Постанова

від 12.06.2018 по справі 816/56/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №816/56/16

адміністративне провадження №К/9901/28795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя - П'янова Я.В., судді: Чалий І.С., Зеленський В.В.) у справі № 816/56/16 за позовом Дочірнього підприємства Ферротранс до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Дочірнє підприємство Ферротранс (далі - ДП Ферротранс ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 03.08.2015 № 0004042202/26.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції Кременчуцька ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2016.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька ОДПІ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірних постачальників та його подальше використання в господарській діяльності. Зокрема, відповідач посилається на недоліки представлених позивачем сертифікатів якості, видаткових та товарно-транспортних накладних.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП Ферротранс зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Ферротранс з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ Сіті-Лайт Україна та ТОВ Вейлер за вересень 2014 року та правомірності відображення їх в податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2015 № 839/16-03-22-02-12/25642707, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ Сіті-Лайт Україна та ТОВ Вейлер товарно-матеріальних цінностей з огляду на недоліки представленої первинної документації.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції відповідач з посиланням на базу даних Єдиний реєстр податкових накладних зазначає про відсутність серед постачальників ТОВ Сіті-Лайт Україна та ТОВ Вейлер фактичних виробників реалізованих позивачу запчастин.

На підставі названого акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 03.08.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004042202/26, згідно з яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 106839,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53419,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтримав доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безтоварного характеру розглядуваних господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції з огляду на реальний характер операцій з придбання запчастин з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 17.09.2014 між ДП Ферротранс та ТОВ Сіті-Лайт Україна , а також 10.06.2014 між ДП Ферротранс та ТОВ Вейлер , було укладено письмові договори купівлі - продажу запчастин № 17/09-1/215 та № 10/06-1/157 відповідно.

На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано копії укладених договорів, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, декларацій про приймання вантажу, банківських виписок, рахунків-фактур, реєстру довіреностей карток рахунків 207 за відповідною номенклатурою, сертифікатів якості, приймально-здавальних актів витрачених основних матеріалів, конструкцій та деталей, а також приймально-здавальних актів на оприбуткування (повернення) матеріалів та запчастин отриманих при розбиранні.

Отримані запчастини використані в процесі ремонту рухомого складу ВАТ Полтавський ГЗК на виконання договорів підряду від 31.12.2013 № 5477/2, від 30.12.2013 №5424/3, від 21.01.2014 № 153/48; від 21.01.2014 № 152/47. Виконання ремонтів підтверджується зведеними актами виконаних робіт до кожного з договорів, які містять перелік номерів відремонтованих вагонів та інші дані.

Крім того, на підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій позивачем до суду апеляційної інстанції додатково надано: копію технічного паспорту на будівлю адміністративно-побутового корпусу та виробничого корпусу Цех з ремонту рухомого складу ; копію договору оренди землі для розміщення ремонтного виробничого підрозділу дочірнього підприємства з додатками; договір суборенди землі за адресою: м. Комсомольськ, вул. Портова, 41, № 1507/314 з додатками, які доводять наявність у ДП Ферротранс трьох виробничих дільниць з різними адресами, саме тому в товарно-транспортних накладних вказано м. Комсомольськ як пункт призначення; копію наказу від 20.05.2011 № 20.05.11/01 про створення комісії по прийманню запасних частин; копію акта приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Вейлер на адресу ДП Ферротранс від 03.09.2014р.; копію Акта приймання та огляду матеріальних цінностей, запасних частин від ТОВ Сіті-Лайт Україна на адресу ДП Ферротранс від 23.09.2014, які підтверджують комісійне приймання запчастин на підприємстві; письмові пояснення начальника ОМТС ДП Ферротранс ; оборотно-сальдові відомості по рахунку 207 (запасні частини) за вересень, жовтень та листопад 2014р.; картки рахунку 207 за вересень, жовтень та листопад 2014р., які містять дані про дату списання запчастин, кількість списаних запчастин та номер вагона, на які запчастини встановлені, які підтверджують використання отриманих запасних частин у господарській діяльності ДП Ферротранс .

Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано прийняв наведені докази до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу на недоліки деяких з представлених документів на перевірку, зокрема транспортної документації та видаткових накладних, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Крім того, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що копії сертифікатів якості на придбаний у ТОВ Сіті-Лайт Україна товар містять відбитки печаток та підписи уповноважених осіб та завірені печаткою.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ДП Ферротранс , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару (надання послуг), податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду