Постанова

від 07.06.2018 по справі 803/1219/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/12129/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Хобор Р.Б., Онишкевича Т.В.

з участю секретаря судового засідання: Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Малого підприємства фірми Локо на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Костюкевичем С.Ф., час ухвалення судового рішення 11 год 19 хв у м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 міської ради до Головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 міська рада звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення №52 від 16.06.2017 про скасування акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 06.03.2017, рішення №53 від 16.06.2017 про скасування дії припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2017, рішення №54 від 16.06.2017 про скасування дії протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної планової перевірки на об'єкті будівництва Реконструкція прохідної, нове будівництво виробничого приміщення та навісів на вул. Мамсурова, 21 в м. Луцьку , було виявлено, що на даному об'єкті генпроектувальником Малим підприємством фірма Локо (далі - МПФ Локо ) розроблено та передано замовнику проектну документацію, яка не відповідає вимогам законодавства, а саме запроектовано будівництво навісів №5, №6 (по ГП) та реконструкцію прохідної в межах червоних ліній вулиці Мамсурова. У зв'язку з цим інспектором відділу ДАБК відповідно до Порядку № 553 був складений акт перевірки, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2017. Після звернення МПФ Локо із скаргою від 24.03.2017 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі - УДАБІ у Волинській області), оспорюваними рішеннями головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_2 протиправно були скасовані припис, акт перевірки та протокол.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, МПФ ЛOKO подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що суд ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не залучив підприємство до участі у справі, при тому, що фірма була Генпроектувальником та вирішив питання про права, свободи, інтереси і обов'язки, без її участі, у зв'язку з чим підприємство було обмежене в праві довести перед судом і подати належні докази про відсутність будь-яких допущених порушень зі сторони проектувальника. Крім того, суттєвим процесуальним порушенням, яке є підставою для скасування оскаржуваної постанови є те, що вказана справа розглянута неповноважним складом суду, а саме одноосібно, при тому що на підставі вимог ч.1 ст.24 КАС України повинна розглядатися колегіально у складі трьох суддів, оскільки ДАБІ України є центральним органом, а головний інспектор будівельного нагляду УДАБІ у Волинській області ОСОБА_2 є посадовою особою ДАБІ України. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Від Головного інспектора будівельного нагляду УДАБІ у Волинській області ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач в судове засідання свою явку не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_4, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі наказу №88 від 27.12.2016 заступником начальника відділу державного архітектурного-будівельного контролю (далі - ДАБК) ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_5 було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил МПФ Локо , за результатами якої встановлено, що на об'єкті Реконструкція прохідної, нове будівництво виробничого приміщення та навісів на вул. Мамсурова, 21 в м. Луцьку генпроектувальником (МПФ ЛОКО ) розроблено та передано замовнику проектну документацію, яка не відповідає вимогам законодавства, а саме запроектовано будівництво навісів № 5, № 6 (по ГП) та реконструкцію прохідної в межах червоних ліній вулиці Мамсурова, чим порушено вимоги примітки п.1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів : розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється; будівництво навісів № 5 та № 6 (по ГП) та реконструкцію прохідної запроектовано в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій (водопроводу, кабелю зв'язку); п.4 та п.7 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 262 -21-16 (м) від 07.07.2016, виданих управлінням містобудування та архітектури ОСОБА_1 міської ради; п.1 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - № 3038-VI).

У зв'язку з тим, що під час проведення планової перевірки були виявлені зазначені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, 06.03.2017 інспектором відділу ДАБК ОСОБА_5 відповідно до п.16, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 (далі - Порядок № 553), був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, приписом від 10.03.2017 було зобов'язано МПФ ЛОКО привести проектну документацію відповідно до вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних, будівельних норм, державних стандартів і правил до 10.09.2017 та постановою від 10.03.2017 підприємство було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Закон № 208/94-В) та накладено штраф у сумі 144 000 грн.

24.03.2017 МПФ JIOKO звернулось із скаргою до Управління ДАБІ на протиправність проведення відділом ДАБК перевірки та винесення рішень.

Рішеннями головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_2 №52, №53 та №54 від 16.06.2017 було скасовано припис від 10.03.2017, акт перевірки від 06.03.2017 та протокол від 10.03.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення були прийняті відповідачем протиправно та за відсутністю визначених законом повноважень.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, не повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно п.8 ч.1 ст.7 цього Закону, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 41 цього Закону передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком № 553.

Відповідно до п.п.1 п.2 цього Порядку, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом шостим цього Порядку визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом №208/94-ВР визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244 (далі - Порядок №244).

Процедура розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлюється п. 16-21 Порядку №244.

Згідно п.19 Порядку №244, доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19.08.2015 (далі - Порядок №698).

Частиною дванадцятою статті 41 Закону №3038-VI встановлені повноваження головного інспектора будівельного нагляду у разі виявлення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, зокрема згідно з підпунктом 6 головний інспектор будівельного нагляду має право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно п.п.6 п.5 Порядку №698, головні інспектори будівельного нагляду під час здійснення нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є рішення №52 про скасування дії акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.03.2017 складеного щодо суб'єкта містобудування ОСОБА_6, рішення №53 про скасування дії припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2017 складеного щодо МПФ JIOKO , рішення №54 про скасування дії протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2017, складеного відносно МПФ JIOKO .

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійшовши висновку про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою цієї статті встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин по справі та обмежився колом осіб, які були зазначені позивачем ОСОБА_1 міською радою.

Згідно ч.1 ст. 42 КАС України, у часниками справи є сторони, треті особи.

Частиною другою статті 49 КАС України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

За змістом цієї норми залучити третю особу у справі може суд першої інстанції.

Проте, зазначених вимог закону суд першої інстанції не врахував та розглянув справу без залучення МПФ JIOKO , на права і обов'язки якої може вплинути ухвалене у справі рішення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи даний спір, судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано всіх обставин справи, допущено порушення норм процесуального права, що в даному випадку відповідно до п.4 ч.3 ст. 317 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, зокрема, за тієї умови, коли суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Оскільки діючим на час перегляду судового рішення процесуальним законом не передбачена можливість залучення на стадії апеляційного розгляду третьої особи, зокрема, МПФ JIOKO , без якого ухвалити законне та обґрунтоване рішення по даній справі не можливо, а судом першої інстанції третя особа до участі у справі залучена не була, тому апеляційний суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про відділ державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, затвердженого рішенням ОСОБА_7 № 80/14 від 28.10.2015, ВДАБК є виконавчим органом ОСОБА_7.

ОСОБА_1 міська рада та ВДАБК є окремими органами із окремими порядком утворення, функціями та повноваженнями.

Спірні правовідносини, які є предметом розгляду у даному публічно-правовому спорі, виникли між ВДАБК та інспектор будівельного нагляду УДАБІ у Волинській області, а отже ОСОБА_1 міська рада не є учасником таких правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина 3 статті 48 КАС).

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 міська рада у даному публічно-правовому спорі є неналежним позивачем.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 23 КАС України, апеляційний суд зазначає, що за приписами цієї норми, чинної в редакції до 15.12.2017, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Частиною першою статті 24 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017, передбачено, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

При цьому, колегія суддів вважає, що дана справа, яка переглядається судом апеляційної інстанції, не підпадає під умови, за яких вона мала розглядатись судом першої інстанції колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем у позові зазначено посадову особу територіального органу, а не ДАБІ України, як помилково вважає апелянт.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу та судових витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1, ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 КАС України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги від 21.11.2017, акт прийому передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги від 31.05.2018, квитанцію від 21.11.2017, згідно якої МПФ JIOKO проведено оплату послуг за надання правничої допомоги в розмірі 8 100 грн.

Також, як слідує з матеріалів справи, МПФ JIOKO було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 180 грн (платіжне доручення № 890 від 26.12.2017).

Разом з тим, слід відмітити, що представником позивача не було доведено неспівмірність понесених апелянтом витрат на правничу допомогу та не заявлялось клопотання з цього приводу, хоча судом апеляційної інстанції з'ясовувалась думка останньої про таке.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, понесених апелянтом в ході апеляційного перегляду, відшкодуванню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 міської ради підлягає сума 8100 грн за надання правничої допомоги адвоката, а також судові витрати в сумі 4 180 грн, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Малого підприємства фірма Локо задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 803/1219/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 міської ради до Головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень - відмовити.

Стягнути на користь Малого підприємства фірма Локо (ЗКПО : 13353881, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10101927558, 43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 26) судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою в розмірі 4 180 (чотири тисячі сто вісімдесят) гривень та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 100 (вісім тисяч сто) гривень, а всього на загальну суму 12 280 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень, сплачених відповідно до платіжного доручення № 890 від 26.12.2017 та № ПН2942 від 23.12.2016 та квитанції від 21.11.2017 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 04051327, 43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повне судове рішення складено 11.06.2018.