Постанова

від 12.06.2018 по справі 820/1526/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №820/1526/16

адміністративне провадження №К/9901/28287/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 (суддя - Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М.) у справі № 820/1526/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність Промметсплав до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальність Промметсплав (далі - ТОВ Промметсплав ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ) від 25.03.2016 №0000071402, №0000081402 та №0000091402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Центральна ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Центральна ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника ТОВ СЕНТРО-М, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи складені позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Промметсплав зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Центральною ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Промметсплав з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Сентро-М березень 2015 року, про що складено акт від 09.03.2016 №671/20-30-14-02/25611992.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ Промметсплав підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (алюмінію вторинного АВ 97 ГОСТ 295-98) у ТОВ Сентро-М за договором поставки від 05.03.2015 №05032015 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 29.05.2015 №1545/7/20-23-22-01-05 щодо ТОВ Сентро-М , де вказано про відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

На підставі названого акту перевірки Центральною ОДПІ 25.03.2016 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0000091402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 207048,00 грн.; №0000081402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 583200,00 грн. (основний платіж 388800,00 грн. та штрафні санкції 194400,00 грн.) та №000007142 від 25.03.2016. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 337428,00 грн. (224952,00 грн. основний платіж та штрафні санкції 112476,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товару у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, видами діяльності Промметсплав є: виробництво алюмінію, виробництво міді, оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, відновлення відсортованих відходів; на зазначені види діяльності позивач має відповідну Ліцензію (по заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів).

ТОВ Промметсплав укладено з ТОВ Сентро-М договір поставки від 05.03.2015 №05032015, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 295-98.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; сертифікатів якості та ваги; платіжних доручень тощо.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Центральною ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Промметсплав розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При цьому, судами з'ясовано, що придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності, а саме - для виробництва марочних алюмінієвих сплавів, про що свідчать подані копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, паспортів плавок, попередню калькуляцію вартості виробництва продукції (алюмінієвого сплатву), сертифікатів якості готової продукції.

В подальшому готову продукцію ТОВ Промметсплав реалізовано іншим металургійним підприємствам, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт на перевезення вантажу, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами про оплату покупцями придбаного товару.

Також судами з'ясовано, що ТОВ Промметсплав не має власних приміщень, у зв'язку з чим для здійснення господарської діяльності позивачем укладені договори оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В свою чергу, судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на податкову інформацію щодо ТОВ Сентро-М як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Центральної ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарській операції між позивачем та його контрагентом здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду