Рішення

від 17.05.2018 по справі 808/350/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2018 року Справа № 808/350/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» (далі - позивач, ТОВ «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Головне управління ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014501402 від 01.11.2017.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на законодавстві, є неправомірними та викликані довільним тлумаченням відповідачем законодавства. Зазначає, що Податковий кодекс України не ставить у залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Стверджує, що на час укладення та виконання договорів контрагент позивача ТОВ «Промспецпоставка» було зареєстроване в ЄДРПОУ як юридична особа, перебувало на обліку як платник податків, у тому числі було платником податку на додану вартість. Посилається також на те, що господарські операції ТОВ «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі до податкового органу. З огляду на таке, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві (вх. №6609 від 22.02.2018) вказав на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 503 447 грн. Стверджує, що наявність формально оформлених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для оформлення податкового кредиту за відсутності факту придбання товарів/послуг. Посилається на акт від 07.09.2016 № 84/08-29-14-03/40021356, яким встановлено факт відсутності контрагента позивача ТОВ «Промспецпоставка» за місцезнаходженням, у зв'язку з чим наданими товарно-транспортними накладними не можливо підтвердити факт поставки товарів від контрагента на адресу позивача. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 01.03.2018.

01.03.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.03.2018, яке було відкладено на 26.04.2018.

26.04.2018 продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 17.05.2018.

17.05.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду цього ж дня.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» зареєстровано 05.09.2001 за адресою: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 39.

В період з 26.09.2017 по 09.10.2017, на підставі направлення на перевірку від 26.09.2016 №2002, згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДФС від 26.09.2017 №630, проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» (код ЄДРПОУ 31616053) з питань нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Промспецпоставка .

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки №564/08-01-14-02/31616053 від 10.10.2017.

Перевіркою встановлено серед іншого порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ТОВ «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» занижено податок на прибуток за перевіряємий період при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промспецпоставка» (код ЄДРПОУ 40021356), у березні 2016 - квітні 2016 року на загальну суму 503 447 грн., у т.ч. за 1 квартал 2016 року - 260310 грн., за півріччя 2016 року у сумі 503 447 грн., у т.ч. за 2 квартал 2016 року на 243 137 грн.

На підставі Акту перевірки №564/08-01-14-02/31616053 від 10.10.2017, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0014501402 від 01.11.2017, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 755 170,50 грн. грн., в т.ч. 503447,00 грн. за основним платежем та 251723,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» , ДФС України прийнято рішення від 28.12.2017, яким податкове повідомлення-рішення №0014501402 від 01.11.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції чинній протягом 2016 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що в акті перевірки контролюючий орган посилається на наявну податкову інформацію щодо нереальності проведених з ТОВ «Промспецпоставка» господарських операцій.

У перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» мало господарські відносини з ТОВ «Промспецпоставка» (код за ЄДПРОУ 39541635).

Так, між TOB «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» (Покупець) та TOB «Промспецпоставка» (Продавець) укладено договір №478/5886 від 29.01.2016, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець приймає і оплачує товар (матеріали електротехнічного призначення), найменування, кількість, ціна яких вказана в товарних накладних.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні від 29.04.2016 №19, від 31.03.2016 №20.

Оплата придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №279 від 18.04.2016, № 343 від 10.05.2016, № 357 від 17.05.2016, № 380 від 20.05.2016, № 459 від 23.06.2016, № 460 від 23.06.2016, № 476 від 29.06.2016, № 501 від 06.07.2016, № 516 від 18.07.2016.

Транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, наданими податковому органу до перевірки.

В подальшому товар було використано у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого матеріали справи містять документи, зокрема відомість обліку видачі обладнання за березень та квітень 2016 року, копії платіжних доручень про сплату монтажних робіт виконаних підприємством та продаж обладнання.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Промспецпоставка» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промспецпоставка» .

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що проведеним аналізом діяльності ТОВ «Промспецпоставка» , зокрема з аналізу звітності, неможливо встановити походження товару, який в подальшому був реалізований позивачу.

Суд зауважує, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Щодо посилань податкового органу на відсутність ТОВ «Промспецпоставка» за місцезнаходженням, суд зазначає, що зазначений факт був встановлений відповідно до акту від 07.09.2016 № 84/08-29-14-03/40021356, в той час коли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Промспецпоставка» відповідно до наданих первинних документів відбувались протягом січня-липня 2016 року.

Крім того, слід зазначити, що на час укладення договору ТОВ «Промспецпоставка» було зареєстроване як юридична особа в ЄДРПОУ, записи про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням не було внесено, ТОВ «Промспецпоставка» перебувало на обліку як платник податків, у тому числі податку на додану вартість.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки посилається на наявність кримінального провадження № 42016000000000345 від 01.02.2016 за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 КК України.

Разом з тим, доказів наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб ТОВ «Промспецпоставка» суду не надано.

Суд також звертає увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, на розгляді в Запорізькому окружному адміністративному суді перебувала справа №808/1609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002408291401 від 26.12.2016, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Вневідомча охорона з податку на додану вартість на підставі висновків перевірки цих же господарських операцій позивача з ТОВ Промспецпоставка за той же період.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №808/1609/17, яке залишено без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, позовні вимоги ТОВ Вневідомча охорона задоволено.

Вказаним судовим рішенням зроблений висновок про те, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Промспецпоставка у перевіряємий період спростовується наявними доказами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Відповідачем не наведено жодної обставини та не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промспецпоставка» у перевіряємий період спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0014501402 від 01 листопада 2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» (місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва/провулок Тихий, буд 42/12, код ЄДРПОУ 31616053) судові витрати у розмірі 11327 грн. 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова