Постанова

від 22.09.2020 по справі 313/350/16-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 313/350/16-ц

Провадження № 14-97цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року(у складі суддів Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенка Е. А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Веселівська РДА) про визнання недійсним рішення про відмову в поновленні договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2005 року між нею як орендарем та Веселівською РДА як орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 23,0 га, розташованої на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, строком на 5 років. Державну реєстрацію договору здійснено 29 грудня 2005 року.

26 листопада 2010 року між сторонами цього договору укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої дію договору оренди продовжено на 5 років до 26 листопада 2015 року. Додаткову угоду зареєстровано 27 грудня 2010 року.

12 січня 2016 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру з листом - пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі . До листа було надано проект додаткової угоди .

Листом від 29 лютого 2016 року № С-802-835/6-16 ГУ Держгеокадастру відмовило їй, мотивуючи таке рішення втратою ОСОБА_1 переважного права на поновлення (продовження) договору оренди, оскільки для реалізації такого права позивачка повинна була звернутися до орендодавця не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі - 26 жовтня 2015 року.

ОСОБА_1 вважає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Посилаючись на частину дев`яту статті 33 Закону України Про оренду землі , просить визнати недійсним рішення ГУ Держгеокадастру про заперечення в поновленні договору оренди землі від 26 грудня 2005 року (зареєстрованого 29 грудня 2005 року № 040526800047), викладене в листі від 29 грудня 2016 року №?С?802/6-16, та поновити договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2005 року на п`ять років та на тих самих умовах.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення ГУ Держгеокадастру про заперечення в поновленні договору оренди землі від 26 грудня 2005 року (зареєстрованого 29 грудня 2005 року № 040526800047), викладене в листі від 29 грудня 2016 року № С-802/6-16. Визнано договір оренди землі від 26 грудня 2005 року (зареєстрований у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК 29 грудня 2005 року, реєстраційний номер 040526800047) поновленим на строк 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором, та визнано укладеною додаткову угоду між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в редакції цього рішення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка продовжує використовувати земельну ділянку за призначенням, виконуючи всі умови договору; орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилав на адресу позивачки лист-повідомлення із запереченнями щодо поновлення договору оренди.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачкою не дотримано процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки ОСОБА_1 до спливу строку договору не повідомила орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, як це передбачено частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі .

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 (частина третя статті 403 ЦПК України).

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушено в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Послався на аналогічний висновок Верховного Суду України в постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16.

Такий висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14?65цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом із цим, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 зазначено про те, що частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 цього Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією нормою Закону саме й полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує в поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді .

Таким чином, Судова палата з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, застосовуючи частину шосту статті 33 Закону України Про оренду землі вважала, що для поновлення договору оренди земельної ділянки за цією підставою не вимагається повідомлення орендарем орендодавця до закінчення строку дії договору про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі, як і не є обов`язковою умова належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 33 зазначеного Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У частині шостій цієї статті Закону передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, існує різний підхід до розуміння та тлумачення частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі під час розгляду аналогічних справ, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від наведеного висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року справу № 313/350/16-ц прийнято до розгляду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 26 грудня 2005 року між нею як орендарем та Веселівською РДА як орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 23,0 га, розташованої на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, строком на 5 років до 1 грудня 2010 року. Державну реєстрацію договору здійснено 29 грудня 2005 року.

26 листопада 2010 року між сторонами цього договору укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої дію договору оренди продовжено на 5 років до 26 листопада 2015 року. Додаткову угоду зареєстровано 27 грудня 2010 року.

Установлено, що після закінчення його строку орендар має переважне право поновити договір на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (пункт 8 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 26 листопада 2010 року).

12 січня 2016 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру з листом - пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі . До листа було надано проект додаткової угоди.

Листом від 29 лютого 2016 року № С-802-835/6-16 ГУ Держгеокадастру відмовило їй, мотивуючи таке рішення втратою ОСОБА_1 переважного права на поновлення (продовження) договору оренди, оскільки для реалізації такого права позивачка повинна була звернутися до орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі - 26 жовтня 2015 року.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву Поновлення договору оренди землі та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев 'ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов 'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12?136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі в запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Згідно з висновком Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від якого пропонується відступити, частиною шостою статті 33Закону України Про оренду землі урегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

Суд указав, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 цього Закону , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією нормою саме й полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді.

Суд зазначив, що в контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 цього Закону і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

Суд господарської юрисдикції зробив висновок, що в подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець зі свого боку в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися з вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише в разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено в частині восьмій статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Разом з тим у справі № 920/739/17 установлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов`язків за договором та вимог частин першої - третьої статті 33 Закону України Про оренду землі й недотриманням орендодавцем вимог частини п`ятої статті 33 цього Закону суд касаційної інстанції пов`язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 зазначеного Закону (пункти 5.3-5.7 постанови).

З огляду на вказане вважаємо за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 зазначеного Закону, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недотримання позивачкою процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі та відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С. Ткачук В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. С. Золотніков