Рішення

від 11.06.2018 по справі 809/772/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. справа № 809/772/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Хоми О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 29 281, 25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до ТОВ ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 29 281, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним у 2017 році.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов. Зазначив, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо утворення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, а відтак, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності шляхом застосування адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, взявши до уваги відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.12.2010 року ТОВ ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР зареєстроване як юридична особа, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснює господарську діяльність та використовує найману працю, з 06.02.2018 року перебуває на обліку в Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як суб'єкт господарювання, якому у відповідності до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів (а.с.25).

Наказом "Про створення (виділення) робочого місця для працевлаштування особи-інваліда" за № 2/1-к від 28.02.2017 року (а.с.28) ТОВ ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР створено одне звичайне робоче місце (вакансія) для працевлаштування на ньому особи-інваліда за професією швачка , в обов'язки якого покладено пошиття нескладних текстильних виробів (а.с.28).

28.02.2017 року відповідач подав Калуському міськрайонному центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність вакантного місця за посадою "швачка" із зазначенням завдань і обов'язків - пошиття текстильних виробів, та зазначив що вказану роботу може виконувати особа з інвалідністю (зворот а.с.29).

16.03.2017 року та 23.03.2017 року відповідачем, на виконання вимог пункту 4 наказу №2/1-к від 28.07.2017 року Про створення (виділення) робочого місця для працевлаштування особи-інваліда розміщено відповідні оголошення про вакантне місце швачки в рекламних засобах масової інформації (газета Вітрина випуск №11 від 16.03.2017 року та №12 від 23.03.2017 року) (а.с.30-33).

А також відповідачем самостійно здійснювався пошук осіб що мають інвалідність, про що свідчать розглядувані відповідачем анкети осіб, що звертались, а саме від 17.05.2017 року, від 20.07.2017 року та від 04.10.2017 року (а.с.34-39).

06.02.2018 року відповідачем подано позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПН, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала на підприємстві. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем визначено в 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників визначено в розмірі 468,50 (тис.грн.). Середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 58563,00 грн. в рік (а.с.9).

13.02.2018 року позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про перерахування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29312,50 грн. за 2017 рік, в строк до 15 квітня 2018 року (а.с.11).

06.04.2018 року відповідачем надано лист-відповідь про безпідставність вимог позивача щодо сплати цих санкцій, з посиланням на вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2017 році, а таким чином звільнення від відповідальності по сплаті санкцій (а.с.41-43).

Сума адміністративно-господарських санкцій на час розгляду справи судом ТОВ ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР не сплачена.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (станом на час виникнення спірних правовідносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" зазначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 18-1 зазначеного Закону визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування та порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.

Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (пункт 2 Порядку).

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 коментованого Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.(частина 5 статті 19 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 зазначеного Закону).

Разом з цим, статтею 50 Закону України Про зайнятість населення , чинного станом на час виникнення спірних правовідносин, визначена участь роботодавців у забезпеченні зайнятості населення шляхом надання прав та виконання обов'язків.

Згідно частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання ст.50 Закону України Про зайнятість населення Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та форма звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з пунктами 3, 5 названого Порядку Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця, та за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку (пункт 5 Порядку).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача щодо вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, судом встановлено, що на виконання нормативу та недопущення адміністративно-господарського правопорушення, товариством 28.02.2017 року подано звіт до центру зайнятості (форма № 3-ПН) про наявність вакантного робочого місця.

Також, 16.03.2017 року та 23.03.2017 року відповідачем, на виконання вимог пункту 4 виданого Наказу №2/1-к від 28.07.2017 року Про створення (виділення) робочого місця для працевлаштування особи-інваліда розміщені оголошення про вакантне місце швачки в друкованих засобах масової інформації (газета Вітрина випуск №11 від 16.03.2017 року та №12 від 23.03.2017 року).

Відповідач також здійснював пошук осіб, що мають інвалідність, про що свідчать розглядувані ним анкети осіб, що звертались, а саме анкета від 17.05.2017 року, від 20.07.2017 року та від 04.10.2017 року (а.с.34-39).

Таким чином, вказані дії відповідача є свідченням про вжиття ним всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення, відповідальність за яке настає у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" .

В той же час, відповідачем виділено та створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда при нормативі робочих місць для працевлаштування інвалідів, яке незаповнене у повному обсязі через відсутність достатньої кількості таких осіб на ринку праці, чи то небажання осіб з інвалідністю працевлаштовуватись у відповідача.

Суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування, оскільки покладений на Державну службу зайнятості, яка здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації та знань, з урахуванням їх побажань, в силу передбачених правил статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Проаналізувавши положення статей 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", статті 218 Господарського кодексу України та Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, суд зазначає, що учасник господарських відносин несе відповідальність лише у випадку, якщо він не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За обставин, що відповідачем були в повній мірі вжиті визначені законодавством заходи на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2017 році суд приходить до переконання про безпідставність стягнення з ТОВ ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29 281,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЕПАД-ПРЕМ'ЄР» (код ЄДРПОУ 37262380, вул. Лесі Українки 14/52, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, вул.Гуцульська 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006)

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Рішення в повному обсязі складене 13.06.2018.