Рішення

від 05.06.2018 по справі 295/8608/17

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/8608/17

Категорія 52

2/295/126/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Скришевської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №295/8608/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Міралек" про захист трудових прав, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов'язання сплати обов'язкові платежі та збори, стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2017 року року позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 21631,02 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10815,51 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день постановлення рішення судом в сумі 147443,04 грн., моральну шкоду в сумі 50000,00 грн., зобов'язати відповідача сплатити обов'язкові платежі та збори стосовно ОСОБА_1 роботи в товаристві протягом жовтня-листопада 2015 року до Пенсійного фонду України та інші податки та державні збори до державних закладів та установ та подати відповідні звіти для зарахування її пенсійного страхового стажу.(а.с. 19-20)

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.01.2015 року відповідно до наказу директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» від 02.01.2015 № 176-к, позивач працювала на посаді спеціаліста з методів розширення ринків збуту ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» . 30.06.2016 року її було звільнено з роботи із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно наказу директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» від 02.01.2015 № 274-к. Після звільнення, повного розрахунку по заробітній платі роботодавець не провів, її усні та письмові звернення залишилися без результатів. У зв'язку з відсутністю у позивача будь-яких довідок про нарахування та виплату їй заробітної плати та існуючої заборгованість, вона звернулась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з проханням надати інформацію про нараховану їй ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» заробітну плату за весь відпрацьований період. Із виданої Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Форми ОК-5 вбачається, що заробітна плата в розмірі 10815,51 грн. щомісячно їй нараховувалась та із зазначеної суми щомісячної заробітної плати під час виплати вчинялись утримання до Пенсійного фонду України, на підставі яких (утримань) здійснювалось нарахування їй страхового пенсійного стажу. Однак, за жовтень 2015 року та за листопад 2015 року заробітна плата їй не виплачена і не сплачено обов'язкові платежі до Пенсійного фонду України , внаслідок чого їй не зараховано до трудового стажу два місяці роботи в ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» . Таким чином, вважає, що станом на теперішній час існує заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі в сумі 21631,02 грн. Також відповідач повинен виплатити їй компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсацію за відпустку за період роботи, крім того у зв'язку з грубим порушенням трудового законодавства, відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, оскільки позивач втратила можливість отримати зароблені кошти, які є її власністю, втрачала свій продуктивний час на відвідування установ з метою захисту її прав, а тому з урахуванням розміру матеріальної шкоди та моральних страждань позивач оцінила моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

02.11.2017 року та 27.02.2018 року відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що щорічна відпустка використовувалася позивачем, сумарно за період роботи позивач перебувала 67 днів на лікарняному, 35 днів у щорічній відпустці та 1 день у відпустці за свій рахунок, що підтверджується табелями обліку робочого часу, при цьому не заперечують що мало місце порушення порядку виплати заробітної плати за щорічну відпустку. Відповідач заперечує щодо твердження позивача щодо не проведення з нею розрахунку по заробітній платі, оскільки грошові кошти перераховувалися позивачу на картковий рахунок, відкритий у відділенні Укрсоцбанку, позивач при цьому не надає банківську виписку про рух грошових коштів, про зарахування грошових коштів. Щодо відомостей, які містяться у Формі ОК-5 виданої Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, то відповідачем заробітна плата і обов'язкові платежі до пенсійного фонду здійсненні в повному обсязі та належним чином. Відповідно платіжним документам, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснювалося своєчасно, що підтверджується банківською установою. Відповідач через систему електронної звітності подало звіти до пенсійного фонду, що також підтверджено доказами, крім того відповідач звернувся до пенсійного фонду з відповідним запитом, на що листом від 27.10.2017 року Пенсійним фондом України зазначено, що звітність за жовтень 2015 року була надана ТОВ Міралек - 17.11.2015 року, за листопад 2015 року - 04.12.2015 року, проте вони містили помилки і зазначена в них інформація не була врахована та відображена у формі ОК-5, а станом на 24.10.2017 року вже враховано та відображено цю суму. Також на твердження позивача про не зарахування до трудового стажу два місяці робити в ТОВ Міралек зазначили, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, в позовній заяві позивач сама зазначила, що перерви в трудовому стажі не відбувалися, а при зверненні до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, остання може пересвідчитися в наявності вірних даних щодо відображення по нарахуванню заробітної плати та сплати соціальних внесків за жовтень-листопад 2015 року. Відповідач вважає, що порушення з його боку трудових прав позивача як найманого працівника не відбувалося, в свою чергу позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

15.03.2018 року позивач надав відповідь на відзив, відповідно до якої, вважає, що відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень, також на момент звільнення позивач перебувала у відпустці по тимчасовій непрацездатності, звільнення позивача відбувалася шляхом примусу до написання відповідних заяв, просить задовольнити позовні вимоги. (а.с. 191-193)

27.03.2018 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно яких вказав, що відповідачем надані всі докази виплати позивачу заробітної плати та необхідних податків та зборів, при цьому твердження позивача щодо нездійснення розрахунку є хибними, також зазначено, що позивач під час звільнення не перебувала у відпустці по тимчасовій непрацездатності, про що свідчить власноручно написана позивачем заява та листок непрацездатності за період уже після звільнення, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог, крім того відомості щодо фінансового стану клієнта про рух коштів по картковому рахунку є банківською таємницею та позивач могла самостійно надати відповідні докази.

Позивач в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, додатково повідомила, що письмові відомості про стан карткового рахунку ПАТ Укрсоцбанк на який ТОВ Міралек здійснювало перерахунок заробітної плати надати на виконання вимог суду не може, оскільки відповідні відомості не надійшли з ПАТ Укрсоцбанк на її запит.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги просила задовільнити частково, в частині зобов'язати відповідача подати відповідні звіти для зарахування ОСОБА_1 пенсійного страхового стажу вимога не підтримується з огляду на факт подання ТОВ Міралек таких звітів у вересні 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Міралек" ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу №176-к від 02.01.2015 року була прийнята на посаду спеціаліста з методів розширення ринків збуту ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Міралек" з 02.01.2015 року та згідно наказу №274-к від 30.06.2016 року звільнена із займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, останній робочий день визначено 30.06.2016 року. (а.с. 5, 183,185 т. 1)

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказала, що за жовтень 2015 року та за листопад 2015 року заробітна плата їй не виплачена і не сплачено обов'язкові платежі до Пенсійного фонду України , внаслідок чого їй не зараховано до трудового стажу два місяці роботи в ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міралек» , на підтвердження чого надала довідку Форма ОК-5 - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України, згідно яких, відомості за звітний місяць жовтень 2015 року та листопад 2015 року не відображені. (а.с. 6)

20.09.2017 року ТОВ Міралек звернулося до центру обслуговування платників ДПІ в Оболонському районі м. Києва з листом-зверненням щодо ймовірної помилки у відомостях форми ОК-5 про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України та проханням виправити відповідну помилку. (а.с. 35)

Листом від 05.10.2017 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено ТОВ Міралек про те, що звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень та листопад 2015 року було подано з помилками, тому зазначені звіти відображаються в базі даних ІС Податковий блок як неприйняті, для того, щоб у відомостях форми ОК-5 відображались дані про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2015 року та листопад 2015 року, потрібно подати вищевказану звітність до ДПІ з виправленим помилками. (а.с. 81 т. 1)

Листом від 27.10.2017 року Департамент інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України повідомлено ТОВ Міралек про те, що за результатами проведеного аналізу даних реєстру застрахованих осіб встановлено, що інформація про нарахування заробітної плати за жовтень та листопад 2015 р. надійшла 11.09.2017 у складі звітності, поданої страхувальником ТОВ МІРАЛЕК (код ЄДРПОУ 37509371). Звітність за жовтень 2015 року була надана страхувальником 17.11.2015, за листопад 2015 року - 04.12.2015, проте, вказані звіти були помилковими і зазначена в них інформація не була врахована та відображена у формі ОК-5, виданій застрахованій особі 17.05.2017 року, тобто ОСОБА_1 (а.с. 83)

