Відповідача 2 мотивує тим, що суддя при розгляді справи діє упереджено, так як не задовольнив його клопотань про зупинення провадження у справі №918/923/17 до вирішення справи №918/184/18, яка розглядається господарським судом Рівненської області, і вважає, що рішення у цій справі суттєво вплине на розгляд даної справи.

Дане клопотання судом залишено без розгляду, без виходу до нарадчої кімнати, оскільки його заявлено з порушенням процесуальних норм та порядку подачі.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Як встановлено судом, 28 березня 2018 року та 21 травня 2018 року при розгляді справи у підготовчому засіданні представнику Відповідача 2 було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Представником Відповідача 2 заявлено відвід 01.06.2018 року, тобто після двох днів з дня, коли заявник дізнався про нову підставу (21.05.2018р.).

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем та відповідачем-2, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому господарський суд керувався наступним.

02.01.2014 між Малим приватним підприємством-фірмою "Ямуна", як Постачальником та Фізичною особою підприємцем Колоколовим О.В. як Дистриб'ютором було укладено договір Дистрибуції № 140102/Н-2 (надалі-Договір). За умовами договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Дистриб'ютору товар, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити Постачальнику вартість товару. Дистриб'ютор на умовах договору взяв на себе зобов'язання за свій рахунок здійснювати розповсюдження товару на обумовленій цим договором території, з рекламуванням та маркетингом продукції під торговою маркою "Ямуна", "IRIS", "Перчик".

Відповідно до п. 3.2. Договору, поставка товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту погодження постачальником замовлення дистриб'ютора.

Згідно п. 3.11. Договору сторонами узгоджено, що датою та моментом (фактом) поставки товару вважається дата (момент), коли постачальник та/або експедитор передав, а дистриб'ютор прийняв у власність товар, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, товаро-транспортних накладних та/або підписання з боку дистриб'ютора реєстру видачі вантажу (доставки товару) експедитора. Підписанням реєстру видачі вантажу (доставки товару) експедитора, дистриб'ютор визнає. як належне - факт поставки постачальником товару і отримання ним відповідних супровідних документів визначених умовам договору.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна на товар на умовах даного договору визначається на основі прайс-листа постачальника. Постачальник самостійно визначає ціну на товар виходячи з цінової політики та кон'юнктури ринку.

Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти товар згідно ціни вказаної в прайс-листі, з урахуванням наступних знижок: фіксованої знижки, яка зменшує ціну у прайс-листі, яка складає 15 % на товар, що поставляється; додаткової знижки, що складає 2 % на товар, що поставляється, у разі здійснення оплати за поставлений товар протягом 1 (одного) банківського дня після дати поставки товару (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний здійснити оплату за поставлений йому товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 21 календарних днів з дати поставки товару. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає до оплати, зарахована на розрахунковий рахунок Постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців. Після підписання даного договору усі попередні переговори, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.

У разі, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії даного Договору жодна із Сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п.п. 11.1., 11.5. договору).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.

Оригінал Договору оглянутий судом в судовому засіданні.

Як встановлено судом, на виконання п. 1.1 Договору Позивач передав, а Відповідач-2 прийняв товар, зокрема, за видатковими накладними № 1305 від 14 липня 2017 року на суму 60389,95 грн., № 1372 від 21 липня 2017 року на суму 31317,12 грн., № 1410 від 28 липня 2017 рок на суму 74743,59 грн., № 1469 від 04 серпня 2017 року на суму 24307,03 грн., № 1514 від 11 серпня 2017 року на суму 28 304,97 грн., № 1566 від 18 серпня 2017 року на суму 41438,42 грн., № 1631від 30 серпня 2017 року на суму 61606,56 грн., № 1701 від 08 вересня 2017 року на суму 73 631,85 грн., № 1770 від 18 вересня 2017 року на суму 71 464,18 грн., № 1864 від 02 жовтня 2017 року на суму 33478,11 грн., № 1954 від 13 жовтня 2017 року 46 805,68 грн., № 2000 від 20 жовтня 2017 року на суму 46 348,81 грн., № 2108 від 03 листопада 2017 року на суму 42 031,74 грн., № 2161 від 10 листопада 2017 року на суму 47 241,73 грн.

Підтвердженням того, що Відповідач 2 отримав товар за зазначеними видатковими накладними є печатка Відповідача 2 в графі "отримав"- "Колоколов Олександр Вікторович".

Так, технічні вимоги до розміщення відтиску печатки на документах, включаючи договори, встановлені у п.5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів". Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, договори, листи тощо, створювані в результаті діяльності, у тому числі й підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на накладній підтверджує лише форму накладної, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення визнання Відповідачем 2 заборгованості підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Отже, наявність печатки на видаткових накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, на видаткових накладних № 1305 від 14 липня 2017 року на суму 60389,95 грн., № 1372 від 21 липня 2017 року на суму 31317,12 грн., № 1410 від 28 липня 2017 рок на суму 74743,59 грн., № 1469 від 04 серпня 2017 року на суму 24307,03 грн., № 1514 від 11 серпня 2017 року на суму 28 304,97 грн., № 1566 від 18 серпня 2017 року на суму 41438,42 грн., № 1631від 30 серпня 2017 року на суму 61606,56 грн., № 1701 від 08 вересня 2017 року на суму 73631,85 грн., № 1770 від 18 вересня 2017 року на суму 71 464,18 грн., № 1864 від 02 жовтня 2017 року на суму 33 478,11 грн., № 1954 від 13 жовтня 2017 року 46 805,68 грн., № 2000 від 20 жовтня 2017 року на суму 46 348,81 грн., № 2108 від 03 листопада 2017 року на суму 42031,74 грн., № 2161 від 10 листопада 2017 року на суму 47 241,73 грн. міститься печатка Відповідача 2 - "Фізична особа-підприємець "Колоколов Олександр Вікторович".

Тобто, проставляючи печатку, Відповідач 2 своїми діями підтвердив поставку за вище вказаними видатковими накладними на загальну суму 601 977,91 грн..

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2011 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 158/18896, визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС від 11.01.1999 № 17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557.

Таким чином, з 21.02.2011 (дата набрання чинності наказом МВС від 11.01.2011 № 5), скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб.

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (чинною на моменту підписання вищезазначеного акта) передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Враховуючи викладене, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печатки фізичної особи-підприємця Колоколова Олександра Вікторовича, а також контроль за законністю користування нею покладається на фізичну особу-підприємця Колоколова Олександра Вікторовича, печаткою якого скріплено видаткові накладні.

Разом з тим, доказів, які б свідчили про незаконне використання печатки, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки Відповідачем 2 надано не було.

Як додатковий доказ отримання товару, матеріали справи містять податкові декларації Відповідача-2 за липень-грудень 2017р. При цьому, суми, дати і номенклатура товару в податкових документах повністю співпадають з тими ж відомостями у видаткових документах. У податкових деклараціях за липень-грудень 2017р. Відповідач-2 відобразив податковий кредит за податковими накладними Позивача що вбачається з розділу Податковий кредит Додатку 5 податкових декларацій Відповідача-2. Відображенням в податковій декларації податкового кредиту, отриманого від Позивача, Відповідач 2 схвалив видаткові накладні до Договору поставки № 140102/Н-2 від 02.01.2014 та безумовно підтвердив факт отримання товару.

Відтак, на виконання умов договору 140102/Н-2 від 02.01.2014 Відповідачу-2 було поставлено Позивачем товару на загальну суму 683109,74 грн.

Відповідачем-2 було частково оплачено вартість товару в загальній сумі 81 131,83 грн., відтак заборгованість Відповідача 2 за договором № 140102/Н-2 від 02.01.2014 склала 601 977,91 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.(ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05. 1995р., встановлено такі ж вимоги до первинних документів, а саме: первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Разом з тим, неналежне оформлення документів, що підтверджують господарську операцію не може свідчити про відсутність такої господарської операції. Крім того, Відповідач-2 не заперечує отримання товару, а лише неодноразово наголошує на неналежному оформленні документів. При цьому, суд, відповідно до ст.86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування сторін, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем-2 заборгованості Позивачу в сумі 601777,91 грн. матеріали справи не містять. Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідачем-2 суду подано не було.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 2-601777,91грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача 2 не приймаються судом до уваги з підстав недоведеності та необгрунтованості, та спростовуються матеріалами справи та всім вище наведеним..

Стосовно позовних вимог до Відповідача-1 (ТОВ "Реверспак") про стягнення 200 грн. боргу, судом враховується, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ФОП Колоколова О.В. за договором № 140102/Н-2 від 02.01.2014 р. між МПП-фірмою "Ямуна" та ТОВ "Реверспак" укладено договір поруки № 1-пД від 02.01.2014 р.

За умовами зазначеного договору поруки Відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання частково відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-2 зобов'язань згідно договору № 140102/Н-2 від 02.01.2014 р. у розмірі 200, 00 грн.

Водночас судом встановлено, що у п. 6.1. даного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки, Договір поруки №-пД від 02.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реверспак" та Малим приватним підприємством-фірмою "Ямуна", припинив свою дію 31.12.2015 року, відтак порука із зазначеної дати припинилася. Позивач не звернувся у встановлений договором строк з позовом до поручителя, а відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги до Відповідача-1 про стягнення 200,00 грн., у зв'язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача 601777,91 грн. та відмову у задоволенні позову в частині вимог до Відповідача-1.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колоколова Олександра Вікторовича (51400, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства - фірма "Ямуна" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) заборгованість у розмірі 601 777 (шістьсот одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 91 коп. та 9026,67 грн., витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак" відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 червня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.