Рішення

від 06.06.2018 по справі 592/1394/18

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/1394/18

Провадження №2/592/1205/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Черей С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради (м. Суми вул. Робітниче Селище, 14, код ЄДРПОУ 33079051), третя особа: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (м. Суми вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 26440890) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

09.02.2018 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі.

Ухвалою судді від 15.02.2018 позов було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.02.2018 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, третя особа: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі.

Ухвалою суду від 20.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, третя особа: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, починаючи з 23.01.2018 по день фактичної її виплати за заявою ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Свої уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона працювала на посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради з 2014 року. 23.01.2018 наказом директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради 9-к від 23.01.2018 звільнена з займаної посади відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що її звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки вона за весь період своєї роботи жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується відсутністю доган за неналежне виконання своїх обов'язків. Отже трудовий договір з нею не міг бути розірваний з підстави вищезазначеної норми у зв'язку з відсутністю факту систематичного порушення нею трудових обов'язків. Крім того, відповідачем порушено процедуру її звільнення з займаної посади. Відповідно до п. 1.2 Посадової інструкції позивача, призначення на посаду і звільнення її з посади відбувається директором відповідача за погодженням з директором департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, що зроблено не було. Фактично, звільнення ОСОБА_1 відбулося через дискримінацію за ознаками належності її до новоствореної профспілкової організації та без погодження цього питання з профспілкою.

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові та у судовому засіданні просила суд: 1. визнати протиправним та скасувати наказ директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради № 9-к від 23.01.2018. яким звільнено ОСОБА_1 з посади фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб; 2. поновити ОСОБА_1 на роботі в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради в посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб; 3. стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 по день прийняття судом рішення про поновлення її на роботі; 4. стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000.00 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1, згідно з яким позов не визнається, вважають його необґрунтованим з наступних підстав. Позивач була звільнена наказом № 9-к від 23.01.2018, який було видано в зв'язку із виявленням, що нею були винесені за межі підприємства та втрачені документи. Звільнення відбулось за наступних обставин. 18.01.2018 від ОСОБА_1 на ім'я директора Центру надійшла службова записка про те, що вона начебто виявила по приїзду додому зникнення із своєї сумки папок документів та наявність в ній інших папок, що втратили актуальність . На підставі доповідної, враховуючи, що із тексту самої доповідної вичерпно встановити обставини події, про яку йдеться було неможливо, директором Центру було доручено юрисконсульту відібрати пояснення у ОСОБА_1 про винесення нею та втрату документів. При пред'явленні ОСОБА_1Є цього доручення вона на ньому власноруч написала, що їй це доручення не зрозуміле, вона не знає про що йде мова, що вона службових документів за межі центру не виносила. А вимогу щодо надання пояснень вважає тиском на неї з боку керівництва. Пізніше ОСОБА_1Є написала таки окреме пояснення, в якому також вказує, що пояснити нічого не може, не знає про що йде мова. Знову зазначає про зникнення документів, але вже заперечує, що виносила якісь документи за межі центру, а виявила зникнення з сумки та появу в ній інших документів знаходячись в Центрі.

Враховуючи, фактичну відмову від надання пояснень по суті, підтвердження самою ОСОБА_1Є зникнення документів та очевидність того, що вона таки документи за межі Центру виносила і якісь із них таки зникли і що пояснення з цього приводу вона надає суперечливі було видано наказ про її звільнення. Позивачка з наказом не погодилась, що й зазначила при ознайомленням з ним власноручним написом. Крім того, нею в день звільнення також була написана заява в якій вона зазначає, що вважає наказ незаконним, таким, що не погоджений з комітетом Вільної профспілки, таким, що свідчить про перешкоджання діяльності профспілки шляхом звільнення її голови, яким вона є. На підставі викладеного вона просила також надати їй довідку про середньомісячну заробітну плату. Також ОСОБА_1 написала до директора центру звернення такого ж змісту. Ознайомившись з наказом про звільнення позивачка бажала також отримати виписку з цього наказу. Такий витяг з наказу для неї було підготовлено під номером №10-к (саме текст витягу вона й надала до суду).

Також на ім'я директора Центру від ОСОБА_1 надійшла довідка про проведення 22.01.2018 зборів щодо створення Вільної профспілки працівників Центру бездомних осіб Гідність та обрання комітету вказаної профспілки у складі голови - ОСОБА_1Є, ОСОБА_3 - заступника голови та ОСОБА_4- секретаря. ОСОБА_5 - ревізійного інспектора. Зазначають, що про проведення зборів із створення профспілкової організації в Центрі раніше не оголошувалось. Виникли сумніви в тому, що такі збори взагалі проводились і дійсно створювалась профспілкова організація. Із зазначених в повідомленні осіб ОСОБА_3 пояснила, що ніякого відношення до діяльності профспілки не має, а її прізвище в протоколі про створення організації зазначене без її згоди. Аналогічне пояснення, що не вважає себе членом профспілки Гідність надала й ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_1 заявляла, що створення профспілки зареєстровано в обласному управління юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_6 написали заяви на ім'я начальника головного територіального управління юстиції, що письмової згоди на участь у профспілці не надавали, документів ніяких не підписували, членами профспілки себе не вважають. Відповідно до даних Реєстру юридичних та фізичних осіб дані про реєстрацію профспілки працівників Центру бездомних осіб Гідність відсутні.

Враховуючи заперечення самої ОСОБА_1Є проти звільнення, враховуючи, що вона не мала раніше стягнень, при подальшій перевірці втрата якихось важливих документів не була виявлена, тощо директором Центру наказ про її звільнення був скасований наказом №11-к від 31.01.2018, яким позивач була поновлена на посаді. Також наказом про її поновлення було скасовано запис в трудовій книжці про її звільнення та доручено нарахувати оплату за вимушений прогул з часу видання наказу про звільнення по час його скасування. Позивачка була ознайомлена з цим наказом особисто о 9 год.39 хв. 31.01.2018 під розпис. Вона написала прохання надати копію завірену належним чином. В цей день позивачка відпрацювала до кінця робочого дня. Про що свідчить відмітка в журналі обліку робочого часу з її підписом. В цей же день за її участю відбулись збори трудового колективу. На зборах директором Центру були принесені вибачення щодо звільнення. Колективом Центру також було створено профспілкову організацію.

Після скасування наказу про звільнення ОСОБА_1Є було нараховано заробітну плату за січень в повному обсязі, що підтверджується відомостями нарахування заробітної плати за січень та лютий. Проте в зв'язку з тим, що трудову книжку ОСОБА_1Є в день її поновлення вона з собою не мала, відповідного запису в її трудовій книжці зробити не було можливості. Проте наступного дня позивачка на роботу не вийшла повідомивши телефоном, що захворіла та перебуває на лікарняному. Відповідно до її повідомлення про перебування на лікарняному їй було нараховано авансом оплату за п'ять днів лютого 2018 року. Вищезазначені платежі були перераховані на банківську картку позивачу.

Також відповідно до звернення ОСОБА_1Є щодо надання їй довідки про середню заробітну плату на її адресу було відправлено відповідну довідку про доходи, що підтверджується копією відповідного супровідного листа, копією довідки та копією квитанції про оплату поштових послуг.

Пізніше, в зв'язку з тривалим строком неявки позивачки на роботу без повідомлення причини, та без надання документів, що підтверджували б її перебування на лікарняному було направлено запит та отримано відповідь від 4-ї поліклініки про те, що вона перебувала на лікарняному з 01.02.2018 по 23.02.2018.

В зв'язку із відсутністю будь-яких повідомлень про причини подальшого невиходу на роботу на адресу ОСОБА_1Є було направлено листа про необхідність надати пояснення про відсутність на робочому місці.

Також було направлено запит до управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, на який отримано відповідь, що в закладах охорони здоров'я Сумської області з 26.02. по дату відповіді ОСОБА_1Є не лікувалась та лікарняних листів не отримувала.

У відповідь на листа про надання пояснень щодо причини подальшого невиходу на роботу від ОСОБА_1Є отримано листа датованого 06.03.2018, в якому вона підтверджує свою думку про незаконність наказу про звільнення та повідомляє про своє звернення до суду. Також ОСОБА_1 зазначає, що вважає незаконним і наказ про її поновлення на роботі про якісь міфічні погрози на її адресу, утиски, про те, що вважає, що щодо неї законодавство порушено двічі - і наказом про звільнення і наказом про поновлення, а також повідомляє про згоду на укладення мирової угоди і приступити до виконання своїх обов'язків. Також не зрозуміло чому нагадує про свою вимоги надати довідку про заробітну плату, в той час як така довідка їй надавалась.

Разом з тим, ОСОБА_1Є в цьому листі так і не повідомила, з якої причини вона була відсутня на робочому місці по завершенню періоду тимчасової непрацездатності (вона перебувала на лікарняному з 01.02.2018 по 23.02.2018. Таким чином, причина її невиходу на роботу після 23.02.2018 до цього часу є невідомою.

З огляду на вищевикладене вважають, що позов є необґрунтований та безпідставний, а щодо окремих позовних вимог відсутній предмет спору. Щодо вимоги - визнати протиправним та скасувати наказ директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради № 10-к від 23 січня 2018 року, яким звільнено ОСОБА_1 з посади фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб - визнанні протиправним та скасуванні наказу, яким позивачку звільнено (наказ №9-к від 23.01.2018) відсутній предмет спору, оскільки сам наказ про її звільнення №9-к від 23.01.2018 був скасований наказом № 11-к від 31.01.2018 ще до її звернення до суду. Саме з посиланням на наказ №9-к від 23.01.2018 зроблено й запис в її трудовій книжці про звільнення. Скасування наданого позивачкою витягу з наказу про звільнення №10-к є безпідставним, оскільки витяг з наказу не є самостійним розпорядчим документом, і надавався на вимогу позивачки саме як витяг з наказу про звільнення, номер 10-к йому присвоєно помилково.

Щодо вимоги - поновити ОСОБА_1 на роботі в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради в посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб. Відсутній предмет спору, оскільки наказом № 11-к від 31.01.2018 вона вже була поновлена на роботі в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб ще до її звернення до суду, їй про поновлення на роботі відомо, з наказом про поновлення на роботі вона ознайомилась про що власноручно зробила запис із проханням надати копію. В день поновлення знаходилась на робочому місці та приступила до роботи. Крім того, ОСОБА_1Є дійсно вважала себе такою, що поновлена на роботі, оскільки коли захворіла, то звернулась за оформленням листка непрацездатності і при оформленні листка непрацездатності зазначалось її місце роботи - Центрі реінтеграції бездомних осіб м. Суми, вул. Робітниче селище, 14. В центрі зайнятості непрацюючих осіб, як нам відомо вона також не реєструвалась.

Щодо вимоги - стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 по день прийняття судом рішення про поновлення її на роботі - є безпідставною. В частині оплати вимушеного прогулу (з 24.01.2018 по 30.01.2018) відсутній предмет спору, оскільки наказом № 11-к від 31.01.2018 вона вже була поновлена на роботі, ще до її звернення до суду, і відповідно до цього ж наказу про поновлення ОСОБА_1Є було нараховано заробітну плату за цей період. Також їй було нараховано і аванс на майбутній період в зв'язку з тим, що нею було повідомлено про перебування на лікарняному. Подальший період перебування ОСОБА_1Є на лікарняному в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та враховуючи її поновлення на роботі не може вважатися часом вимушеного прогулу, оскільки вона була поновлена, а на роботі не перебувала через тимчасову непрацездатність, підтверджену лікарняним листом. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці по завершенню періоду непрацездатності не може вважатися вимушеним прогулом, оскільки їй ще з 31.01.2018 було відомо про її поновлення, вона поновила виконання посадових обов'язків, вважала себе такою, що працює при оформленні листка непрацездатності і будь-яких інших дій та перешкод з боку Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради щодо виконання нею посадових обов'язків не існувало і не існує в даний час.

Щодо вимоги - стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000,00 гривень - є необґрунтованою та безпідставною. Твердження позивачки про тиск, погрози, страх при ознайомленні з наказом про поновлення на роботі є безпідставним та не підтверджується будь-якими доказами. Більше того, видаючи наказ про скасування наказу про звільнення директором Центру було принесено ОСОБА_1Є вибачення за недостатньо обґрунтоване звільнення на зборах трудового колективу 31.01.2018. Ніяких доказів завдання душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які полягають у постійному страху бути безробітною не надано. Наявність страху бути безробітною спростовується також і тим фактом, що позивачка оформляла лікарняний в якості працюючої в Центрі і ніякою безробітною себе не вважала. Також повною нісенітницею є твердження про почуття незахищеності перед необґрунтованими діями роботодавця , оскільки роботодавцем було не тільки самостійно скасовано недостатньо обґрунтований наказ про звільнення, але й принесено вибачення на загальних зборах трудового колективу в день її поновлення на роботі. Також відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв'язку її гіпертонічного кризу з подією звільнення. Більше того сам криз, як свідчать матеріали справи, стався не після ознайомлення з наказом про звільнення, а після ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та принесення вибачень. Таким чином, вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. є безпідставною (а.с.75-77).

06.04.2018 позивачем подано відповідь на відзив в якому позивач зазначила на те, що в розумінні змісту ст. 221 КЗпП (глави XV цього Кодексу України) трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах або судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Таким чином вважає, що встановлений законодавством порядок вирішення трудових спорів передбачає можливість його вирішення лише двома способами: через комісію по трудових спорах або у судовому порядку. Позивач вирішила скористатися встановленим законодавством порядком вирішення трудового спору шляхом звернення до Ковпаківського районного суду міста Суми.

Що ж стосується наказу відповідача № 11-к від 31.01.2018, на який посилається представник відповідача, як на підставу відсутності предмету спору в даній справі, то позивач вважає, що винесення даного наказу не відповідає наведеному порядку вирішення трудового спору, встановленому законодавством. Після винесення наказу про звільнення позивача, припинилися трудові відносини з відповідачем, а отже позивач не зобов'язана виконувати раніше покладені не неї трудові обов'язки, на неї не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача, відсутні підстави виконувати нові накази, розпорядження колишнього роботодавця. Фактично, вищенаведеним наказом роботодавець без згоди позивача, без її звернень про прийняття на роботу, примушує її працювати, що прямо заборонено ст. 43 Конституції України. Даний наказ позивачу не вручався, його зміст позивачу не роз'яснено. Відповідний запис про поновлення позивача на роботі на підставі даного наказу до трудової книжки не вносився. Позивач не зверталася до відповідача із заявою про прийняття її на роботу та укладення з нею нового трудового договору. Призначення на посаду фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб, яку раніше займала позивач, можливе лише за погодженням з директором департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, про що безпосередньо зазначено в п. 1.2 Посадової інструкції фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради від 28.03.2017. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності такого погодження, яке б передувало винесенню вищезазначеного наказу, а тому такий наказ не може вважатися таким, що має юридичну силу. Винесення даного наказу після припинення трудових відносин з позивачем не містить правової підстави та обґрунтування. Винесення даного наказу пов'язано з намаганнями директора відповідача уникнути кримінальної відповідальності за фактом грубого порушення законодавства про працю, передбаченої ст. 172 КК України, а не через намагання вирішити справу мирним шляхом. Отже, вищенаведеним наказом директор відповідача навмисно створив ситуацію правової невизначеності для позивача (а.с.104-106).

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ньому, додатково зазначивши, що відповідач не мав права самостійно скасовувати оскаржуваний наказ про звільнення позивача, а відповідно до ст. ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються тільки: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами та відповідно до ст. 235 КЗпП України питання поновлення на роботі вирішує виключно орган, який розглядає трудовий спір.

Представники відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначили, що наказ № 9-к від 23.01.2018 був скасований наказом директора № 11-к від 31.01.2018, звільнення ОСОБА_1 було визнано необґрунтованим, вона була поновлена на роботі, їй було виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу, керівництво Центру особисто вибачилось перед ОСОБА_1 Вона приступила до роботи 31.01.2018 та відпрацювала повний робочий день, а з 01.02.2018 пішла на лікарняний, отримавши аванс по заробітній платі за лютий 2018.

Представник третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 02.01.2014 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді фахівця із соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, 23.01.2018 звільнена з займаної посади відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради Про звільнення ОСОБА_1Є. № 9-к від 23.01.2018. З наказом позивач була ознайомлена 23.01.2018, що стверджується її підписом. Зазначила: З наказом не згодна. Вважаю, що це порушення моїх трудових і конституційних прав. Прошу наказ скасувати як незаконний (а.с. 12, 78).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

На підставі ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Питання, пов'язані з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються відповідно до положень Кодексу законів про працю України.

Пунктом 3 частини 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

При вирішенні питання про розірвання трудового договору за систематичне порушення трудової дисципліни безпосередньою підставою для звільнення є новий конкретний випадок невиконання трудових обов'язків без поважної причини, якщо за раніше скоєні працівником порушення до нього вже були застосовні дисциплінарні стягнення.

Не можна погодитись із законністю наказу № 9-к від 23.01.2018 про звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України . Судом встановлено, що звільнення позивача 23.01.2018 з роботи відповідачем відбулось необґрунтовано та без законних на те підстав. Дана обставина визнана відповідачем та не оспорюється.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Законів України Про об'єднання громадян , Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , Кодексу законів про працю України, Конвенції МОП про свободу асоціації та захист права на організацію N 87, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Відповідно до ст. 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, інших профспілок та їх об'єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вільна професійна спілка працівників Центру реінтеграції бездомних осіб Єдність ідентифікаційний код юридичної особи 41906618, керівник ОСОБА_1 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2018 (а.с. 109).

Як вбачається з доповідної ОСОБА_1 на ім'я директора Центру реінтеграції бездомних осіб остання повідомила про утворення Вільної профспілки працівників Центру реінтеграції бездомних осіб Гідність 22.01.2018, доказів на підтвердження легалізації даної профспілки суду не надано (а.с. 83).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність необхідності попередньої згоди профспілкового органу - вимоги, передбаченої ст. 252 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 23.01.2018.

31.01.2018 видано наказ директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради № 11-к від 31.01.2018 Про скасування наказу від 23.01.2018р. № 9-к в якому зазначено: 1. Скасувати наказ від 23.01.2018 № 9-к про звільнення з посади фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця із соціальної роботи. 3. Скасувати запис у трудовій книжці від 23.01.2018 року. 4. Виплатити ОСОБА_1 фахівця із соціальної роботи заробітну плату за вимушений прогул з 24.01.2018 по 30.01.2018. З наказом позивач була ознайомлена 31.01.2018 о 9 год. 39 хв., що стверджується її підписом. Зазначила: Прошу надати копію, завірену належним чином 31.01.2018 (а.с. 86).

З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона працює бухгалтером Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради. 31.01.2018 ОСОБА_1 була на роботі, пішла з роботи разом з усіма. На зборах трудового колективу директор Гмиря попросив вибачення у ОСОБА_1 В бухгалтерію був наданий наказ від 31.01.2018 про поновлення ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_1 була поновлена та не з'явилась на роботі 01.02.2018, вона зателефонувала їй та запитала де ОСОБА_12 перебуває на що отримала відповідь, що знаходиться на лікарняному. На запитання чи нараховувати аванс по заробітній платі за лютий 2018? ОСОБА_1 відповіла, що нараховуйте . Після чого їй було нараховано аванс у розмірі 1000 грн.

З пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що вона працює головним бухгалтером Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради. Їй відомо про звільнення та поновлення ОСОБА_1 Здійснювались відповідні нарахування по заробітній платі, середньому заробітку за вимушений прогул. 31.01.2018 був звичайний робочий день, який триває з 8.00 до 17.00. В першій половині дня директор Центру позвав всіх в кімнату та при всіх працівниках вибачився перед ОСОБА_1 та при всіх оголосив наказ про скасування наказу про звільнення і сказав, що ОСОБА_12 поновлена на роботі, все було нормально. Шуму не було. Коли ОСОБА_1 була на лікарняному то сама просила нарахувати аванс за лютий місяць, їй телефонувала бухгалтер ОСОБА_9 Середньоденний заробіток ОСОБА_1 для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови КМУ № 100 складає 246 грн. 02 коп. 31.01.2018 була проведена повна виплата за січень 2018 року, 16.02.2018 виплачено аванс за 5 днів лютого 2018 року.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що він працює черговим з режиму Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради. При подіях 23.01.2018 присутнім не був. 31.01.2018 прийшов на роботу за довідкою та зустрів ОСОБА_1 о 08.05 год., поспілкувались, його представником з правових питань та представником ОСОБА_1 є адвокат ОСОБА_2 Зайшов до юрисконсульта ОСОБА_7 той направив до директора. Чув якісь крики зі сторони управління. Бачив ОСОБА_1 з опущеною головою, але погроз не було, головний бухгалтер та ОСОБА_7 казали ОСОБА_1 підписуй . Був у директора Центру Гмирі по своїх питаннях, директор всіх працівників запрошував на збори, про що йшла мова на зборах не пам'ятає. Пішов з Центру біля 11.00 год. чи 12.00 год. 31.01.2018 черговим з режиму працював ОСОБА_13

З пояснень свідка ОСОБА_13 вбачається, що він працює черговим з режиму Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради. 31.01.2018 був на зміні та бачив ОСОБА_1 у Центрі. Вона прийшла одразу після 08.00 год. Що за конфлікт у ОСОБА_1 йому не відомо. Коли вона пішла з Центру точно сказати не може, в журналі обліку робочого часу підписи ставив після підписів працівників.

З оглянутого в судовому засіданні витягу (а.с. 99) та оригіналу журналу обліку робочого часу працівників Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_1 перебувала в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради до кінця робочого часу.

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що вона працює медичною сестрою Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради з 05.05.2012. Вважала що при створенні профспілки Гідність будуть захищатись права працівників. Викликав директор з приводу створення профспілки Гідність , заяву 23.01.2018 писала сама без диктовки, написала все як є. 31.01.2018 була на робочому місці. Бачила ОСОБА_1 в коридорі, вона плакала, коли саме це було не пам'ятає. Чи була на зборах трудового колективу за участі директора ОСОБА_1 31.01.2018 не пам'ятає. Щоб хтось погрожував ОСОБА_1 - такого не було. Журнал приходу працівників Центру ведеться постійно, працівники розписуються, черговий постійно на місці і фіксує ці розписи.

З заяви ОСОБА_3 від 23.01.2018 на ім'я начальника Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_14, зареєстрованої в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради за № 8 від 25.01.2018 вбачається, що ОСОБА_3 не має ніякого відношення до профспілки Гідність , ніде свого підпису не ставила, документів не надавала (а.с. 84).

З пояснень свідка ОСОБА_11 вбачається, що вона працює медичною сестрою з 2007 року. Разом з іншими працівниками вирішили створити профспілку Гідність , заяву про вступ в профспілку не писала та її членом себе не вважає, не підписувала жодних установчих документів. 25.01.2018 з цього приводу викликалась директором Центру Гмирею та писала заяву аналогічного змісту самостійно без примусу та диктовки. 23.01.2018 та 31.01.2018 ОСОБА_1 не бачила, чи її відновили чи не відновили не знає так і не зрозуміла. Щоб хтось з адміністрації Центру ОСОБА_1Є погрожував не чула та не знає.

З заяви ОСОБА_11 від 25.01.2018 на ім'я начальника Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_14, зареєстрованої в Центрі реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради за № 7 від 25.01.2018 вбачається, що ОСОБА_11 не є членом вільної профспілки Гідність Центра реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради так як не давала на це письмової згоди, а також не підписувалась в жодних установчих документах, членом даної профспілки себе не вважає (а.с. 85).

Відповідно до Листка непрацездатності ОСОБА_5 АДО № 260589 позивачка в період з 01.02.2018 по 09.02.2018 була звільнена від роботи, знаходилась на амбулаторному лікуванні з діагнозом гіпертонічна хвороба . В графі місце роботи: назва підприємства, установи, організації зазначено Центр реінтеграції бездомних осіб м. Суми вул. Робітнице селище, 14 (а.с. 19).

Відповідно до листа головного лікаря КУ Сумська міська клінічна лікарня № 4 ОСОБА_15 від 26.02.2018 № 280/01-13/1в ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікувального закладу зверталась 01.02.-09.02.2018 з приводу гіпертонічної хвороби та її ускладнень; 12.02.-23.02.2018 з приводу травматичного пошкодження правого гомілково-ступеневого суглобу. Листки непрацездатності видані обґрунтовано (а.с. 92).

Відповідно до листа начальника Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_16 від 21.03.2018 № 01-26/2/536 за інформацією обласних закладів охорони здоров'я, розташованих у м. Суми та міських закладів охорони здоров'я м. Суми, фахівець із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_1 з 26.02.2018 по 21.03.2018 в закладах охорони здоров'я м. Суми не лікувалась, листки непрацездатності не отримувала (а.с. 94).

09.02.2018 позивачем ОСОБА_1 подано позов до Ковпаківського районного суду м. Суми в даній справі (а.с. 2-9), 28.02.2018 відкрито провадження у справі.

Суд, не може погодитись з позицією позивача та її представника про відсутність повноважень директора Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на винесення наказу № 11-к від 31.01.2018 Про скасування наказу від 23.01.2018р. № 9-к та самостійного відновлення порушеного права позивача відповідачем незаконним звільненням і вважає такі твердження помилковими, оскільки згідно Положення про Центр реінтеграції бездомних осіб, затвердженого рішенням Сумської міської ради, Директор здійснює керівництво діяльністю закладу; несе персональну відповідальність за виконання покладених на Центр завдань; визначає ступінь відповідальності інших працівників закладу; представляє Центр без довіреності в усіх установах, підприємствах і організаціях, укладає договори; у межах своєї компетенції видає накази, вирішує питання добору кадрів, затверджує функціональні обов'язки працівників та положення про структурні підрозділи Центру, уживає заходів заохочення, а в разі порушень трудової, виконавської дисципліни чи невиконання функціональних обов'язків, накладає стягнення.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що 31.01.2018 директором Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради видано в межах повноважень наказ № 11-к від 31.01.2018 Про скасування наказу від 23.01.2018р. № 9-к , яким скасовано наказ від 23.01.2018 № 9-к про звільнення з посади фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 Даним наказом позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді фахівця із соціальної роботи та на підставі цього наказу нараховано та виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул з 24.01.2018 по 30.01.2018, що підтверджується відповідною бухгалтерською документацією дослідженою в судовому засіданні, письмовими поясненнями головного бухгалтера Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_10, підтвердженими в судовому засідання показаннями ОСОБА_10, допитаної в якості свідка (а.с. 88, 96, 97, 120, 122, 151, 153).

Про видання наказу № 11-к від 31.01.2018 Про скасування наказу від 23.01.2018р. № 9-к та поновлення на роботі ОСОБА_1 стало відомо в день видання наказу. З наказом позивач була ознайомлена 31.01.2018 о 9 год. 39 хв., що стверджується її підписом на наказі та фактично 31.01.2018 вона приступила до роботи, будь яких заперечень щодо виданого наказу під час ознайомлення надано не було.

Також 23.01.2018 під час ознайомлення з наказом № 9-к від 23.01.2018 позивачка письмово зазначила Прошу наказ скасувати як незаконний , тобто висловила прохання до відповідача про самостійне скасування наказу про звільнення (а.с. 78). В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що бажала та бажає працювати на посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради.

Звертаючись за медичною допомогою 01.02.2018 до КУ Сумська міська клінічна лікарня № 4 та отримуючи 09.02.2018 документ, який засвідчує тимчасову непрацездатність громадян - листка непрацездатності ОСОБА_16 АДО № 260589, позивачкою самостійно було зазначено місце її роботи - Центр реінтеграції бездомних осіб, що також підтверджує визнання нею факту поновлення на роботі 31.01.2018. Адже відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України13.11.2001 N 455, зокрема п. 1.1 передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (працюючих осіб). Пунктом 1.3 передбачено, що листок непрацездатності видається: 1.3.1. Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах. 1.3.2. Особам, обраним на виборні посади до органів державної влади, місцевого самоврядування та інших органів, у тому числі громадських організацій. 1.3.3. Членам колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів. 1.3.4. Особам, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок). 1.3.5. Громадянам України, які постійно проживають на території України та працюють на умовах трудового договору (контракту) за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають.

Дане твердження також узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, які зазначили про прохання ОСОБА_1 нарахувати аванс по заробітній платі під час перебування на лікарняному у лютому 2018 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи, що внаслідок порушення трудових прав і гарантій ОСОБА_1 незаконним звільненням завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, право на відшкодування якої передбачено ст.237-1 КЗпП України, суд вважає, що позовні вимоги про її відшкодування є обґрунтованими, але виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, самостійного відновлення відповідачем порушених трудових прав позивача до пред'явлення даного позову до суду шляхом скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, виплати середнього заробітку за вимушений прогул розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 500 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з незаконним звільненням.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.

Стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради (м. Суми вул. Робітниче Селище, 14, код ЄДРПОУ 33079051) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради (м. Суми вул. Робітниче Селище, 14, код ЄДРПОУ 33079051), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2018.

Суддя О.В. Литовченко