Також аналогічний лист надійшов з Департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України до ОСОБА_1 №22146/7-11 від 22.12.2017 року в якому серед іншого вказано, що за результатами проведеного аналізу даних реєстру застрахованих осіб встановлено, що інформація про нарахування ОСОБА_1 сум заробітку за жовтень та листопад 2015 року надійшла 11.09.2017 у складі звітності, поданої страхувальником ТОВ МІРАЛЕК (код ЄДРПОУ 509371). Звітність за жовтень 2015 року була надана страхувальником 17.11.2015, за листопад 2015 року - 04.12.2015. Проте, вказані звіти були помилковими і зазначена в них інформація не була врахована та відображена у формі ОК-5. Сплата єдиного соціального внеску здійснювалась страхувальником відповідно до вимог зазначених в частині 8 статті 9 Закону (за жовтень 2015 року - до 20.11.2015, за листопад 2015 року - до 20.12.2015). Станом на 20.12.2017 в формі ОК-5 враховано та відображено суми Вашого заробітку і страховий стаж за жовтень та листопад 2015 року відповідно до звітності, яка надійшла у вересні поточного року. (а.с. 212 т. 1)

Як убачається з матеріалів справи, 11.09.2017 року ТОВ Міралек через систему електронної звітності було направлено звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за жовтень 2015 року та листопад 2015 року, в яких також відображені дані щодо ОСОБА_1.(а.с. 55-72)

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) створено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 20 Закону реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України.

Ведення зазначеного реєстру здійснюється на підставі Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3 частини третьої Положення дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією, та відомостей, що надходять з інших джерел, визначених статтею 18 Закону.

Відповідно до пункту 15 частини 2 Положення відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник.

Слід зазначити, що пенсійний фонд не є контролюючим органом за перерахуванням грошових коштів.

Як встановлено судом та не заперечувалася сторонами по справі, що заробітну плату та інші розрахунки з працівниками ТОВ Міралек проводило через карткові рахунки відкритті у відділенні ПАТ Укрсоцбанк .

Стороною відповідача були надані платіжні документи, засвідчені банком, які підтверджують перерахування грошових коштів для зарахування на банківські (карткові) рахунки працівникам ТОВ МІРАЛЕК , також відомості на виплату готівки, зокрема за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, в яких відображені виплати ОСОБА_1 (а.с. 124-136, 176-177 т. 1)

Стороною відповідача було надано довідки за підписом директора ТОВ Міралек ОСОБА_5 в яких останній підтвердив, що ОСОБА_1 за період роботи з 02.01.2015 року по 30.06.2016 року використала щорічну відпустку, яка склала 35 календарних днів, компенсація не сплачувалася. Також підтвердив, що ОСОБА_1 було виплачена заробітна плата в розмірі 100108,18 грн., заборгованості ТОВ Міралек перед ОСОБА_1 немає. (а.с. 178, 179 т. 1)

Згідно з даними довідки № МІ00000009 від 01.11.2017 року за період роботи в ТОВ МІРАЛЕК , а саме з 02.01.2015 року по 30.06.2016 року, на посаді спеціаліста з методів розширення ринків збуту, ОСОБА_1 отримала сукупний дохід в розмірі 193493,22 грн., утримання склали суму 37 809,00 грн., виплата склала 155 684,22 грн. (а.с. 54 т. 1)

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем не доведено, що у відповідача ТОВ Міралек існує заборгованість перед позивачем по заробітній платі за жовтень 2015 року та листопад 2015 року, оскільки стороною відповідача були надані всі належні докази щодо виплати позивачу заробітної плати, докази на які посилався позивач, а саме індивідуальні відомості довідки Форма ОК-5 про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України, в яких не були відображені відомості виплати заробітної плати позивачу були спростовані під час судового розгляду, а саме відомостями з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та Департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, які вказали що звітність за жовтень 2015 року була надана страхувальником 17.11.2015, за листопад 2015 року - 04.12.2015, проте, вказані звіти були помилковими і зазначена в них інформація не була врахована та відображена у формі ОК-5, виданій застрахованій особі 17.05.2017 року, тобто ОСОБА_1, тобто мало місце лише помилки при подачі звітності, а не виплати позивачу заробітної плати, які також виправлені.

Крім того, протокольна ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 16.03.2018 року про витребування доказів шляхом витребування у позивача відомостей про стан карткового рахунку на який ТОВ Міралек здійснювало перерахування заробітної плати за період жовтень 2015 року по червень 2016 року залишились без належного реагування та виконання з боку позивача, будь-яких інших доказів, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, позивачем не надані.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність зі сторони відповідача заборгованості перед позивачем по заробітній платі, то не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день постановлення рішення судом в сумі 147443,04 грн.

Статтею 2 Закону України Про відпустки передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (частина дванадцята статті 10 Закону України Про відпустки ).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічні положення містяться у статтях 75 , 83 КЗпП України .

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за період роботи з 02.01.2015 року по 30.06.2016 року була надана щорічна основна відпустка за період з 02.12.2015 по 11.12.2015, 30,12.2015 по 31.12.2015, 04.01.2016 по 06.01.2016, 11.01.2016 по 15.01.2016, 09.03.2016 по 11.03.2016, 16.05.2016 по 26.05.2016, 27.06.2016, що підтверджується довідкою №МІ000000003 від 04.06.2018 року, Наказами ТОВ Міралек № 217-в, №253-в, 255-в, 258-в, заяви ОСОБА_1 щодо надання відпусток та табелями обліку робочого часу (а.с. 182 т. 1, 1-14 т. 2)

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Разом з тим, позивач звертаючись з вимоговою щодо стягнення з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10815,51 грн. не вказує скільки має днів невикористаної відпустки, не деталізувала складові позовної вимоги щодо стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки, не підтверджувала доказами наявності у неї права на отримання відпустки, календарного розрахунку (періоду надання) та розміру компенсації у грошовому виразі, обґрунтування щодо стягнення компенсації зводяться лише щодо самої вимоги про стягнення компенсації у зв'язку з її не проведенням, що в свою чергу спростовується стороною відповідача з наданням відповідних доказів.

Також судом враховано, що в заяві про звільнення позивача з ТОВ Міралек , позивачем не ставиться питання щодо виплати їй компенсації за невикористану відпустку.

А тому аналізуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо компенсації за невикористану відпустку .

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) збитку" за змінами внесеними постановою Пленуму № 4 від 25.15.2001 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Заподіяний моральний збиток відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені неправомірними діями інших осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача у сфері трудових відносин, а тому вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача сплатити обов'язкові платежі та збори стосовно ОСОБА_1 роботи в товаристві протягом жовтня-листопада 2015 року до Пенсійного фонду України та інші податки та державні збори до державних закладів та установ та подати відповідні звіти для зарахування її пенсійного страхового стажу, оскільки під час судового розгляду, стороною відповідача було надані належні докази та доведені обставини щодо подачі відповідних звітів до Пенсійного фонду України, крім того стороною позивача відповідна вимога не підтримувалася, що зазначено в письмовому клопотанні, долученому до матеріалів справи. (а.с. 244-245 т. 1)

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Міралек" про захист трудових прав, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов'язання сплати обов'язкові платежі та збори, стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , постановою Пленумом Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) збитку", Законом України Про відпустки , Законом України Про оплату праці , ст. 19, 24, 94, 97, 117, 237-1, 238, ст.ст. 12 , 19 , 80, 81 , 82, 258-260 , 263-265 , 273, 274-279 ЦПК України , , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Міралек" про захист трудових прав, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов'язання сплати обов'язкові платежі та збори, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Повне судове рішення складено 11.06.2018 року.

Суддя: