Рішення

від 05.06.2018 по справі 922/935/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р.Справа № 922/935/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ПП "Новофарм", м. Бровари до ТОВ "Реній Фарм", м. Мерефа про стягнення 3811,25 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.12.17р.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Новофарм" (07400, обл. Київська, м. Бровари, бульвар Незалежності будинок, 16, код ЄДРПОУ 32279614) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Реній Фарм" (62472, обл. Харківська, р-н Харківський, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімн.8-7, код ЄДРПОУ 38117625) заборгованість за договором поставки №117 від 15.05.12р. в сумі 3811,25 грн. Просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., витрати по відправці поштової кореспонденції - 100,00 грн. та додаткові витрати, що будуть здійснені в подальшому; витати на правничу допомогу за фактично надані та оплачені послуги в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.04.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/935/18, встановлено про здійснення розгляду справи №922/935/18 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на "11" травня 2018 р. о(об) 10:30.

04.05.18р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що у відповідача перед позивачем не залишилось несплаченої заборгованості, у зв`язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. До відзиву представником відповідача надано акт звірки взаєморозрахунків підписаний лише з боку відповідача.

Ухвалою суду від 11.05.18р. відкладено розгляд справи на 05.06.18р. о 10:30 год.

05.06.18р. від представник відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме оригінал платіжного доручення №6 від 04.01.18р. на суму 3500,00 грн. з призначенням платежу: оплата штрафу за вироби мед. призначення згідно дог.№213 від 09.10.12р. Дану заяву задоволено судом та долучено документи до матеріалів справи.

05.06.18р. від представник відповідача надійшла заява про застосування до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Представник позивача в судове засідання 05.06.18р. не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.18р. просив суд застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

15.05.2012 року між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ НОВОФАРМ (надалі за текстом - Постачальник, або Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕНІЙ ФАРМ" (надалі за текстом - Покупець, або Відповідач) було укладено Договір поставки № 117 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.5 Договору, Сторони погоджують асортимент, кількість товару шляхом надіслання Покупцем заявки Постачальнику, складеної На підставі специфікації. Асортимент та кількість товару партії поставки, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі товару Покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) пошкодження товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент підписання Покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4,2. Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються Постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються. Ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Сторонами підписано видаткову накладну від 26.01.15р. №1258 відповідно до якої здійснено поставку товару на суму 3811,25 грн. з ПДВ.

Строк платежу по даній накладеній зазначено до 26.04.15р.

Згідно з п. 5.1. Договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця, а згідно п. 5.3. Договору, оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку.

До позовної заяви позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом за період травень 2016 року підписаний сторонами, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 19438,57 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості, Позивачем на адресу Відповідача була направлена Претензія №1 від 15.07.2017 року щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 8992,58 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

04.01.18р. платіжним дорученням №6 відповідачем було здійснено оплату штрафу за вироби медичного призначення згідно дог.№213 від 09.10.12р. в сумі 3500,00 грн.

Оскільки вимоги позивача, викладені в претензії №1 від 15.07.2017 року щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 8992,58 грн. з урахуванням штрафних санкцій, були залишені відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач має оплати товар за підписаною сторонами видатковою накладною від 26.01.15р. №1258 відповідно до якої здійснено поставку товару на суму 3811,25 грн. з ПДВ. та строк платежу по даній накладеній зазначено до 26.04.15р.

Однак, у п. 5.1. Договору, сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця, а згідно п. 5.3. Договору, оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку.

Доказів здійснення часткової поставки товару за видатковою накладною від 26.01.15р. №1258 позивачем до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень п. 5.1. Договору, відповідач мав оплатити товар поставлений за видатковою накладною від 26.01.15р. №1258 у строк до 09.02.18р.

В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем та вказує, що ним сплачена спірна заборгованість платіжним дорученням №6 від 04.01.18р. в сумі 3500,00 грн.

Суд критично оцінює даний доказ як доказ оплати відповідачем спірної заборгованості, оскільки в призначенні платежу платіжного доручення №6 від 04.01.18р. відповідачем зазначено: оплата штрафу за вироби медичного призначення згідно дог.№213 від 09.10.12р.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив позивачу заборгованість за договором №213 від 09.10.12р. та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

05.06.18р. від представник відповідача надійшла заява про застосування до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було здійснено оплату спірної заборгованості, однак у зв`язку зі спливом строку позовної давності, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.18р.

Суддя ОСОБА_2