Постанова

від 07.06.2018 по справі 922/518/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/518/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Міщенка І.С., Кушніра І.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді: Гребенюк Н. В., Медуниця О.Є.)

та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 (суддя Добреля Н.С.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просила (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) внести зміни до договору оренди землі від 23.09.2005 за № 040567100053, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" (далі - відповідач), шляхом визнання укладеною з 01.01.2014 додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства у зв'язку зі зміною розміру нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Попереднім рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2017, позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 23.09.2005 за № 040567100053.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 вказані рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не перевірили обґрунтованості визначення для відповідача нормативної грошової оцінки землі, а саме: правильність встановлення коефіцієнту функціонального використання спірної земельної ділянки (КФ) та коефіцієнту економіко-планувальної зони, а відтак дійшли необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині внесення запропонованих позивачем змін до договору.

В процесі нового розгляду справи Господарським судом Харківської області ухвалою від 04.09.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом Харківської області ухвалено рішення від 12.09.2017, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, яким позов задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані доведеністю позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач просить останні рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги відповідач мотивує неправомірним посиланням судів на Порядок оцінки 2006 року, а також на сформований на його підставі Витяг, оскільки на його думку у даній справі підлягає застосуванню Порядок оцінки 2016 року, а також рішення позивача від 22.02.2017. Окрім того, відповідач зазначає про порушення апеляційним судом положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ігноруванням його клопотання про зупинення провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові акти залишити без змін посилаючись на відсутність підстав для скасування судових рішень.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

За наслідками розгляду даного спору судами встановлено, що 23.09.2005 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 23.09.2005 за № 040567100053 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (далі - договір).

За умовами пунктів 1, 2, 3 договору орендодавець на підставі рішення XХVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004 № 191/04 та рішення XХХ сесії Харківської міської ради IV скликання від 20.12.2004 № 227/04 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, загальною площею 0,3621 га, в тому числі: ріллі - --- га, багаторічних насаджень - --- га, сіножатей - --- га, пасовищ - --- га, лісів - --- га, під забудовою 0,0768 га, інших угідь - 0,2853 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. Д-3, яка належить орендарю на праві колективної власності, інших об'єктів інфраструктури немає.

За умовами пункту 15 зазначеного договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для реконструкції нежитлової будівлі літ. 3 з надбудовою 4-го поверху під офісний центр, магазин, кафе та ресторан (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації.

В пункті 8 договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053 сторони погодили, що договір укладено строком: на період реконструкції до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.12.2029.

Земельна ділянка передана за актом прийняття-передачі від 23.09.2005.

Пунктом 5 договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053 сторони узгодили, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки складає:

- на період реконструкції згідно з довідкою № 1104/05 від 12.05.2005 - 641906,00 грн.;

- на період експлуатації згідно з довідкою № 1105/05 від 12.05.2005 - 209531,00 грн.

В пункті 9 зазначеного договору оренди землі сторони погодили розмір орендної плати:

- на період реконструкції: 2005 рік - 1367,26 грн. в місяць; 2006 рік - 2012,91 грн. в місяць; з 2007 рік - 3797,94 грн. в місяць;

- на період експлуатації (з 01.12.2007): 11768,28 грн. в місяць.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Пунктом 13 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів.

Також було встановлено, що Харківська міська рада рішенням № 41/08 від 27.02.2008 затвердила Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та збільшено базову вартість 1 кв. м землі у м. Харкові до 291,18 грн. (п. 1.1 цього рішення).

У відповідності до п. 2 рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням 26-ої сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 25.09.2013 за № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 за № 960/12.

Пунктом 5 рішення № 1269/13 зобов'язано Департамент земельних відносин Харківської міської ради попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 16.4 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті від 19.12.2012 № 960/12, зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

З метою приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства щодо нормативно-грошової оцінки земель Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив на адресу орендаря - ТОВ "Укрімпекс" листи-пропозиції від 03.12.2013 за № 3804/0/225-13 та № 3780/0/225-13, в яких запропонував внести зміни до договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053 та додав до нмих проект додаткової угоди до договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053 та розрахунок орендної плати.

Згідно з розрахунком № 28/14 від 01.01.2013, розмір орендної плати за вказану земельну ділянку за 1 місяць складає 52586,41 грн. та на рік складає 631036,90 грн.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 560 від 24.09.2013, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 11268516,00 грн.

Орендар додаткову угоду не підписав, що і стало підставою для заявлення даного позову.

Приймаючи оскаржені судові акти суди правомірно виходили з того, що за приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України, основною метою укладання договору оренди земельної ділянки є отримання орендодавцем орендної плати у розмірі, не меншому, ніж встановлено законодавством.

Згідно зі статтею 21 названого Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється й річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За приписами статті 13, частини 1 статті 15 та статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно з частиною 1 статті 23 цього ж Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За змістом статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 за № 1269/13, Департамент земельних відносин на підставі пункту 4 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є власником програмного комплексу "Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює загальну координацію робіт з визначення орендної плати за землю в місті Харкові згідно з рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 за № 1209/13, здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладання договорів оренди землі та додаткових угод до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди землі.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 зазначеного Порядку, зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договору оренди землі оформлюються додатковою угодою.

Вищезазначені Рішення Харківської міської ради є чинним й у встановленому законом порядку незаконними не визнавалося, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, впровадження нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.2014 є підставою для зміни розміру орендної плати за договором оренди землі від 23.09.2005 № 045677100053.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі 910/7905/17 і Верховного Суду України у постановах №3-34гс13 від 03.12.2013, №3-481гс15 від 07.10.2015 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від цієї правової позиції.

В пункті 36 договору оренди землі від 23.09.2005 за № 040567100053 сторони передбачили можливість внесення змін за взаємною згодою сторін та вирішення спору в судовому порядку у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі.

Відтак оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов'язковою підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої сторонами в договорі оренди землі від 23.09.2005 за № 040567100053.

Зважаючи на викладене, суди вірно задовольнили позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Таким чином віднесення до певного виду функціонального використання здійснюється що до всієї земельної ділянки на який проводиться певний вид економічної діяльності.

Судами встановлено, що вся орендована відповідачем земельна ділянка відноситься до земель комерційного використання, оскільки за умовами пункту 15 договору оренди землі від 23.09.2005, земельна ділянка передана в оренду відповідачу для реконструкції нежитлової будівлі літ. 3 з надбудовою 4-го поверху під офісний центр, магазин, кафе та ресторан.

Судами досліджено та підставно визнано, що Управлінням Держземагенства при розрахунку розміру орендної плати було вірно використано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки як для земель комерційного використання (Кф) в розмірі 2,5.

Апеляційним судом також встановлено і те, що при наданні Витягу № 560 від 24.09.2013 розрахунок значення коефіцієнту (Км), який характеризує місце розташування орендованої відповідачем земельної ділянки, здійснювалось із застосуванням програмного комплексу Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 в автоматизованому режимі, і вірно зазначено про відсутність підстав вважати, що значення зазначеного коефіцієнту було визначено некоректно.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками про задоволення вимог позивача про доповнення пункту 2 договору оренди землі від 23.09.2005 № 040567100053 відомостями щодо кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" така істотна умова договору оренди землі як об'єкт оренди повинна містити відомості щодо кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Щодо посилань відповідача на необхідності застосування Порядку оцінки 2016 року, а також рішення позивача від 22.02.2017, то ці доводи відхиляються з тих підстав, що даний позов заявлено у лютому 2014 року з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.06.2016, а тому вказані нормативні акти не існували на час виникнення спірних правовідносин.

Посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України містить формальний характер та у порушення п.5 ч.2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України не визначає у чому саме полягає таке порушення, із доводів касаційної скарги та із обставин справи не вбачається, що такі доводи скаржника можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки не впливають на правову визначеність даного судового спору.

Відповідно до приписів статті 311 частини 2 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Із доводів касаційної скарги не вбачається, що за інших обставин суд апеляційної інстанції мав прийняти інше по суті рішення, ніж те, яке оскаржено у касаційному порядку.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Отже доводи відзиву на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі Господарського суду Харківської області № 922/518/14, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. С. Міщенко

І. В. Кушнір