Рішення

від 11.06.2018 по справі 347/2483/17

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2483/17

Провадження № 2/347/172/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

з участю представника позивача - адвоката: ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов язання, яке виникло на підставі судового рішення , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов язання, яке виникло на підставі судового рішення мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р. по справі №347/829/14 на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 стягнутий аванс в сумі 300 000,00 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 4827,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.11.2014 р., після чого 16.12.2014 р. було видано виконавчий лист №347/829/14-ц про примусове виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р.

06.01.2015 р. Косівським РВ ДВС відкрито виконавче провадження №45961681 по виконанню виконавчого листа №347/829/14-ц. До цього часу рішення суду не виконане, грошове зобов'язання в сумі 300 000,00 грн., яке виникло на підставі рішення суду не стягнуто. З матеріалів виконавчого провадження позивачу стало відомо, що погашення боргу ОСОБА_2 перед ним розпочате з 19.10.2015 р. шляхом відрахування 20% з пенсії відповідачки. Таким чином встановлено, що станом на 05.02.2018 р. сума сплаченого ОСОБА_2 боргу склала 8881,74 грн.

Виходячи з графіку відрахувань з пенсії ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, з урахуванням зменшення суми боргових зобов'язань ОСОБА_2 шляхом відрахувань з її пенсії, здійснений розрахунок 3% річних та індексу інфляції. Розмір 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 05.02.2018 р. склав 27590,12 грн. Розмір індексу інфляції за період з 01.01.2015 р. по 30.11.2017 р. склав 195643,85 грн.

Таким чином, після перерахунку, здійсненого з урахуванням платіжних документів виконавчого провадження та наданих ОСОБА_2 05.02.2018 р. відомостей, загальний розмір позовних вимог ОСОБА_5, який складається з суми нарахованих 3% річних та індексу інфляції за вказаний період складає 223233,97 гривень.

Звертає увагу, що боргові зобов'язання ОСОБА_6 перед позивачем виникли з дати набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Івано-Франсківської області від 26.11.2014 р. по справі №347/829/14.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_1 вимоги позову ОСОБА_4 підтримала з підстав викладених в позовній заяві , яку просила задоволити та постановити рішення суду , яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в загальному розмірі 223233,97 грн ( в тому числі : 27590,12 грн - 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 року по 05.02.2018 року ; 195643,85 грн - інфляційні за прострочення виконання грошового зобов язання за період з 01.01.2015 року по 30.11.2017 року), а також судові витрати, що складають 12233,81 грн (в тому числі 2233,81 грн - сплаченого судового збору та 10000 грн витрат за надання правової допомоги).

Відповідачка ОСОБА_2 вимоги позову не визнала , суду пояснила, що дійсно в 2008 році вона від дружини позивача ОСОБА_7 отримала 300 000 грн. авансу (завдатку) у зв'язку із домовленістю про придбання нею житлового будинку та земельної ділянки , що знаходиться в м.Косів по вул. Над Гуком , 128 А Івано- Франківської області. Між ними також відбулася домовленість, що у разі не придбання житлового будинку та земельної ділянки аванс (завдаток) не буде нею повертатись. 11 жовтня 2010 році ОСОБА_7 померла . Після смерті дружини ОСОБА_4 , як спадкоємець , звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовними вимогами про стягнення боргу 300 000 грн. сплаченого авансу на його користь та 114600 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 45 000 грн. за невиконання грошового зобов'язання . 05.08.2014р. рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. З даним рішенням суду він не погодився і оскаржив його до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

26.11.2014р. рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 05.09.2014р. скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено частково. Присуджено стягнути з неї на користь позивача 300000 грн. та 4827 грн. сплаченого судового збору. В задоволенні решту позовних вимог відмовлено.

Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 114600 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 45 000 грн. за невиконання грошового зобов'язання.Вважає, що в даному випадку позивач, ОСОБА_4, повторно звертається до суду з позовом про стягнення 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов'язання та посилається на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

З часу звернення рішення апеляційного суду до примусового виконання з її пенсії проводяться відрахування - щомісячне стягнення,які перераховується на депозит відділу ДВС. Інших доходів в неї окрім пенсії немає. Від виконання рішення вона не ухиляється. Просить в позові відмовити.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_4 підставними, доведеними в судовому засіданні і такими, що підлягають до задоволення виходячи із наступних підстав:

Ст.6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов язків право на справедливий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,встановленим законом.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права - ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р. по справі №347/829/14 (а.с.9-14) на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 стягнутий аванс в сумі 300 000,00 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 4827,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.11.2014 р., після чого 16.12.2014 р. було видано виконавчий лист №347/829/14-ц про примусове виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р.

В силу вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином доведеним та беззаперечним є факт зобов язання відповідачки перед позивачем.

Проте відповідачка намагається будь-яким чином уникнути від виконання своїх зобов язань , не вживає заходів до погашення визначеного вже судом суми зобов язання, що стало приводом для звернення позивача в суд із вказаним позовом.

Косівським РВ ДВС на примусове виконання рішення Апеляційного суду від 26.11.2014 року відкрито виконавче провадження 06.01.2015 року за №45961681 (а.с.15).

В ході проведення виконавчих дій на виконання рішення суду відповідачка в справі вдавалась до ухилення від його виконання, хоча реально виконати рішення суду змогу має.

Судом встановлено, що на час виникнення у ОСОБА_2 перед позивачем грошового зобов"язання, на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р, зокрема щодо повернення авансу в сумі 300000,00 грн остання мала на праві власності ряд нерухомого майна. Вказаний факт підтверджується долученими до матеріалів справи інформаційними довідками - витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.04.2016 р., 11.08.2016 р., 16.09.2016 р., 08.11.2016 р., 13.12.2017 р., ( а.с. 18-43), про належність ОСОБА_2 на праві власності : житлового будиноку загальною площею 121,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами (літня кухня Б, за адресою: м. Косів, вул.. Над Гуком, б. 128а, - частка власності 1/1; квартири чотирикімнатної загальною площею 78,5 кв.метрів в м. Косів, вул. Шевченка Т.АДРЕСА_1, - частка власності 1/1; ? частини житлового будинку загальною площею 115,31 кв.м., за адресою: м. Косів, вул. Незалежності, б. 72; земельна ділянка площею 0,1173 га, кадастровий номер №2623610100:02:006:0361, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,0171 га кадастровий номер №2623610100:02:006:0360, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,0171 га кадастровий номер №2623610100:02:006:0369, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вказані земельні ділянки розташовані в Косівському районі Івано-Франківської області.

Таким чином відповідачка мала реальну можливість виконати своє грошове зобов"язання перед позивачем, однак з метою уникнення звернення стягнення на належне їй на праві власності нерухоме майно остання вжила заходи до припинення свого права власності, що стверджується довідкою служби з питань державної реєстрації Косівської РДА за № 5 від 18.04.2018 року. Згідно записів "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права власності були зареєстровані , але станом на 18.04.2018 року припинені у зв"язку з переходом права власності (повне відчуження) , щодо таких об"єктів: квартира в м. Косів, вул. Шевченка Т.АДРЕСА_1 - перехід права власності до ОСОБА_8,; житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, в м. Косів, вул. Незалежності, б. 72- перехід права власності до ОСОБА_9; земельна ділянка площею 0,0927 га, кадастровий номер 2623610100:01:005:0527 та земельна ділянка площею 0,0187 га, кадастровий номер 2623610100:01:005:0528 перехід права власності до ОСОБА_9 Що стосується належного на праві власності ОСОБА_2 на час постановлення рішення суду від 26.11.2014 року , житлового будинку , що в м.Косів вул. Над Гуком 128а, то 24.10.2016 року зареєстровано право власності на 1/2 його частину за ОСОБА_10

До цього часу відповідачкою рішення суду не виконане, грошове зобов'язання в сумі 300 000,00 грн., яке виникло на підставі рішення суду не стягнуто. З матеріалів виконавчого провадження (а.с.93-124) вбачається, що погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 розпочате з 19.10.2015 р. шляхом відрахування 20% з пенсії відповідачки. Таким чином встановлено, що станом на 05.02.2018 р. сума сплаченого ОСОБА_2 боргу склала 8881,74 грн.

Виходячи з графіку відрахувань з пенсії ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, з урахуванням зменшення суми боргових зобов'язань ОСОБА_2 шляхом відрахувань з її пенсії, здійснений розрахунок 3% річних та індексу інфляції. Розмір 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 05.02.2018 р. склав 27590,12 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.79-81).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов язань. Боржник, який прострочив виконання грошових зобов язань, на вимогу кредитора зобов язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв язку з відсутністю правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування ст.625 ЦК У країни, ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов язань Пленум Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року (в редакції 2015 р.) дає судам відповідну правову позицію при вирішенні аналогічних судових спорів.

Зокрема в п.1.3 Постанови зазначає,що з урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов язань правовими наслідками порушення грошових зобов язань, тобто зобов язання сплатити гроші, є обов язок сплатити не лише суму основного боргу, а і неустойку (якщо її стягнення передбачено договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану ст.625 ЦК України вміщено в розділ 1 книги 5 цього Кодексу - Загальні положення про зобов язання , ця стаття застосовується до всіх грошових зобов язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов язань.

Пленум ВГС України також зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті (п.3.1).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1). Пленум також зазначає,що якщо судове рішення про стягнення коштів з боржника фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов язання.

З урахуванням правової позиції та судової практики позивач має право на стягнення з відповідачки грошових коштів, які б частково покривали втрати які він поніс невиконанням зобов язань відповідачкою.

Порядок розрахунків індексу інфляції надав Верховний Суд України в своєму листі № 62-97 р. від 03.04.1997 року Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ .

Аналізуючи практику застосування ст.625 ЦК України у цивільному судочинстві Верховний Суд України зазначає,що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення сум заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок 3% процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: Сума боргу помножена на кількість днів прострочення, множена на 3% ділена на 100, ділена на кількість днів у році.

Отже виходячи із суми боргу відповідачки - розмір індексу інфляції за період з 01.01.2015 р. по 30.11.2017 р. склав 195643,85 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 82-83).

Таким чином, після перерахунку, здійсненого з урахуванням платіжних документів виконавчого провадження та наданих ОСОБА_2 05.02.2018 р. відомостей, загальний розмір позовних вимог ОСОБА_5, який складається з суми нарахованих 3% річних та індексу інфляції за вказаний період складає 223233,97 гривень.

Що стосується доводів відповідачки та її представника про те, що вказаний позов був предметом судового розгляду , по якому вже прийнято рішення, такі доводи не стосуються вказаного предмету позову так як рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р. по справі №347/829/14 (а.с.9-14) відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позову про стягнення 3% річних і індексу інфляції, нарахованих на суму авансу, які просив стягнути позивач. Предметом розглянутого на підставі рішення Апеляційного суду , Івано-Франківської області позову було стягнення авансу та нарахованих саме на суму авансу індексу інфляції та 3% річних. Апеляційний суд зробив висновки, що повернення коштів, тобто авансу, не є виконанням грошових зобов'язань, тому відмовив в стягненні 3% річних і інфляційних, нарахованих на стягуваний аванс. Боргові зобов'язання ОСОБА_6, за цим позовом, виникли з дати набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 р. по справі №347/829/14.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до положень ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Таким чином на користь позивача з відповідачки слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2233,81 грн а також 10000 грн понесених витрат за надання юридичної допомоги, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, ордером серії ДН №000121815, договором про надання правової допомоги №26/3 від 30.11.2016 року (а.с.51), а також квитанцією прибуткового касового ордера №2 від 03.04.2018 року.

На підставі наведеного, ст.ст.11, 509, 536, 625, 610, 611, 614, 1048ЦК України та керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4, ІДН НОМЕР_2 , жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти в загальному розмірі 223233,97 грн ( в тому числі : 27590,12 грн - 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 року по 05.02.2018 року; 195643,85 грн - інфляційні за прострочення виконання грошового зобов язання за період з 01.01.2015 року по 30.11.2017 року), а також судові витрати, що складають 12233,81 грн (в тому числі 2233,81 грн - сплаченого судового збору та 10000 грн витрат за надання правової допомоги).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.І.Крилюк