Постанова

від 12.06.2018 по справі 804/2566/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №804/2566/16

адміністративне провадження №К/9901/29123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя Степаненко В.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (судді Божко Л.А., Круговий О.О., Лукманова О.М.)

у справі №804/2566/16

за позовом Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АрселорМіттал Кривий Ріг (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі ДПІ) від 22.01.2016 та від 19.02.2016.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, а тому Товариством завищено суми податкового кредиту, розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.01.2016 року №0000105103, №0000115103 та від 19.02.2016 року №0000145103;

стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 1 040 042, 36 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши залучені до справи докази.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

26.02.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з підприємствами-постачальниками ДПІ складено акт від 15.01.2016, в якому викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 45 621 546, 00 грн.; завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 44 717 708, 00 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду на загальну суму податку на додану вартість 903 838,00 грн.

На цій підставі відповідачем 22 січня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення :

№0000105103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 44 717 708, 00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі: 22 358 854 грн.;

№0000115103, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 903 838, 00 грн.

Крім того, за наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року, відповідачем складено акт від 04.02.2016 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000145103 від 19.02.2016 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 903 838, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 451 919, 00 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивує тим, що під час перевірки Товариство не надало сертифікатів якості товару, отриманого на виконання укладених між позивачем та його контрагентами угод, а документи бухгалтерського обліку Товариства не підтверджують фактичне виконання укладених договорів.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 185, 198, 200 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками : ПП Промхімснаб , ТОВ Укрмехремчермет , ТОВ Реммаркбуд , ТОВ МЖК Груп , ТОВ Укрспецконструкція , ТОВ Еталонбудсервіс , ТОВ Промліга , ТОВ Укрмет , ТОВ Ариста КР , ТОВ МК-Монтаж , ТОВ Кривбасметалстіл , ТОВ Етар , ТОВ Гір-Інтернешнл , ТОВ Прайд - Компані , ТОВ Рєліт , ТОВ Інтеркоалтрейдінг , ТОВ Техінвест Проект , ТОВ ЄПК Україна , ТОВ Торгівельний будинок Брянківська вугільна компанія , ТОВ Торун а також підрядниками : ТОВ "Кривбасметалстіл", ТОВ "МК-Монтаж , ТОВ "МЖК-Груп договорів постачання та договорів виконання робіт та того, що отримане за вказаним договорами Товариство використовувало у своїй господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що дії позивача та його контрагентів щодо виконання укладених договорів спричинили рух активів Товариства у процесі здійснення господарських операцій і реальні зміни його майнового стану.

З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкових пільг з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Відтак, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова