Постанова

від 06.06.2018 по справі 313/350/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа №313/350/16-ц

провадження № 61-5385св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крат В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року у складі судді Кравцова С. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ПоловніковаР. С.

У скарзі зазначено, що на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області у цивільній справі № 313/350/16-ц від 24 березня 2016 року вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Головному управлінню Держгеокадастру в Запорізькій області вчиняти дії, направлені на передачу у власність чи користування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 23,0 гектарів іншим особам, до набуття чинності судовим рішенням у даній справі.

31 березня 2016 року вказана ухвала про забезпечення позову була пред'явлена нею до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для примусового виконання.

04 квітня 2016 року державним виконавцем Зюбрицьким А. В. на підставі пункту 6.6 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа). Підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно з резолютивною частиною постанови державний виконавець обґрунтував невідповідністю виконавчого документа вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження . Не погоджуючись із діями державного виконавця нею 15 квітня 2016 року було подано до Веселівського районного суду Запорізької області скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А. В.

06 травня 2016 року ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області у справі № 313/548/16-ц визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А. В., при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, неправомірними; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ЗюбрицькогоА. В., винесеної 04 квітня 2016 року за виконавчим провадженням № 50677400, скасовано та зобов'язано державного виконавця Зюбрицького А. В. повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 313/350/16-ц, виданої 24 березня 2016 року, та прийняти відповідне рішення.

Проте звернувшись повторно до органу ДВС із заявою від 16 червня 2016 року про прийняття виконавчого документа до примусового виконання, ОСОБА_1 було знову відмовлено у відкриття виконавчого провадження, оскільки не зазначено дати набрання законної сили рішення, та не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вважає дії старшого державного виконавця неправомірними, оскільки такі вимоги державного виконавця не відповідають вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року скаргу задоволено.

Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С. при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 червня 2016 року неправомірними.

Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С., винесеної 17 червня 2016 року за виконавчим провадженням № 51466437- скасовано.

Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С. повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 313/350/16-ц, виданої 24 березня 2016 року, та прийняти відповіднерішення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги статті 18 Закону України Про виконавче провадження не розповсюджуються на примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову, в якій не зазначається дата набрання законної сили рішенням та строк пред'явлення такої ухвали до виконання, оскільки така ухвала підлягає негайному виконанню, строк якого розпочинається з наступного дня після постановлення та до повного його виконання.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновками районного суду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції належно виконав вимоги статей 383 - 388 ЦПК України і розглянув скаргу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися доводи та вимоги скарги, перевіривши заперечення державного виконавця, правильно застосував правові норми.

У грудні 2016 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніков Р. С. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому посилався на порушення норм процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано невідповідність виконавчого документа вимогам чинного законодавства, а державний виконавець діяв правомірно та повністю дотримуючись вимог Закону України Про виконавче провадження при винесенні відмови у відкритті виконавчого провадження.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд установив, що згідно з ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області у цивільній справі № 313/350/16-ц від 24 березня 2016 року вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Головному управлінню Держгеокадастру в Запорізькій області вчиняти дії направлені на передачу у власність чи користування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 23,0 га іншим особам, до набуття чинності судовим рішенням у даній справі.

31 березня 2016 року вказана ухвала про забезпечення позову була пред'явлена заявником до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для примусового виконання ухвали суду.

На підставі пункту 6.6 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження 04 квітня 2016 року державним виконавцем Зюбрицьким А. В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа), оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження .

ОСОБА_1 не погоджуючись з діями державного виконавця 15 квітня 2016 року було подано до суду скаргу на дії державного виконавця.

06 травня 2016 року ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області у справі №313/548/16-ц визнано дії державного виконавця при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, неправомірними; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену 04 квітня 2016 року за виконавчим провадженням № 50677400, скасовано та зобов'язано державного виконавця Зюбрицького А. В. повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 313/350/16-ц, виданої 24 березня 2016 року та прийняти відповідне рішення.

Звернувшись повторно до органу ДВС із заявою від 16 червня 2016 року про прийняття виконавчого документа до примусового виконання ОСОБА_1 було знову відмовлено у відкриття виконавчого провадження, оскільки не зазначено дати набрання законної сили рішення, та не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно до частин дев'ятої, дванадцятої статті 153 ЦПК України передбачено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження та статей 386-388 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про задоволення скарги, оскільки встановлено, що ухвалу про забезпечення позову від 24 березня 2016 року № 313/350/16-ц пред'явлено до виконання із дотриманням усіх вимог Закону України Про виконавче провадження , а тому у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило