Ухвала

від 05.06.2018 по справі 757/11814/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 червня 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року,

за участі: прокурора адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на речовий доказ, вилучений в ході проведення обшуку 28 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США, які були вилучені та упаковані до поліетиленового пакету, опечатано та обклеєно биркою з пояснювальним надписом та підписами учасників обшуку (ПАКЕТ № 5), які належать ОСОБА_6 .

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що з метою забезпечення дієвості досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000002554 необхідно накласти арешт на майно відповідно до вказаного у клопотанні слідчого переліку з огляду на те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що дані грошові кошти мають значення для встановлення обставин під час досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року.

Щодо строку апеляційного оскарження, адвокат зазначає, що ухвалу слідчого судді від 05 березня 2018 року він отримав 27 березня 2018 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження має рахуватися із вказаної дати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, а арешт на вказане майно накладений необґрунтовано.

Так, адвокат зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення і на цей час ОСОБА_6 не повідомлено про підозру.

Зважаючи на вищевикладене, на переконання автора апеляційної скарги, арешт, накладений на майно, належне ОСОБА_6 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки визначене майно не є речовим доказом по кримінальному провадженню, у розумінні ст. 98 КПК України, не підпадає під ознаки, закріплені у ст. 170 КПК України.

Також, адвокат звертає увагу на те, що власниця вилученого майна - ОСОБА_6 та її захисник не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання про арешт майна, що є порушенням ст. 22 КПК України, тому були позбавлені можливості надати відповідні документи, докази та реалізувати свої повноваження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що розгляд клопотання прокурора відбувся без участі власника майна, оскаржувану ухвалу слідчого судді від 05 березня 2018 року адвокат ОСОБА_5 отримав 27 березня 2018 року, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.

КПК Українивимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогамст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися.

Так, згіднозі ст. 171 КПК Україниу клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 08 серпня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000002554, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, в період часу з 2014 по 2017 роки, погодили дозвільні документи щодо початку проведення будівельних робіт та готовності до експлуатації об`єктів будівництва на території Київської області, які не відповідали вимогам діючих державно-будівельних норм та вимогам містобудівного господарства.

Так встановлено, що службові особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України, погодили дозвільні документи щодо початку проведення будівельних робіт та готовності до експлуатації об`єктів будівництва на території земельних ділянок розташованих у Київській обл. та у м. Києві, які в порушенні законодавства були відчужені у Національного авіаційного університету, а саме об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, до будівництва та реалізації яких причетні ряд юридичних та фізичних осіб, а саме: ТОВ «ФК «ТОЛОКА» (ЄДРПОУ 32955460); керівник ТОВ «ФК «ТОЛОКА» ОСОБА_8 ; головний бухгалтер ТОВ «ФК «ТОЛОКА» ОСОБА_9 ; бенефіціарний власник ТОВ «ФК «ТОЛОКА» ОСОБА_10 ; особи відповідальні за продаж нерухомості у ТОВ «ФК «ТОЛОКА» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; ТОВ «Лебідь-Гарант» (ЄДРПОУ 36797872); ТОВ «Компанія Інвест Гарант» (ЄДРПОУ 34484777); ТОВ «Ну, намалюй» (ЄДРПОУ 39111734); ТОВ «Стоун Хедж Девелопмент» (ЄДРПОУ 41250230); ТОВ «Дитячий світ Солом`янський» (ЄДРПОУ 22873285); ТОВ «Хаус Девелопмент» (ЄДРПОУ 38353782); ТОВ «Альфа капітал інвест» (ЄДРПОУ 36797867); керівник ТОВ «Альфа капітал інвест» (ЄДРПОУ 36797867) ОСОБА_13 ; ТОВ «РК Траекторія» (ЄДРПОУ 33540479); ТОВ «Альфа капітал буд» (ЄДРПОУ 36797804); Кредитна спілка «КС Володар» (ЄДРПОУ 26476970); проректор Національного авіаційного університету в період 2008-2015 років ОСОБА_14 ; довірена особа ОСОБА_14 з питань управління його нерухомим майном ОСОБА_6 ; КП «Житлоінвестбуд-УКБ» (ЄДРПОУ 31958324); колишній ректор Національного авіаційного університету ОСОБА_15

28 лютого 2018 року, за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 .

Так, у ході вказаного обшуку, окрім речей та документів, дозвіл на вилучення яких було прямо вказано в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, виявлено та вилучено документально не підтверджені грошові кошти ОСОБА_6 , а саме: 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США. Зазначені грошові кошти були вилучені та упаковані до поліетиленового пакету, який опечатано та обклеєно биркою з пояснювальним надписом та підписами учасників обшуку (ПАКЕТИ № 5).

Перелічені вище речі були вилучені, належним чином опечатані та переміщені для зберігання до ГПУ за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15.

02 березня 2018 року до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти. За результатом розгляду указаного клопотання слідчим суддею Печерського районного суду м. Києві його повернуто для усунення недоліків та постановлено відповідну ухвалу, встановивши строк для усунення недоліків до 05 березня 2018 року.

Вилучені 28 лютого 2018 року грошові кошти в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000002554.

05 березня 2018 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на речові докази, вилучені в ході проведення обшуку 28 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 а саме на грошові кошти в сумі 8500доларів США, які були вилучені та упаковані до поліетиленового пакету і які належать ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня зазначене клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема і збереження речових доказів.

При цьому, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000002554, про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення дієвості досудового розслідування кримінального провадження необхідно накласти арешт на майно відповідно до вказаного у клопотанні слідчого переліку з огляду на те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що дані грошові кошти мають значення для встановлення обставин під час досудового розслідування.

Крім того, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки департаменту з розслідування особливо важливих справах у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 від 01 березня 2018 року вищезазначені грошові кошти визнані речовими доказами а.с. (30-34).

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ОСОБА_6 , з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скаргина те, що слідчим суддею було безпідставно та всуперечст. 170 КПК Українинакладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку 28 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Посилання представника з приводу того, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, безпідставно не викликав для участі в судовому засіданні власника майна, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, хоч і заслуговують на увагу, проте в даному конкретному випадку не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними уст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено уч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зіст. 309 КПК.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на речовий доказ, вилучений в ході проведення обшуку 28 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти в сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США, які були вилучені та упаковані до поліетиленового пакету, опечатано та обклеєно биркою з пояснювальним надписом та підписами учасників обшуку (ПАКЕТ № 5), які належать ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/2080/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_17 Доповідач: ОСОБА_1